УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/42079/25
адміністративне провадження № К/990/35998/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/42079/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо невірного нарахування та виплати позивачу індексації та грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріально допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток у період з 08 вересня 2020 року по 03 березня 2023 року та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок та виплату грошового забезпечення.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04 травня 2026 року адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , різниці між перерахованим та виплаченим грошовим забезпеченням, а також грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 08 вересня 2020 року по 18 липня 2022 року включно, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки до додатка 1 та Примітки до додатка 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок, а військову частину НОМЕР_1 - здійснити виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованим та виплаченим грошовим забезпеченням, а також грошової допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 08 вересня 2020 року по 18 липня 2022 року включно, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки до додатка 1 та Примітки до додатка 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
В іншій частині позову відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 червня 2026 року подану апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишив без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, несплатою судового збору та ненаданням доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами. Надав скаржникові строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня вручення цієї ухвали. Крім того, суд роз`яснив апелянту, що в разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги вона буде повернута скаржнику відповідно до статті 169 КАС України. Також суд роз`яснив, що якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано у визначений строк або наведені в ній причини пропуску строку будуть визнані неповажними, то відповідно до статті 299 КАС України суд відмовить у відкритті апеляційного провадження.
На виконання вимог зазначеної ухвали апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.
У зв`язку з тим, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними, а підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні, П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 червня 2026 року відмовив у задоволенні відповідних заяв та, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , оскільки скаржник не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не підтвердив їх належними доказами.
Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас, порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 травня 2026 року 8 червня 2026 року, тобто після закінчення встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження. Крім того, апелянт не надав доказів сплати судового збору та надсилання позивачу копії апеляційної скарги з доданими до неї документами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 30 червня 2026 року виходив із того, що наведені військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними та не підтверджені належними доказами, а підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не належить до суб`єктів, на яких поширюються положення законодавства щодо відстрочення сплати судового збору, а обставини, пов`язані з фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету, відсутністю бюджетних асигнувань чи затримкою фінансування, не є підставою для відстрочення сплати судового збору або поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд виходив із того, що відсутність бюджетного фінансування, необхідність проходження внутрішніх процедур погодження видатків чи інші організаційні питання діяльності суб`єкта владних повноважень не можуть визнаватися поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати переваги внаслідок невиконання встановлених нею ж правил.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що введення воєнного стану саме по собі не зупиняє перебіг процесуальних строків, а наведені військовою частиною НОМЕР_1 обставини щодо впливу воєнного стану на можливість своєчасного подання апеляційної скарги не підтверджені належними доказами.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені апелянтом обставини не свідчать про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою та не підтверджують поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим відмовив у поновленні такого строку та, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, у відкритті апеляційного провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, наведені в ній доводи фактично стосуються правильності вирішення судом першої інстанції спору по суті та застосування норм матеріального права, тоді як предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування незаконності ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, не спростовує висновків цього суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/42079/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін