УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/12447/26
провадження № К/990/34652/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
у с т а н о в и в :
23 липня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смокович М. І. з 03 серпня 2026 року по 05 серпня 2026 року, 06 серпня 2026 року, а також з 11 серпня 2026 року по 12 серпня 2026 року перебував у відпустці на підставі наказів від 17 липня 2026 року Н-№ 2259/0/6-26, від 05 серпня 2026 року Н-№ 2448/0/6-26 та від 10 серпня 2026 року Н-№ 2494/0/6-26 у зв`язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Перевіривши зміст ухвалених у цій справі судових рішень на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», а також доводи касаційної скарги разом з доданими до неї документами, Верховний Суд вказує на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по ВП № НОМЕР_2 від 06 лютого 2026 рок, яка надійшла позивачу 26 березня 2026 року за вх. № 596, про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
При цьому, за обставинами цієї справи, оскаржувана постанова ВП НОМЕР_1 від 06 лютого 2026 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 10 200 грн прийнята відповідачем за наслідками повторного невиконання рішення суду у справі № 420/33921/24, адже постанова ВП № НОМЕР_2 від 18 грудня 2025 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання позивачем рішення Одеського окружного адміністративного суду 13 червня 2025 року у справі № 420/33921/24, яке набрало законної сили, є чинною.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 травня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, в позові відмовив.
Не погоджуючись з указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, адже позивачем оскаржується постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № НОМЕР_2 від 06 лютого 2026 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 10 200 грн, яка прийнята відповідачем за наслідками повторного невиконання позивачем рішення суду у справі № 420/33921/24.
Варто зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що автор касаційної скарги має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до розв`язання актуальної правової проблеми.
Водночас потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає передусім у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Оскаржуючи судові рішення суду, прийняті за правилами статті 287 КАС України, автор касаційної скарги не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи, що аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 420/12447/26 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська