УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа №440/2426/26
адміністративне провадження № К/990/35865/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №440/2426/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 серпня 2022 року по 25 жовтня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 серпня 2022 року по 25 жовтня 2022 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року повернуто скаржнику.
30 липня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №440/2426/26. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору та надання суду оригіналу відповідного платіжного документа.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 15 червня 2026 року о 21 год 35 хв.
Ураховуючи положення абзацу другого пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України, відповідно до яких судове рішення, надіслане на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, суд апеляційної інстанції визначив, що останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 26 червня 2026 року.
Однак у встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 вимог ухвали від 15 червня 2026 року не виконала, недоліків апеляційної скарги не усунула та доказів сплати судового збору до суду не надала.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував достатній строк для можливого направлення заяви про усунення недоліків апеляційної скарги засобами поштового зв`язку та зазначив, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали доказів сплати судового збору у цій справі до суду не надходило.
За таких обставин, керуючись частиною другою статті 298 та пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №440/2426/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович