Номер провадження: 22-ц/813/7072/26
Справа № 495/5402/25
Головуючий у першій інстанції Гелла С. В.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Гелла С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
в с т а н о в и в:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер у серпні 2018 року.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 залишений без розгляду, оскільки позивач в судові засідання не з`являвся, повідомлявся, причини неявки суду не надав, також не надав клопотань про відкладення або розгляду справи у його відсутність, а тому суд, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишив позов без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв П.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи через їх неправильне дослідження та оцінки та неправильність встановлення цих обставин, порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду, оскільки не взяв до уваги, що позивач не був належним чином сповіщений про розгляд справи, чим позбавив позивача права на справедливий суд та доступу до правосуддя.
Також апелянт звернув увагу на те, що позовна заява була залишена без розгляду на стадії підготовчого провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання призначене на 11 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 86, 87, 87 зв.б.).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 в призначені судові засідання не з`являвся, повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення або розгляду справи у його відсутність до суду не надходило.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, що задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов`язком заінтересованої сторони, яким беззаперечно є позивач, який звернувся до суду з позовом, є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Міністерства юстиції України Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху.
На виконання ухвали суду, ОСОБА_1 подав до суду виправлену позовну заяву, в якій зазначив крім іншого свій номер телефону, а також електронну адресу (а.с. 41).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Про призначене засідання на 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 повідомлявся поштовими засобами, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто до суду 26 грудня 2025 року з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 50-51).
08 грудня 2025 року в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, справа слуханням відкладена на 23 січня 2026 року.
Судова повістка про судове засідання на 23 січня 2026 року ОСОБА_1 була направлена судом на його електронну адресу, яку зазначив сам позивач у позовній заяві (а.с. 53).
Також ОСОБА_1 було доставлено SMS-повідомлення про виклик до суду 23 січня 2026 року на його номер телефону, який зазначений ним у позовній заяві (а.с. 54).
В судове засідання 23 січня 2026 року ОСОБА_1 також не з`явився, справа слуханням відкладена на 10 лютого 2026 року.
Про судове засідання, призначене на 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 також повідомлявся через SMS-повідомлення, та судова повістка була направлена судом на його електронну адресу (а.с. 56, 57).
Однак, в призначене на 10 лютого 2026 року судове засідання ОСОБА_1 також не з`явився.
При цьому, не надав поважних причин не з`явлення до суду, або заяви про розгляд справи без його участі.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки позивач двічі не з`явився в судові засідання, причини неявки в судові засідання призначені на 23 січня 2026 року та 10 лютого 2026 року не повідомив, а заява про розгляд справи у відсутність позивача до суду не надходила, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв П.О. про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду, оскільки не взяв до уваги, що позивач не був належним чином сповіщений про розгляд справи, чим позбавив позивача права на справедливий суд та доступу до правосуддя, колегія суддів залишає без задоволення, з наступних підстав.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
За таких обставин посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи є безпідставними, оскільки судові повістки були направлені на електронну адресу позивача, яка ним була зазначена в заяві (а.с. 38).
При цьому, колегія суддів виходить з того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22).
Доводи про те, що у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави для постановлення оскаржуваної ухвали, так як позовна заява була залишена без розгляду на стадії підготовчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за приписами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач потворно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з постановою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року у справі №203/4777/20 (провадження №61-1574св25) «Посилання у касаційній скарзі на те, що залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача можливо виключно під час слухання справи, а не під час проведення підготовчих засідань, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки … за змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишення позову без розгляду можливий також у разі повторної неявки позивача й у підготовче засідання.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №598/2250/19, від 19 травня 2021 року у справі №752/21845/19, зокрема щодо неможливості залишення без розгляду позову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у підготовчому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки … Верховним Судом були зроблені такі висновки щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 257 ПК України до внесення до нього змін Законом України №3200-IX, який набрав чинності 21 липня 2023 року, яким законодавець вже передбачив наслідки повторної неявки належним чином повідомленого позивача й у підготовче судове засідання (залишення позову без розгляду).».
Таким чином, за змістом положень ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №450/1805/18, від 31 травня 2023 року у справі №693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі №686/15042/20.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що позивач мав право та можливість бути присутнім в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, але з таким клопотанням до суду не звертався.
Колегія суддів зазначає, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Встановивши, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явився в судове засідання, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги є такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 13 серпня 2026 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький