УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/23934/24
адміністративне провадження № К/990/33326/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №380/23934/24 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2024 №48452/13-01-07-09, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 2.040 грн, №48448/13-01-07-09, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 806.523,32 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №380/23934/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.11.2024 №48452/13-01-07-09, №48448/13-01-07-09.
До Верховного Суду 16.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №380/23934/24.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вказаної ухвали контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, надано платіжну інструкцію від 29.07.2026 №1793, відповідно до якої сплачено 19405,50 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункт 1, 3, 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України.
Податковим органом зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. На думку скаржника, апеляційний суд фактично звів зміст вказаної норми виключно до формальної наявності конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки, не врахувавши що така інформація підлягає перевірці шляхом реалізації повноважень контролюючого органу у здійсненні податкового контролю. Фактично суд апеляційної інстанції ототожнив поняття «можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері» та «розкриття конкретного порушення платником норм». На думку відповідача, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Також податковим органом вказано, що зазначену норму судом застосовано без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 щодо того, що податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Скаржником зазначено, що суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема лист ДПС України від 03.07.2024 за №2185/8/17-00, у якому наведена інформація про можливі порушення законодавства при реалізації платниками податків техніки «APPLE», який не можна розглядати окремо від самої податкової інформації, яка в ньому проаналізована та задокументована - інформації, яку опублікував ОСОБА_2 на YоuТubе каналі «Плінській медіа», а саме відеоматеріал «Продавці кривавих яблук. Хто під час війни?», що знаходиться за заробляє на Apple адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , де якраз і йде мова про позивача (мережу магазинів «ЯБКО»), зокрема щодо відсутності на офіційному сайті https://www.apple.com мережі магазинів «ЯБКО» в переліку офіційних продавців техніки APPLE та реалізації такої без наявності прихідних документів та видачі розрахункових документів (час на відеоматеріалі 08:39-08:41; 13:18-14:07; 15:26-15:41).
На думку скаржника, ключове правове питання, що потребує вирішення у даній справі полягає в наступному: Чи договір комісійної торгівлі та акти прийому передачі товару є достатніми документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наказу Міністерства зовнішньо економічних зв`язків від 13.05.1997 №37 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 1995 р. за № 79/615 «Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами» для підтвердження обліку та походження товарних запасів.
Податковим органом зауважено, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не дослідив обставини та докази по справі.
Верховний Суд зазначає, що одночасне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та застосування тієї ж самої норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, в даному випадку підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є взаємовиключним.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на постанову Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Разом з тим, як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що «в наказі про проведення перевірки як об`єкт визначено «магазин Ябко» за адресою: АДРЕСА_1 , тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 , на якого й були складені документи за результатами перевірки. Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах. Суд наголошує, що належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.». Восьмим апеляційним адміністративним судом при цьому враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.06.2026 у справі №380/26084/24.
Скаржником не наведено спростування таких висновків підстав щодо помилковості врахування судом такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Уточнена касаційна скарга є подібною до первинної та не усуває раніше встановлених недоліків.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відтак, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
З урахуванням вищезазначеного, інші клопотання скаржника є передчасними та не можуть бути розглянуті.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №380/23934/24 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
О.О. Шишов М.М. Яковенко