УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №120/7697/24
адміністративне провадження №К/990/30050/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року
у справі №120/7697/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене у вигляді протоколу від 19 квітня 2024 року №8/в, в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168) у розмірі 15000000,00 грн та здійснити виплату такої допомоги з урахуванням уже виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України 27 червня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2026 року відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Міністерство оборони України звернулося до Суду із заявою про виконання ухвали суду та надало документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Міністерством оборони України усунуто недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину сьому статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №168 та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Скаржник зазначає, що після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 матері та дочці загиблого було призначено й виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975 на підставі постанови Центральної військово-лікарської комісії від 26 грудня 2022 року №2173, якою причинний зв`язок смерті визначено як такий, що пов`язаний із проходженням військової служби.
У подальшому постановою Центральної військово-лікарської комісії від 10 серпня 2023 року №2573 попередній висновок скасовано та встановлено, що травма і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини, після чого позивачка повторно звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №168.
На думку скаржника, частина сьома статті 16-3 Закону №2011-XII установлює, що у разі одночасного виникнення права на одноразову грошову допомогу, передбачену цим Законом, та одноразову грошову допомогу або компенсаційну виплату, встановлену іншими нормативно-правовими актами, виплата здійснюється за однією з підстав за вибором особи, а тому виключає множинність одноразових виплат, пов`язаних з одним юридичним фактом - смертю військовослужбовця.
Скаржник стверджує, що зміна формулювання причинного зв`язку смерті не створює нового юридичного факту смерті військовослужбовця та не породжує нового самостійного права на повторне отримання одноразової грошової допомоги. Зобов`язавши Міністерство оборони України призначити допомогу відповідно до постанови КМУ №168 із зарахуванням раніше виплачених сум, суди фактично допустили заміну вже реалізованої підстави отримання одноразової допомоги іншою підставою після здійснення виплати, хоча такого механізму Закон №2011-XII, постанова КМУ №168 та Порядок №975 не передбачають.
Як підставу касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, коли особі вже призначено і виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку №975, після здійснення виплати змінено причинний зв`язок смерті військовослужбовця, а особа звертається за призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №168 щодо того самого випадку смерті.
Міністерство оборони України вважає, що правильне застосування частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII виключає можливість призначення одноразової грошової допомоги за постановою КМУ №168 особі, яка вже реалізувала право на отримання одноразової грошової допомоги за іншим нормативно-правовим актом у зв`язку з тим самим випадком смерті.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить Верховний Суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII у взаємозв`язку з положеннями постанови КМУ №168, Порядку №975 та з метою формування відповідного правового висновку Верховним Судом.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №120/7697/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
2. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №120/7697/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова