Справа № 442/7173/25 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/811/1056/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
секретар судового засідання - Костюк С. О.,
з участю - відповідачки ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Паращак Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дрогобицька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
у вересні 2025 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки у матері був поганий стан здоров`я, він постійно проживав з нею аж до її смерті, що підтверджують свідки. Після смерті ОСОБА_4 залишилось належне їй спадкове майно, в тому числі частка у праві спільної власності на кв. АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цієї квартири є: ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_5 . У жовтні 2024 року ОСОБА_3 отримано інформаційного листа № 635/02-14 від 09 жовтня 2024 року за підписом завідувача Дрогобицької державної нотаріальною контори Кушніра О. І., яким його фактично повідомлено про факт існування заповіту, складеного ОСОБА_4 при свідках, та посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Москалик Л. П. (далі - приватний нотаріус Москалик Л. П.), згідно якого ОСОБА_4 зробила розпорядження, що «все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла йому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після цього, з метою оформлення своїх спадкових прав як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_4 , позивач 14 жовтня 2024 року звернувся з відповідною заявою до Дрогобицької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , однак державним нотаріусом Кушніром О. І. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку, передбаченого для прийняття спадщини. Оскільки згідно заповіту мати ( ОСОБА_4 ) все своє майно заповіла позивачу, та у випадку неприйняття ним спадщини як спадкоємцем за заповітом, майно мало б перейти у власність територіальної громади м. Дрогобича, він звернувся в суд з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа: Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2024 року його позов було задоволено та визначено йому додатковий строк тривалістю в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 . Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2025 року вказане рішення скасовано, з тих підстав, що позов подано до неналежного відповідача, а саме Дрогобицької міської ради, яка у даному спорі за наявності спадкоємця, сестри позивача ОСОБА_1 , відповідачем не може бути. Відтак, з метою захисту своїх прав та інтересів як спадкоємця за заповітом, а також з метою реалізації волі спадкодавця, він змушений повторно звернутися до суду з позовом до належного відповідача - ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки, йому не було відомо про складений в його користь заповіт.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визначено ОСОБА_3 додатковий строк тривалістю в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в березні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вирішити питання розподілу судових витрат, в тому числі стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції безпідставно визначив позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, адже не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23, які є застосовними у даній справі, адже правовідносини у цій справі та справі, яка переглядається є подібними, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги, який не вчинив жодних дій по прийняттю спадщини після смерті ОСОБА_4 , на відміну від відповідачки, яка також є спадкоємцем першої черги, проте своєчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері сторін у справі.
У травні 2026 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки, а також представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 вказано, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини».
Судами встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 21 березня 2014 року приватним нотаріусом Москалик Л. П., яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідачка ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_3 - сином.
Отже, сторони у справі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 вчасно, а саме 31 травня2024 року подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що не будучи обізнаним про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 на його користь до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України не звертався. Про заповіт йому стало відомо у жовтні 2024 року з інформаційного листа, отриманого з Дрогобицької державної нотаріальною контори. Після цього, з метою оформлення своїх спадкових прав як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_4 , позивач 14 жовтня 2024 року звернувся з відповідною заявою до Дрогобицької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, однак державним нотаріусом Кушніром О. І. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку, передбаченого для прийняття спадщини. Аналіз змісту позовної заяви свідчить також проте, що ОСОБА_3 до моменту смерті ОСОБА_6 фактично проживав з останньою, здійснював за нею постійний догляд, разом зі своєю дружиною поховав її.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не звернувся своєчасно до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини саме за заповітом, пропустивши встановлений для цього шестимісячний строк, у зв`язку з незнанням про наявність такого заповіту. Вказана обставина свідчить про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та є підставою для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 , станом на момент смерті ОСОБА_4 проживав з останньою, тобто вважається таким, що прийняв спадщину після її смерті. Вказану обставину підтвердили також допитані судом свідки.
Тобто, ОСОБА_3 вчинив дії, пов`язані з набуттям спадкових прав після смерті ОСОБА_4 .
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, ОСОБА_3 вважається особою, яка прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки встановлено, що він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Щодо аргументу апеляційної скарги про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23, колегія суддів такий відхиляє, адже у цій справі, та у справі, яка переглядається встановлено різні фактичні обставини справи, а саме щодо факту прийняття спадкоємцем за заповітом спадщини, відтак даний висновок є нерелевантним.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: О. М. Ванівський
Р. П. Цяцяк