Номер провадження: 22-ц/813/5058/26
Справа № 522/10513/25
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання спадкоємцем, визнання права на отримання недоотриманої пенсії та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання спадкоємцем, визнання права на отримання недоотриманої пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить: визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право на отримання недоотриманої пенсії в сумі 177661,30 грн, після смерті ОСОБА_2 ; зобов`язати Головне управляння пенсійного фонду України виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недотриману пенсію в сумі 177661,30 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 10 травня 2022 року Одеським окружним адміністративним судом було ухвалене рішення, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області і визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , який є батьком позивача. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_3 . Як слідує з Листа Головного управляння Пенсійного фонду, покладені судом зобов`язання виконанні в повному обсязі. Виплата нарахованої доплати пенсії по справі №420/4972/22 з 01.12.2019 по 30.09.2022 в сумі 177661,30 грн. підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 тобто на ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначена заборгованість пенсії не виплачена. При звернені до відповідача про виплату недотриманої пенсії, позивачу було роз`яснено, що виплати пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за законом та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до числа осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2024, зареєстрованого в реєстрі за №1-856 спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії, яка належала чоловіку спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області: в сумі -177661,30 грн за період 01.04.2019 по 30.09.2022, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання спадкоємцем, визнання права на отримання недоотриманої пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Зобов`язано ГУ ПФУ виплатити ОСОБА_1 грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлого батька - ОСОБА_2 в розмірі 177661,30 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областіна користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1776,61 гривень.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
1) Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». За наданою інформацією Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внесло до автоматизованої бази даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФ відомості про зобов?язання з виплати заборгованості на виконання вище зазначених рішень Одеського окружного адміністративного суду Відтак з моменту внесення Головн . им управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до автоматизованої бази даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_2 . Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов?язання і врахував його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах. З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
2) відповідно до ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Право ОСОБА_2 на перерахунок пенсії є нерозривно пов`язаним з його особою і не може передаватися його правонаступникам;
3) будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 , є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 , щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 12 серпня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.
11 серпня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 22).
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , яке видано 15.09.1970 Київським р/в ЗАГС м.Одеси (а.с. 20).
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , яке видано Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 20 лютого 2010 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 55 (а.с. 21).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року по справі № 420/4972/22 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №33/36-4130 від 14 вересня 2021 року, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" станом на листопад 2019 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 року № 988.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №33/36-4130 від 14 вересня 2021 року, виданої ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області" станом на листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 року № 988, у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, а також провести з 01 грудня 2019 року відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 8 - 12).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №1500-0405-8/190781 від 12.12.2024 на адресу ОСОБА_4 зокрема повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі №420/4972/22 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019, покладені судом зобов`язання виконанні в повному обсязі. Виплата нарахованої доплати пенсії по справі №420/4972/22 з 01.12.2019 по 30.09.2022 в сумі 177661,30 грн підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 тобто на ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначена заборгованість пенсії не виплачена (а.с.13 - 14).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2024, яке видано державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контри у місті Одесі та зареєстровано в реєстрі за № 1-856, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії, яка належала чоловіку спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області: в сумі 177661,30 грн за період 01.04.2019 по 30.09.2022, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав. Належність спадкодавцю ОСОБА_2 недоотриманої пенсії підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29 жовтня 2024 року, вих.№ 1500-0405-8/163491 (а.с. 15).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст ч.3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч.ч.2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №428/6685/19.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач зобов`язаний виплатити позивачу пенсійні виплати ОСОБА_2 на які він мав право за життя, що було підтверджено рішенням суду.
З урахуванням викладеного, суд першої інстнації дійшов вмотивованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилалось як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надало.
Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає таке.
Твердження скаржника про те, що бюджет Головного управління, передбачений для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, вичерпано, а Головне управління станом на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду, тому покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі та в порядку встановленому законодавством, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки відсутність відповідного фінансування, жодним чином не впливає на права позивача щодо стягнення недоплаченої пенсії на її користь як спадкоємця особи, яка за життя набула право на дану пенсію, однак так і не отримала. Таке право позивача передбачено цивільним законодавством і не може обмежуватись через відсутність відповідного фінансування.
Щодо доводів апеляційної скарги, що «Право ОСОБА_2 на перерахунок пенсії є нерозривно пов`язаним з його особою і не може передаватися його правонаступникам», то апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Вказане пов`язане саме безпосередньо не з правом на перерахунок пенсії, а з вже реалізованим правом ОСОБА_2 на перерахунок пенсії і винесеними рішеннями судами адміністративної юрисдикції, які на дату смерті ОСОБА_2 не були виконані.
Таким чином, вказаний довід апеляційної скарги є неспроможним.
Доводи скаржника про те, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 , є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 , щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано, спростовуються матеріалами справи, оскільки разом з позовною заявою ОСОБА_1 надано копію свідоцтва на спадщину за законом, та з якого вбачається, що спадщина на яку видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії, яка належала чоловіку спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та який перебував на обліку В ГУ ПФУ в Одеській області в сумі 177661,30 за період 01.04.2019-30.09.2022, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав (а.с.15).
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева