ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року місто Київ
Справа № 278/1960/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1683/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лабовкіним Олександром Олександровичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Гринчак О.І., повне рішення складено 12 червня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_2 , через представника - адвоката Паламарчука Сергія Володимировича, звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просила суд:
- визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Житомирський районний суд Житомирської області ухвалою від 18 березня 2024 року у справі № 278/1299/24 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів - роз`єднав в окремі самостійні провадження. Виділив у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та передав матеріали в цій частині за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
Позовні вимоги в частині визнання батьківства, враховуючи нову редакцію позовної заяви, мотивовані тим, що ОСОБА_2 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 з лютого 2019 року по липень 2019 року, коли вона вирішила з`їхати від відповідача через постійні сварки внаслідок непорозумінь та новиною про її вагітність. Згодом, коли народилась дочка сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач приїхав до них з дитиною, проте прожили вони разом лише місяць, до лютого 2020 року. Нині дитина проживає з позивачкою та знаходиться на повному її утримані.
У свідоцтві про народження дитини у графі «ім`я по батькові батька» записано « ОСОБА_4 », дитині присвоєне прізвище позивачки, оскільки відповідач не бажав офіційно одружуватись з позивачкою, хоч і бажав народження дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 06 червня 2025 року позов задовольнив, визнав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням, Лабовкін О.О. в інтересах ОСОБА_1 11 липня 2025 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не забезпечив можливості відповідачу взяти участь у розгляді справи, зокрема, ОСОБА_1 з об`єктивних причин не мав можливість взяти участі у справі, а саме через перебування його на військовій службі в зоні бойових дій. На підставі цього суд першої інстанції на ухвалою від 24 червня 2024 року зупинив провадження у справі. Водночас ухвалою від 17 грудня 2024 року провадження у вказаній справі було поновлено на підставі того, що відповідач перебував у відпустці, незважаючи на те, що вона тривала лише з 03 по 17 грудня 2024 року. Тобто суд безпідставно поновив провадження у справі, а повторне клопотання про зупинення провадження у справі необґрунтовано залишив без задоволення.
Зазначає, що суд першої інстанції не мав достатніх підстав для застосування наслідків нез`явлення відповідача для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України, оскільки така неявка зумовлена не ухиленням відповідача від її проведення, а об`єктивними обставинами - перебуванням відповідача на військовій службі в зоні бойових дій. Про такі обставини представник відповідача повідомляв суд, проте останній це не врахував.
З огляду на відсутність реального висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, безпідставними та необґрунтованим є рішення суду щодо встановлення батьківства відповідача, оскільки знімків екрану листування сторін та їх спільні фотографії не є достатніми доказами для встановлення такої обставини.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Паламарчук С.В. просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги вказував, що справа про встановлення батьківства тривала понад рік. Було призначено три різні дати зі значними проміжками в часі (21.02.2025, 21.03.20225 та 25.04.2025) для можливості явки на відбір крові. Щоразу представник відповідача долучав один і той самий витяг з наказу командира від 03.02.2025, а тому обґрунтованими є висновок суду про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.
Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача - адвокат Головій Т.Ю. апеляційну скаргу підтримав, проте з урахуванням висновку експертизи просив ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства й поклався на розсуд суду.
Представник позивача - адвокат Паламарчук С.В. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав установленим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , актовий запис № 357, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.02.2020, в якому батьком вказано ОСОБА_4 (за ч. 1 ст. 135 СК України), а матір`ю - ОСОБА_2 .
Позивачка та відповідач не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак перебували у близьких стосунках, що підтверджується перепискою у месенджері, у якій йдеться про вагітність позивачки, відсутність відповідача з червня по грудень 2019 року, медичний контроль за вагітністю позивачки (УЗД), дві пропозиції відповідача одружитися з позивачкою, бажання відповідача надати своє прізвище дитині та назвати її ОСОБА_6 , а також спільними фотографіями позивачки та відповідача, а також фотографіями, на яких відповідач присутній при виписці позивачки з дитиною з пологового будинку, проводить час з дитиною, купає її.
Свідок ОСОБА_7 (подруга позивачки) у судовому засіданні показала, що з відповідачем особисто не знайома, однак знає про стосунки позивачки та відповідача, бо вони з позивачкою в цей період працювали разом. Приблизно у 2019 році сторони познайомились, коли вони зустрічались ОСОБА_2 їздила на вихідні в Київ, а потім сторони стали проживати разом та орендували житло в м. Житомир. ОСОБА_2 завагітніла, вони обоє хотіли дитину. Коли позивачка лежала в лікарні на зберіганні свідок бачила, що ОСОБА_1 до неї приходив. Після виписки з лікарні вони переїхали жити в будинок позивачки. Позивачка надсилала свідку фото з виписки та спільного проживання в будинку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу для вирішення питання, чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , та зупинено провадження у справі на час її проведення.
13 липня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов висновок експерта № 103-146-2025, складений за результатами проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, переглянувши справу та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині мотивів його ухвалення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач жодного разу не з`явився до експертної установи для забору біологічних зразків, що унеможливило проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи, участь його представника, значення результатів експертизи для вирішення спору та наслідки неявки для її проведення, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування передбачених статтею 109 ЦПК України наслідків ухилення відповідача від участі в експертизі. Суд також урахував фотознімки, переписку сторін і показання свідка, які підтверджували близькі стосунки сторін до вагітності, під час вагітності позивачки та після народження дитини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та необхідність визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , однак не погоджується з мотивами, за якими суд визнав доведеним факт ухилення відповідача від участі в експертизі та застосував статтю 109 ЦПК України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
За змістом статті 7 Конвенції про права дитини дитина має право, наскільки це можливо, знати своїх батьків і право на їх піклування. Встановлення достовірного походження дитини відповідає її праву на збереження індивідуальності та сімейних зв`язків.
Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України). Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення, що передбачено пунктом першим частини другої статті 18 СК України.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Згідно зі статтею 128 СК України За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений, зокрема, матір`ю дитини.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Предметом доказування у справах про визнання батьківства є походження дитини від певної особи. Закон не встановлює вичерпного переліку доказів для встановлення батьківства, а тому суд повинен оцінювати всі належні відомості, зібрані відповідно до вимог процесуального закону.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 592/4443/17 зазначено: «відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це».
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення. Ці дані встановлюються письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
У частині першій статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені за їх результатами висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені експертові питання, складені у порядку, визначеному законодавством.
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами статті 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 сформульовано висновок, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, а його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Водночас висновок судової молекулярно-генетичної експертизи є одним із засобів доказування та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Відсутність такого висновку сама по собі не виключає можливості встановлення батьківства на підставі інших належних і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 367/4662/22).
За змістом статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється та яке значення для нього має експертиза, може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити у його визнанні.
Стаття 109 ЦПК України пов`язує передбачені нею процесуальні наслідки саме з ухиленням особи від участі в експертизі, а не з будь-яким фактом її неявки. Ухилення передбачає таку поведінку учасника справи, яка свідчить про свідоме невиконання необхідних для проведення експертизи дій за наявності реальної можливості їх виконати. Тому неявка, спричинена об`єктивними та підтвердженими обставинами, не може автоматично кваліфікуватися як ухилення.
Подібний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 695/318/20, у якій зазначено, що суд може застосувати наслідки, передбачені статтею 109 ЦПК України, лише в разі встановлення ухилення особи від подання необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести її неможливо.
Матеріали справи свідчать, що відповідач та його представник не заперечували необхідності проведення молекулярно-генетичної експертизи, а неявку на призначені експертною установою дати пояснювали перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі та виконанням бойового завдання. На підтвердження цих обставин представник відповідача подавав витяг із наказу командира військової частини. При цьому суд першої інстанції визнав перебування відповідача на військовій службі підставою для зупинення провадження у справі.
За таких обставин сам факт трьох неявок відповідача до експертної установи не давав достатніх підстав для висновку про його свідоме ухилення від проведення експертизи. Матеріали справи не містять даних, що у визначені дати відповідач мав реальну можливість залишити місце служби, прибути до міста Києва та надати біологічні зразки, але умисно цього не зробив.
Тобто застосування судом першої інстанції статті 109 ЦПК України було передчасним.
Ураховуючи об`єктивні причини, з яких експертиза не була проведена під час розгляду справи судом першої інстанції, та вирішальне значення спеціальних знань для достовірного встановлення походження дитини, апеляційний суд ухвалою від 09 вересня 2025 року призначив судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу. Суд забезпечив відповідачу можливість надати зразки у зручний час, вільний від служби, у місті Києві або в найближчому до місця служби медичному закладі.
Надалі відповідач фактично взяв участь у проведенні експертизи, зокрема зразок його крові відібрано 23 квітня 2026 року, а зразки крові позивачки та дитини - 07 листопада 2025 року. Ця обставина додатково підтверджує відсутність наміру відповідача перешкодити проведенню дослідження та свідчить, що його попередня неявка була зумовлена об`єктивними причинами.
Згідно з висновком експерта № 103-146-2025 при порівняльному молекулярно-генетичному дослідженні встановлено, що всі алелі ДНК-профілю ОСОБА_3 , які не збігаються з алелями ДНК-профілю її матері, збігаються з алелями ДНК-профілю ОСОБА_1 . Імовірність походження досліджених ДНК-профілів від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дитини становить не менше ніж 99,9999999999999973 %, а тому ОСОБА_1 є ймовірним біологічним батьком ОСОБА_3 .
Висновок складений уповноваженим судово-медичним експертом, який має відповідну освіту, кваліфікацію та стаж експертної роботи, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків. У висновку наведено об`єкти та методику дослідження, результати генотипування, розрахунок імовірності батьківства та чітку відповідь на поставлене судом питання.
Доказів порушення порядку відбору або ідентифікації біологічних зразків, недотримання методики дослідження, неповноти чи необґрунтованості висновку матеріали справи не містять. Висновок є ясним, послідовним і не суперечить іншим доказам. Учасники справи не надали іншого експертного висновку, який спростовував би результати дослідження, а також не навели обґрунтованих підстав для призначення додаткової або повторної експертизи. Тому підстав не брати до уваги висновок експерта № 103-146-2025 колегія суддів не вбачає.
Результати молекулярно-генетичної експертизи узгоджуються з іншими дослідженими доказами, зокрема листуванням сторін щодо вагітності та майбутньої дитини, спільними фотографіями, присутністю відповідача під час виписки позивачки з дитиною з пологового будинку, його участю в догляді за дитиною, а також показаннями свідка про близькі стосунки сторін у період зачаття, під час вагітності та після народження дитини.
Сукупність указаних доказів є належною, допустимою, достовірною та достатньою для висновку про походження ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та обґрунтовано задовольнив позов, однак мотиви рішення в частині застосування статті 109 ЦПК України не відповідають установленим обставинам і підлягають зміні.
Посилання апелянта на недостатність листування, фотографій та показань свідка для встановлення батьківства не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки ці докази оцінюються сукупно із висновком молекулярно-генетичної експертизи і разом вони узгоджуються між собою та підтверджують одну й ту саму обставину - походження дитини від відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для зміни судового рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та резолютивної частин.
Оскільки суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак безпідставно застосував до об`єктивно зумовленої неявки відповідача наслідки, передбачені статтею 109 ЦПК України, а під час апеляційного перегляду проведено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, яка підтвердила батьківство відповідача, рішення суду першої інстанції належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, без зміни резолютивної частини.
Судові витрати
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду результат вирішення спору та розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, не змінюються, підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статей 141 та 382 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лабовкіним Олександром Олександровичем, - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 12 серпня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова