Номер провадження: 22-ц/813/5545/26
Справа № 501/3105/24
Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Пушкарського Д.В., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,
в с т а н о в и в:
У липні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» (далі по тексту - ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються в даний будинок ТОВ «ДП «Моноліт-Сервіс». Між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з постачання теплової енергії, шляхом укладання публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що підтверджується оголошенням про опублікування тексту договору на веб-сайті Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 29.09.2023 року.
В період з листопада 2023 року по червень 2024 року відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до наказу ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» від 17.11.2023 року «Про початок опалювального періоду 2023-2024» надавалися послуги з постачання теплової енергії.
Однак, відповідач не оплачував надані послуги, у зв`язку з чим за період з листопада 2023 року по червень 2024 року виникла заборгованість, яка станом на 15.07.2024 року становить 5458,39 грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплачує, позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3028,0 грн.
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 03.02.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволення позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована помилковими висновками суду першої інстанції, що між сторонами по справі виникли правовідносин з надання ТОВ «ДП «Моноліт-Сервіс» послуг з теплопостачання на підставі публічного типового індивідуального договору, укладення якого відбулося шляхом приєднання споживача, що не відповідає фактичним обставинам по справі. При цьому, зазначається, що з моменту створення ОСББ «Радісна двадцять один» у грудні 2021 року, співвласники не будь-яких рішень щодо організації договірних відносини з теплопостачальною організацією на підставі індивідуальних договорів, починаючи з 2022 року теплопостачання будинку здійснювалося ДП «Моноліт-Сервіс» на підстав договору з постачання теплової енергії № 22 від 30.12.2021 року, укладеного з ОСББ «Радісна двадцять один». Судом першої інстанції, на думку скаржника, не встановлено на підставі належних та допустимих доказів факт укладання між споживачем та ТОВ «ДП «Моноліт-Сервіс» типового індивідуального договору про надання послуги з постання теплової енергії шляхом приєднання.
Скаржником також стверджується про неповне дослідження судом питання щодо співвідношення заявленого позивачем розміру затвердженому тарифу та зазначено, що накази ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» про щомісячне затвердження вартості спожитої енергії 1 кв.м. опалювальної площі містять лише текстуальне посилання на методику розподілу та посилання на додатки у яких відображені методологічні підґрунтя нарахування боргових зобов`язань, однак матеріали справи не містять таких додатків. При цьому, стверджується, що опалювальна площа квартири 77 кв.м., в той час як при нарахуванні враховувалася величина розмірі 78,20 кв.м., що також не враховано судом першої інстанції та свідчить про неправомірне нарахування боргових зобов`язань.
В обґрунтування апеляційної скарги також зазначено, що у ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» взагалі відсутня ліцензія на транспортування теплової енергії.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» зазначено, що має правові підстави для стягнення заборгованості за фактично надані послуги з теплопостачання, зважаючи на те, що скаржником отримувалися відповідні послуги та сплачувалася вартість таких, про що свідчать також надані ним квитанції про сплату на користь ОСББ «Радісна двадцять один», а також позивачем щомісячно з листопада 2023 року по березень 2024 року складався акт зняття показників та перевірки працездатності теплових лічильників в присутності представників житлових будинків, а також голови правління ОСББ «Радісна двадцять один», яким особисто підписано акт від 30.11.2023 року. При цьому, зазначається, що скаржником в свою чергу не вчинялося жодних дій, передбачених законодавством та договором у разі надання послуги неналежної якості: не складався акт-претензія, не надано показники засобів обліку, не повідомлено постачальника про наявність будь-яких технічних чи якісних проблем тощо, що свідчить про фактичне прийняття наданої послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, за наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання щодо сплати за послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується наданими позивачем доказами, доводи позову не спростовані та не надано суду доказів належного виконання зобов`язань.
Однак колегія суддів частково не погоджується з даними висновками суду першої інстанції за наступних підстав.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором.
Згідно зі ст. ст. 319, 322ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника квартири.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021 внесені зміни до постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті.
Відповідно факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, враховуючи при цьому факт користування споживачами наданими їм послугами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 4).
ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» є виробником теплової енергії, що підтверджується ліцензією (а.с. 8).
29.09.2023 року ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» на офіційному веб-сайті Чорноморської міської ради опубліковано пропозицію укласти типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830, із змінами внесеними згідно постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 року (а.с. 6-7).
Пунктом 13 вказаної постанови КМУ зі змінами визначено, що послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. ст. 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно яких в свою чергу у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем (ч. 2 п. 13 постанови КМУ № 830 зі змінами).
З підстав викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними матеріалами справи підтверджено факт наявності між сторонами договірних відносин, а саме щодо укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги, в даному випадку постачання теплової енергії. При цьому, слід зауважити, що належними та обґрунтованими доказами наведені позивачем та підтверджені наявними матеріалами справи обставини щодо порядку та підстав виникнення відповідних правовідносин відповідачем по справі не спростовані, а тому доводи апеляційної скарги в даній частині відхиляються апеляційним судом.
Разом з тим, п. 7 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг; плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до п. 32 «Правил надання послуг з постачання теплової енергії», які затверджені Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, плата за послуги розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради № 308 від 24.10.2023 вирішено встановити ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, її виробництво, постачання та послуги з постачання теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для споживачів категорії «населення» у розмірах та за структурами, наведеними в додатках 1-2 до цього рішення (а.с. 10).
ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» застосувати до споживачів категорії «населення» двоставкові тарифи на послуги з постачання теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів згідно з додатком 3 до цього рішення. Ввести в дію дане рішення з 01.11.2023 (а.с. 10 зворот).
Згідно вказаного додатку № 3 до рішення № 308 від 24.10.2023 тариф на послуги з постачання теплової енергії з урахуванням витрат на обслуговування та ремонт індивідуальних теплових пунктів для споживачів категорії «населення» становить 1282,26 грн, який в свою чергу підлягає стягненню з відповідача (а.с. 11).
Разом з тим, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з листопада 2023 по червень 2024 заборгованість відповідача за опалення становить 5458,39 грн, яка відповідно включає в себе й вартість послуги за постачання теплової енергії з урахуванням витрат на обслуговування та ремонт індивідуальних теплових пунктів у загальному розмірі 1282,26 грн, розмір якої підтверджений вищенаведеними матеріалами справи.
Слід зауважити, що наявними матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем наданими їй послугами, що в свою чергу підтверджується безпосередньо останньою.
Натомість, колегія суддів не погоджується із наведеними позивачем розрахунками за спожиту відповідачем теплову енергії, за наступних підстав.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що опалювальна площа квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 , становить 78,20 кв.м. (а.с. 5).
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржником стверджується, що опалювальна площа квартири 77 кв.м., в той час як при нарахуванні враховувалася величина розмірі 78,20 кв.м. з врахуванням площі балкону -1,2 кв.м., яка відповідно до п. 2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830 не входить до опалювальної площі приміщення.
З підстав викладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно наданої скаржником копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 станом на 05.11.2018 загальна площа квартири становить 78,20 кв.м., площа балкону - 1,2 кв.м., а тому опалювальна площа квартири становить 77 кв.м., що в свою чергу підтверджує доводи апеляційної скарги в даній частині.
Наказом ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» № 10/п від 30.11.2023 затверджено вартість спожитої теплової енергії 1 кв.м. опалювальної площі у листопаді 2023 у наступному розмірі: вартість опалення - 4,18 грн/кв.м (а.с. 15).
Наказом № 11/п від 31.12.2023 затверджено вартість спожитої теплової енергії 1 кв.м. опалювальної площі у грудні 2023 у наступному розмірі: вартість опалення - 9,38 грн/кв.м (а.с. 18).
Наказом № 1/п від 31.01.2024 затверджено вартість спожитої теплової енергії 1 кв.м. опалювальної площі у січні 2023 у наступному розмірі: вартість опалення - 10,37 грн/кв.м (а.с. 20).
Наказом № 2/п від 29.02.2024 затверджено вартість спожитої теплової енергії 1 кв.м. опалювальної площі у лютому 2024 у наступному розмірі: вартість опалення - 8,61 грн/кв.м (а.с. 23).
Наказом № 3/п від 31.03.2024 затверджено вартість спожитої теплової енергії 1 кв.м. опалювальної площі у березні 2024 у наступному розмірі: вартість опалення - 8,22 грн/кв.м (а.с. 26).
Будь-які інші відомості щодо затвердженого позивачем розміру вартості спожитої теплової енергії за 1 кв.м. за заявлений період з листопада 2023 по червень 2024 матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергії становить:
- за листопад 321,86 (4,18 грн * 77 кв.м.);
- за грудень 722,26 (9,38 грн * 77 кв.м.);
- за січень 798,49 (10,37 грн * 77 кв.м.);
- за лютий 662,97 (8,61 грн * 77 кв.м.);
- за березень 632,94 (8,22 * 77 кв.м.).
З огляду на викладене, враховуючи при цьому вартість послуги за постачання теплової енергії з урахуванням витрат на обслуговування та ремонт індивідуальних теплових пунктів у розмірі 1282,26 грн, загальний розмір заборгованості за надану теплову енергію, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача становить 4418,78 грн.
Доказів на підтверджена часткової/в повному обсязі сплати відповідачем вказаної заборгованості матеріали справи не містять, скаржником, заперечуючи наявність такої, належних, обґрунтованих та достатніх доказів в розумінні положень ст.ст. 77, 80 ЦПК України, які б в своїй сукупності спростували твердження позивача про наявність даної заборгованості, не надано.
Цивільне судочинство у відповідності до положень ч. 1 ст. 12 ЦПК України здійснюється за засадах змагальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо правильних висновків суду першої інстанції в частині встановлення наявності в даному випадку правових підстав для стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, натомість помилково визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню, не врахувавши надані позивачем накази про затвердження вартості за спожиту теплову енергію, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» сплачений судовий збір у розмірі 3028,0 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 793 від 17.07.2024, а тому з урахування розміру задоволених позовних вимог за результатами розгляду апеляційної скарги (80,95 % від заявлених), розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача становить 2451,66 грн.
За подання апеляційної скарги ТОВ ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4542,0 грн, що підтверджується квитанцією № 6388-0785-6514-3158 від 03.04.2026, а тому з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, розмір судового збору, що підлягає стягненню з ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» на користь скаржника становить 862,98 грн.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно, з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДП Моноліт-Сервіс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1588,68 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03лютого 2026 року - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» (ЄДРПОУ 43655153, 68000, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 48) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 4418 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять) грн 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» (ЄДРПОУ 43655153, 68000, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 48) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1588 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) грн 68 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 13 серпня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік