ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/21568/25 пров. № СК-А/857/52808/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року про повернення позовної заяви (суддя - Гулкевич І.З., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/21568/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила: 1) визнати дії відповідача протиправними щодо: віднесення запитуваної інформації, зазначеної позивачем у запиті від 21.04.2025, до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації); відмови у задоволенні запиту позивача від 21.04.2025 про надання публічної інформації; ненадання запитуваної інформації, зазначеної позивачем у запиті від 21.04.2025; 2) зобов`язати відповідача у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили повторно розглянути запит позивача від 21.04.2025 та надати позивачу запитувану у ньому інформацію, а саме в електронному (скановану в кольоровому форматі) та паперовому вигляді копію звернення (з доданими до нього документами) Релігійної громади Християн Віри Євангельської (Церкви) №2, за результатами розгляду якого управлінням патрульної поліції у місті Львові департаменту патрульної поліції Національної поліції України було надано лист-відповідь від 15.11.2017 №30051/41/12/02-2017, а також копію зазначеного листа.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку виявленими недоліками та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучити: оригінал документа про сплату судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 968 грн 96 к. або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Роз`яснено, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
На виконання вказаної ухвали суду від позивача 13.11.2025 до суду надійшла заява про виконання вимог ухвали суду, у якій позивач вказала, що відмова суду звільнити позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви без відповідного обґрунтування є безпідставним обмеженням права останнього на доступ до правосуддя. Просила звільнити її від сплати судового збору за подання адміністративного позову у цій справі та відкрити провадження у справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.
З цією ухвалою суду першої інстанції від 17.11.2025 про повернення позовної заяви не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконною і необґрунтованою, постановленою у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що вимоги статті 8 Закону №3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати, у разі наявності умов, наведених у частині першій цієї статті, зокрема, за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Впродовж попереднього календарного року позивач не мала жодних доходів, що підтверджується наданими суду першої інстанції відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період I квартал 2024 р. - ІІІ квартал 2025 р. від 27.10.2025. Також, до поданого мною клопотання про звільнення від сплати судового збору було долучено копії листів Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України №2800-060203-8/29899 від 06.05.2025, Державного центру зайнятості №33/1021/4715-25 від 30.05.2025, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №2603-вих-79880 від 02.06.2025 на підтвердження відсутності факту отримання у попередньому календарному році будь-яких видів пенсії, виплат допомоги по безробіттю, соціальних допомог чи компенсаційних виплат. Проте, вказані докази не були враховані Львівським окружним судом і залишилися поза межами дослідження та надання їм оцінки. Суд першої інстанції не зазначив, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач для того, щоб скористатися правом на звільнення від сплати судового збору.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 17.11.2025, а справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті, зокрема, шляхом встановлення обов`язку додання до позовної заяви документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 160 КАС України встановлено вимоги до оформлення позовної заяви, а статтею 161 цього Кодексу додання документів до позовної заяви, зокрема, документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя).
Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунула недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, а саме, не подано оригінал квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом, у якому оскаржує дії відповідача щодо: віднесення запитуваної інформації, зазначеної позивачем у запиті від 21.04.2025, до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації); відмови у задоволенні запиту позивача від 21.04.2025 про надання публічної інформації; ненадання запитуваної інформації, зазначеної позивачем у запиті від 21.04.2025.
До позовної заяви позивач додала клопотання, у якому просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову у цій справі. До клопотання додала копії наступних документів: довідки про доходи [номер приховано] за I квартал 2024 - III квартал 2025 від 27.10.2025 (відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору); листа Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/29899 від 06.05.2025; листа Державного центру зайнятості № 33/1021/4715-25 від 30.05.2025; листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2603-вих-79880 від 02.06.2025.
Перевіряючи ухвалу суду першої інстанції від 17.11.2025 на предмет законності та обґрунтованості, колегія суддів враховує таке.
Форма та зміст позовної заяви, а також документи, які до неї додаються, визначені у статтях 160 та 161 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою не було сплачено судовий збір, у зв`язку з чим суд першої інстанції ухвалою від 03.11.2025 позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів такої сплати.
На виконання вимог ухвали від 03.11.2025 про залишення позовної заяви без руху позивачем 13.11.2025 у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» було подано заяву, у якій навела доводи на спростування зазначених в ній висновків суду першої інстанції щодо виявлених недоліків та повторно просила звільнити від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Управління патрульної поліції у Львівській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст.55 Конституції України.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону №3574-VI).
Відповідно до статті 3 Закону №3574-VI, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №3574-VI, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Водночас, приписами частини першої статті 8 Закону №3674-VI передбачено підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону №3574-VI).
Отже, частиною першою статті 8 Закону №3574-VI суду надано право звільнити особу від сплати судового збору за наявності відповідної умови, зокрема передбаченої у пункті 1.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Суд відзначає, що наведений у Законі №3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
У разі подання стороною, зокрема, клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
Отже, вимоги статті 8 Закону № 3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати, у разі наявності умов, наведених у частині першій цієї статті, зокрема, за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Разом із тим, установивши у статті 8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме, коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Втім, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року №160/12251/20, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22, від 02 листопада 2023 року у справі №120/6039/22, від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 207/1966/24.
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №882, до Державного реєстру включаються:
- дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;
- відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
Суд зазначає, що заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, скаржниця, на підтвердження свого майнового стану, надала до суду: копію довідки про доходи за січень 2024 року - жовтень 2025 року від 01 грудня 2025 року (витяг відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків); копію листа Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/29899 від 06 травня 2025 року; копію листа Державного центру зайнятості № 33/10/4515-25 від 30 травня 2025 року; копію листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №2603-вих-79880 від 02 червня 2025 року.
З метою з`ясування питання, чи перевищує сума судового збору за подання позовної заяви 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, суду першої інстанції необхідно було володіти інформацією про дохід позивача за 2024 рік (попередній календарний рік).
Таким доказом могла бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 рік, яка формується на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, який містить відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
З матеріалів справи видно, що впродовж попереднього календарного року (позивач) не мала жодних доходів, що підтверджується наданими суду першої інстанції відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період I квартал 2024 р. - ІІІ квартал 2025 р. від 27.10.2025.
Також, до поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору було долучено копії листів Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-8/29899 від 06.05.2025, Державного центру зайнятості № 33/1021/4715-25 від 30.05.2025, Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2603-вих-79880 від 02.06.2025 на підтвердження відсутності факту отримання у попередньому календарному році будь-яких видів пенсії, виплат допомоги по безробіттю, соціальних допомог чи компенсаційних виплат.
Проте, вказані докази не були враховані судом першої інстанції і залишилися поза межами дослідження та надання їм оцінки. Суд не зазначив, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач для того, щоб скористатися правом на звільнення від сплати судового збору.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав оцінку наданим доказам і доводам позивача про наявність умов для звільнення від сплати судового збору, не розглянув повторне клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з ухваленням відповідного процесуального рішення, тому зробив передчасний висновок про повернення позовної заяви.
В такій ситуації являються необґрунтованими і передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, що підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги, яку належить задоволити.
Відповідно до вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції від 17.11.2025 як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/21568/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір