УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 120/2786/25
адміністративне провадження № К/990/35736/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 120/2786/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2021 року по 11 лютого 2025 року включно;
- зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2021 року по 18 липня 2022 року включно, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) порівняно із загальним розміром виплат, належних позивачеві на дату виключення зі списків особового складу - 23 вересня 2021 року;
- зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 11 лютого 2025 року у розмірі грошового забезпечення за 6 місяців;
- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати;
- зобов`язати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року по 11 лютого 2025 року.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2021 року по 11 лютого 2025 року.
Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2021 року по 11 лютого 2025 року у розмірі 42 875,24 грн.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року по 11 лютого 2025 року.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 1 січня 2016 року по 11 лютого 2025 року.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи. Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові п`ятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначених недоліків шляхом подання доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав скріншот сторінки електронної пошти, з якого вбачається надсилання прикріпленого файла ОСОБА_2 .
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 червня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини третьої статті 298 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження. Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій необхідно зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати відповідні докази на підтвердження цих обставин. Також роз`яснив, що у разі неподання такої заяви у встановлений строк або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у справі.
Копію ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року доставлено скаржнику до його електронного кабінету 01 липня 2026 року.
У зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 30 червня 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 липня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи повторно подану апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення Вінницького окружного адміністративного суду постановлено 13 квітня 2026 року, тоді як повторну апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 подано після закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження. При цьому скаржник не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у визначений строк скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги, не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
У зв`язку з цим ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, не врахував обставин, пов`язаних з обмеженим фінансуванням військової частини як бюджетної установи, безпідставно відмовив у відстроченні сплати судового збору та не забезпечив реалізацію права на апеляційний перегляд судового рішення. Також скаржник посилається на подання заявок на виділення бюджетних коштів для сплати судового збору, введення воєнного стану та практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до правосуддя.
Разом з тим наведені доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу ухвали від 14 липня 2026 року. Предметом касаційного перегляду є законність ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановленої на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у зв`язку з неподанням скаржником у встановлений судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Водночас доводи касаційної скарги стосуються переважно обставин, пов`язаних зі сплатою судового збору та відмовою у його відстроченні, тоді як питання дотримання строку апеляційного оскарження, неподання заяви про його поновлення та наявності поважних причин пропуску такого строку скаржником належним чином не обґрунтовано.
Доводи щодо відмови у відстроченні сплати судового збору не можуть бути предметом перевірки у межах цього касаційного перегляду, оскільки підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження було неподання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 299 КАС України та порушення норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не відповідають предмету касаційного оскарження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неподанням у встановлений судом строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та не свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права. Відтак касаційна скарга не містить передбачених КАС України підстав касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 120/2786/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін