ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/6889/25 пров. № А/857/52298/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (головуючий суддя Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/6889/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,
в с т а н о в и в:
Представник Кузів В.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо незвільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 за поданими 28.08.2025 та 11.09.2025 рапортами; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII за його рапортами від 28.08.2025, 11.09.2025.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рапорти від 28.08.2025 року, від 11.09.2025 містять прохання позивача звільнити його зі служби за власним бажанням, що в свою чергу відповідає п.п. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, який передбачає звільнення зі служби за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, про що він зобов`язаний повідомити прямого начальника не пізніш як за три місяці до дня звільнення. Аргументовано, що зазначення у рапорті про звільнення дати, з якої особа бажає звільнитись зі служби в поліції, означає намір звільнитись у строк, що є менший за той, який встановлено пунктом 68 Положення № 114. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, і серед переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, є такий як наявність хворого батька, який потребує постійного стороннього догляду.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволити.
Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить службу в поліції з 13.06.2024 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Івано-Франківській області, капітан поліції.
Позивач на адресу ГУНП в Івано-Франківській області направив рапорт від 28.08.2025, в якому просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, на підставі частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у порядку, визначеному в частині 1 статті 38 Кодексу законів про працю України. Просив вважати вказаний рапорт попередженням про розірвання трудового договору з ініціативи працівника відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.
На рапорт від 28.08.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 10.09.2025 № 164178-2025 "Про результати розгляду рапорту" повідомило, що відповідно до ст. 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Одночасно, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.02.2021 у справі № 826/10404/16 "нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про поліцію, мають застосовуватись як спеціальні норми права до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів.". Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Положення № 114. Враховуючи, що пунктом 68 розділу VII (Звільнення зі служби) Положення № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт, рапорт позивача про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, буде задоволено 28.11.2025 (а.с. 8, 9).
Позивач 11.09.2025 подав до ГУНП в Івано-Франківській області рапорт, в якому просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 19.09.2025 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, п.п. "ж" п. 64 Положення № 114, , Постанови КМУ № 413 від 12.06.2013 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу", у порядку, визначеному в частині 1 статті 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворим батьком відповідно до висновку про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 125 від 02.09.2025 (а.с. 10, 13).
На рапорт від 11.09.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 17.09.2025 № 170840-2025 від 17.09.2025 повторно повідомило про те, що рапорт про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області буде задоволено 28.11.2025 і 28.11.2025, відповідно до рапорту від 06.09.2025, позивачу буде надано витяг з наказу про звільнення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.
Згідно частин першої, третьої та четвертої статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону №580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону № 580.
Пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580 визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Частинами другою та третьою статті 77 Закону №580 передбачено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Відповідно до пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним.
Підпунктом "ж" пункту 64 Положення № 114 врегульовано, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.
Пунктом 68 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
До спірних правовідносин застосовуються приписи пункту 68 Положення № 114 як спеціального нормативно-правового акту у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням, який, на відміну від КЗпП України, становить не два тижні, а три місяці.
З аналізу пункту 68 Положення № 114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт. Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
У межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 15.02.2021 у справі № 160/3607/19, від 14.01.2021 у справі № 822/1093/18, від 05.02.2020 у справі № 819/744/16 та від 31.01.2024 у справі № 520/16737/21.
Таким чином, поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції за власним бажанням раніше, ніж за три місяці, після подачі ним відповідного рапорту про звільнення за умовами наявності домовленості між ним та керівництвом.
Така домовленість полягає з одного боку в зазначенні поліцейським у рапорті конкретної дати, з якої він має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, а з іншого - у згоді уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Рапорт позивача від 11.09.2025 містить посилання на конкретну дату (19.09.2025), з якої позивач бажає бути звільнений зі служби в поліції.
Обов`язковою умовою для звільнення за підпунктом "ж" пункту 64 Положення № 114 є наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено "Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу", яким визначено, що особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені зі служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, через необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків позивач підтвердив необхідністю постійного стороннього догляду за хворим батьком відповідно до висновку про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 125 від 02.09.2025.
З огляду на вищенаведене, позивачем було підтверджено таку умову звільнення у більш короткий строк як наявність поважних причин.
Як встановлено, на рапорт від 28.08.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 10.09.2025 № 164178-2025 "Про результати розгляду рапорту" повідомило, що враховуючи приписи пункту 68 розділу VII (Звільнення зі служби) Положення № 114 рапорт позивача про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, буде задоволено 28.11.2025.
На рапорт від 11.09.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 17.09.2025 № 170840-2025 від 17.09.2025 повторно повідомило позивача про те, що рапорт про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом ГУНП в Івано-Франківській області буде задоволено 28.11.2025. Також, 28.11.2025, відповідно до рапорту від 06.09.2025, позивачу буде надано витяг з наказу про звільнення.
Отже, відповідачем не була надана згода на звільнення позивача зі служби в поліції вказаною ним датою, а тому в даному випадку відсутній факт домовленості, передбаченої приписами пункту 68 Положення № 114.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо незвільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 за поданими 28.08.2025 та 11.09.2025 рапортами, та зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, за його рапортами від 28.08.2025, 11.09.2025.
Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 300/6889/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш