УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №240/16434/25
адміністративне провадження № К/990/36039/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року
у справі №240/16434/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі оновленої довідки Регіонального сервісного центру ГСП МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях №31/35-16-ІІІ-1755/08-55-2025 від 28 квітня 2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії по втраті годувальника, з урахуванням проведених виплат;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року з урахуванням всіх складових на підставі оновленої довідки Регіонального сервісного центру ГСП МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях №31/35-16-ІІІ-1755/08-55-2025 від 28 квітня 2025 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Аналіз наведених норм у контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що у цьому випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Скаржником наведено такі підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №240/16434/25, які передбачені частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), статей 122, 123 КАС України та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року без застосування строку звернення до суду.
Також скаржник вказує, що позивач отримував пенсію з 2019 року, а тому мав бути обізнаним про її розмір, у зв`язку із чим, на думку скаржника, позовні вимоги в частині перерахунку пенсії за період до 22 грудня 2024 року підлягали залишенню без розгляду.
Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Також судами встановлено, що Регіональним сервісним центром ГСП МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях складено довідку №31/35-16-ІІІ-1755/08-55-2025 від 28 квітня 2025 року про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових складових станом на листопад 2019 року та надіслано зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для перерахунку пенсії позивачу.
За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 19 листопада 2019 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/12704/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - постанова КМУ №103), відсутні нормативні обмеження щодо складу грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ для обчислення та перерахунку пенсії, а тому позивач має право на перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Такі висновки судів відповідають правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 грудня 2023 року у справі №380/1907/23, відповідно до якої видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45), є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ.
У цій постанові Верховний Суд сформулював висновок про те, що згідно із частиною третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, якщо він не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком; до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених суб`єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2026 року у справі №560/16024/24 дійшов висновку про те, що спірні правовідносини щодо перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення регулюються Законом №2262-ХІІ, який містить спеціальне правове регулювання, зокрема частину третю статті 51, що прямо передбачає у випадку зміни складових грошового забезпечення обов`язок держави здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення відповідних законодавчих підстав незалежно від звернення пенсіонера.
У зазначеній постанові Верховний Суд також указав, що такий обов`язок має імперативний характер і, у разі його невиконання з вини органів Пенсійного фонду України та/або державного органу, уповноваженого видавати довідку, виключає можливість обмеження реалізації права на перерахунок пенсії процесуальними строками звернення до суду.
Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин загального шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України, та обмеження періоду, за який може бути здійснено перерахунок пенсії. Однак такі доводи не узгоджуються з наведеною вище усталеною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Колегія суддів також ураховує, що у постанові Судової палати Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі №380/1907/23 прямо зазначено про помилковість застосування до правовідносин щодо реалізації права на перерахунок пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, оскільки правовідносини у справі №240/12017/19 виникли щодо соціального захисту громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Зазначене виключає можливість застосування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, до цієї справи, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, сформовані за інших фактичних обставин, з урахуванням іншої нормативної бази та іншого правового регулювання.
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах, у яких викладено висновок Верховного Суду, і у якій подається касаційна скарга.
Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм, зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником висновки Верховного Суду сформовані за відмінних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегією суддів також не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б сформувати нове, уніфіковане розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, значна кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №240/16434/25, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 06 червня 2024 року у справі №140/1220/24, від 22 липня 2024 року у справі №500/8239/23, від 27 січня 2025 року у справі №160/4402/24.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №240/16434/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова