УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 300/1209/25
адміністративне провадження № К/990/26448/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року
у справі №300/1209/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме рішення про відмову у перерахунку пенсії №091630007002 від 20 лютого 2025 року, яке підписано начальником відділу перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Оленою Лєщєвою;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відмові в прийнятті від ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду №24 від 11 лютого 2025 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі №300/6546/24 за 2024 рік;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти довідку про суддівську винагороду №24 від 11 лютого 2025 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі №300/6546/24 за 2024 рік, та здійснити відповідний перерахунок і виплату перерахованого грошового утримання на користь ОСОБА_1 за 2024 рік.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20 лютого 2025 року №091630007002 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі довідки від 11 лютого 2025 року №24, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 06 червня 2026 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку скаржник зазначав, що у червні 2025 року переніс ішемічний інфаркт мозку (інсульт), який супроводжувався важким неврологічним дефіцитом, а також посилався на наявність гіпертонічної хвороби та цукрового діабету II типу. На думку заявника, безперервне лікування, тривалий період відновлення втрачених функцій організму та суворий медичний режим унеможливили своєчасне звернення до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у заяві підстави пропуску строку визнані неповажними, та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд касаційної інстанції виходив з того, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року була ухвалена в порядку письмового провадження, а останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції у межах встановленого законом строку було 03 жовтня 2025 року. Проте касаційну скаргу подано 06 червня 2026 року, тобто з пропуском процесуального строку більше ніж на вісім місяців.
Оцінюючи первісно наведені скаржником причини пропуску строку, Верховний Суд зазначив, що долучені медичні матеріали датовані червнем 2025 року та підтверджують факт перенесення ішемічного інфаркту мозку і проходження лікування саме у цей період. Водночас оскаржувану постанову апеляційного суду ухвалено 03 вересня 2025 року, а належних і допустимих доказів безперервної хвороби чи тривалої реабілітації у період з липня 2025 року по червень 2026 року, яка об`єктивно унеможливлювала підготовку та подання касаційної скарги, заявником не надано.
Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено позивачу 29 червня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067117121481.
У межах установленого Судом строку ОСОБА_1 подав додаткові пояснення щодо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
У додаткових поясненнях скаржник повторно посилається на тяжкість перенесеного у червні 2025 року інсульту та зазначає, що в перші тижні після захворювання перебував у стані порушеної свідомості, мав парези кінцівок, афазію, погіршення пам`яті, уваги та здатності адекватно оцінювати події. За твердженням заявника, такий стан тривав понад шість місяців, після стаціонарного лікування він потребував постільного режиму і домашньої реабілітації, не міг самостійно пересуватися, звернутися за правовою допомогою чи оформити довіреність на представника.
Також ОСОБА_1 зазначає, що є пенсіонером і суддею у відставці, тому йому не видавалися листки непрацездатності, а лікування проходило у приватних медичних закладах. Скаржник стверджує, що після часткового відновлення функцій життєдіяльності невідкладно вжив заходів для касаційного оскарження, а також посилається на те, що звернувся до суду в межах одного року з дня ухвалення оскаржуваної постанови.
На підтвердження додатково наведених обставин заявник долучив довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №216615 від 02 жовтня 2023 року, якою йому встановлено третю групу інвалідності.
Інших доводів та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження скаржником не наведено.
Разом з тим Суд дійшов висновку, що наведені у додаткових поясненнях доводи та подані документи не підтверджують існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали звернення з касаційною скаргою у встановлений законом строк, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку можуть скористатися правом на касаційне оскарження, яке має бути реалізоване у порядку та строки, установлені КАС України.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення обумовлене необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06). Норми, що регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22- 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
У свою чергу заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлений лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Щодо підстав, з якими скаржник пов`язує поважність причин пропуску строку, колегія суддів зазначає таке.
Суд не ставить під сумнів факт перенесення ОСОБА_1 у червні 2025 року ішемічного інфаркту мозку, тяжкість цього захворювання та необхідність лікування. Водночас саме по собі перенесення тяжкої хвороби не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Визначальним є підтвердження того, що стан здоров`я безпосередньо та безперервно перешкоджав вчиненню процесуальної дії протягом усього періоду пропуску.
Долучені до касаційної скарги протокол МРТ-обстеження головного мозку, консультативні висновки лікаря-невролога та призначення лікування датовані червнем 2025 року. Ці документи підтверджують стан здоров`я заявника на час виникнення захворювання та призначення курсу лікування, проте не містять відомостей про його стан у період після ухвалення постанови апеляційного суду 03 вересня 2025 року, зокрема протягом тридцятиденного строку на касаційне оскарження, а також у подальший період до 06 червня 2026 року.
Подана на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху довідка медико-соціальної експертної комісії датована 02 жовтня 2023 року, тобто майже за два роки до ухвалення оскаржуваної постанови та до перенесення заявником інсульту. Вона підтверджує установлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, однак не засвідчує його стан здоров`я у вересні-жовтні 2025 року та протягом наступних восьми місяців, не містить висновку про повну втрату здатності до самообслуговування, спілкування чи вчинення юридично значущих дій і не підтверджують неможливість підготувати касаційну скаргу або звернутися за наданням правничої допомоги.
Твердження заявника про перебування у стані порушеної свідомості, наявність парезів, афазії та когнітивних розладів протягом більше шести місяців, постільний режим, щоденну реабілітацію та необхідність стороннього догляду не підтверджені випискою зі стаціонару, медичною картою, висновками лікарів, документами про проходження реабілітації чи іншими доказами, які охоплювали б відповідний період. Так само не надано медичного висновку, відповідно до якого на повне відновлення заявника необхідно до трьох років.
Посилання скаржника на те, що він є пенсіонером і тому йому не видавалися листки непрацездатності, не спростовує встановленого Судом недоліку. Відсутність потреби в оформленні листка непрацездатності не позбавляла заявника можливості надати інші медичні документи, зокрема виписки з історії хвороби, довідки лікарів, результати контрольних обстежень, індивідуальний план реабілітації чи документи приватних медичних закладів, у яких, за його твердженням, він проходив лікування.
Крім того, заявник не зазначив конкретної дати часткового відновлення функцій життєдіяльності та не надав доказів, які б підтверджували, коли саме припинилися обставини, що, за його твердженням, перешкоджали зверненню до суду. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що довід про невідкладне подання касаційної скарги після завершення основного курсу реабілітації має декларативний характер.
Посилання ОСОБА_1 на те, що касаційну скаргу подано до спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваної постанови, також не може вважатися поважною підставою для поновлення строку. Статтею 329 КАС України встановлено тридцятиденний строк касаційного оскарження, а дотримання іншої часової межі саме по собі не звільняє скаржника від обов`язку довести поважність причин пропуску цього строку та не створює самостійного права на касаційне оскарження протягом одного року.
Отже, наведені у додаткових поясненнях обставини по суті дублюють доводи, якими скаржник первісно обґрунтовував поважність причин пропуску строку, та не спростовують висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 22 червня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху. Долучені до заяви документи не підтверджують, що протягом усього періоду з 03 вересня 2025 року до 06 червня 2026 року стан здоров`я скаржника створював об`єктивні та непереборні перешкоди, які фактично унеможливлювали своєчасне звернення до суду касаційної інстанції.
За таких обставин Суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Подібний підхід щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлений Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 14 липня 2022 року у справі №480/1643/21, від 26 лютого 2024 року у справі №140/5638/23, від 15 квітня 2024 року у справі №640/23993/19.
Керуючись статтями 248, 251, 329, 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №300/1209/25.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №300/1209/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова