П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2026 року м. Київ
Справа № 760/13075/23
Провадження: № 22-ц/824/1731/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Желепи О. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Балашова Віталія Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»
на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І. А.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У червні 2023 року ТОВ «Глобал Спліт» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.12.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/968980, відповідно до умов якого, банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 40 000 грн, на строк 48 місяців, з 22.12.2020 року, з обов`язком повернення кредиту щомісячними ануїтетними платежами, з фіксованою відсотковою ставкою у розмірі 47 % річних. Банк виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним договором та надав відповідачу кошти в кредит. 09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» укладено договір № 114/2-31-F про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року. 23.06.2021 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір відступлення прав вимоги № 23-06/21- F, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 014/380805/82/968980 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт». Відтак відповідач порушив умови повернення платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором. За таких обставин, ТОВ «Глобал Спліт» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року, яка станом на 07.06.2023 року складає 51 123,25 грн, з яких: 47 757,84 грн - основна заборгованість за тілом та відсотками, 3 365,41 грн - інфляційних збитків та 3 % річних.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Глобал Спліт» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Балашов В. В. в інтересах ТОВ «Глобал Спліт» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково визнав недоведеність в частині переуступлення права вимоги від первісного кредитодавця АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп», від якого, в подальшому, перейшло право вимоги до чинного теперішнього кредитора ТОВ «Глобал Спліт». Вказав, що переуступлення права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп», а в свою чергу, далі, від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» до ТОВ «Глобал Спліт», відбулось фактично 25.06.2021 року, день у день, згідно дати укладання та підписання реєстрів боржників. Підписанню зазначених реєстрів передувало укладання основних договорів відступлення права вимоги, на умовах яких вже формувались ці реєстри. На підтвердження зазначеного, до матеріалів справи позивачем було надано копії договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 року з додатками до нього, договору відступлення права вимоги № 23-06/21-F від 23.06.2021 року з додатками до нього, реєстр боржників від 25.06.2021 року.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 22.12.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/968980, згідно з умовами якого банк надав, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 40 000 грн, на строк 48 місяців, з 22.12.2020 року, з обов`язком повернення кредиту щомісячними ануїтетними платежами, з фіксованою відсотковою ставкою у розмірі 47,9 % річних (а.с. 7).
09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» укладено договір № 114/2-31-F про відступлення права вимоги за кредитним договором (а.с. 16-18).
23.06.2021 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір відступлення прав вимоги № 23-06/21-F, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року перейшло до ТОВ «Глобал Спліт» (а.с. 27-30).
Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 порушив умови внесення платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором кредиту № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року, розмір якої станом на 07.06.2023 року складає 51 123,25 грн, з яких: 47 757,84 грн - основна заборгованість за тілом та відсотками, 3 365,41 грн - інфляційних збитків та 3 % річних.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів набуття ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» від АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року, а тому не підтвердив і подальший перехід цього права до ТОВ «Глобал Спліт». При цьому суд послався, зокрема, на відсутність акта приймання-передачі кредитної документації та на дати укладення договорів відступлення і складання розрахунку заборгованості.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
З наведених обставин справи вбачається, що 22.12.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/968980 на суму 40 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги та портфелю заборгованості, тому відсутні підстави вважати, що позивачем набуто право відносно відповідача щодо стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки матеріали справи містять копію договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп», та копію реєстру боржників від 25.06.2021 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 року, який містить перелік кредитних договорів та боржників, щодо яких здійснено відступлення права вимоги, зокрема у п. 1053 зазначено ОСОБА_1 . Також матеріали справи містять копію договору відступлення права вимоги № 23-06/21-F від 23.06.2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» та ТОВ «Глобал Спліт», та копію реєстру боржників від 25.06.2021 року до договору відступлення права вимоги № 23-06/21-F від 23.06.2021 року, який містить перелік кредитних договорів та боржників, за яких здійснено відступлення права вимоги, зокрема у п. 383 зазначено ОСОБА_1 .
Крім того, п. 2.5. договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 року передбачено, що первісний кредитор зберігає права та обов`язки, визначені кредитними договорами та договорами забезпечення щодо правового режиму збереження та розкриття інформації, в тому числі щодо обробки персональних даних боржників і поручителів, за зазначеними договорами.
Вказані докази у своїй сукупності є достатніми для підтвердження обставин переходу прав кредитора. А отже висновок суду першої інстанції про відсутність акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги та портфелю заборгованості слід визнати безпідставним.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Глобал Спліт» долучило до позовної заяви копію заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року, копію додатку № 1 графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), паспорт споживчого кредитування «Кредит готівкою», заяву на отримання кредиту, які підписані відповідачем ОСОБА_1 власноручно.
Згідно з розрахунком АТ «Райффайзен Банк Аваль» загальна сума заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року станом на 25.06.2021 року становить 47 757,84 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 39 741,25 грн; заборгованості за процентами у розмірі 8 016,59 грн. Вказані суми відповідають наявній в матеріалах справи виписці по рахунку відповідача.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення основної заборгованості за тілом та відсотками у сумі 47 757,84 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків є прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання, а 3 % річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню саме на суму, строк сплати якої настав, за період її прострочення.
Як убачається з наданого ТОВ «Глобал Спліт» розрахунку, позивач нарахував 3 % річних у розмірі 797 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 568,41 грн на всю суму непогашеного тіла кредиту у розмірі 39 741,25 грн за період із 25.06.2021 року до 23.02.2022 року.
Водночас умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту щомісячними ануїтетними платежами відповідно до графіка платежів. Згідно з підписаним сторонами додатком № 1 до заяви-договору строки внесення щомісячних платежів визначені 22 числом відповідного місяця. Зокрема, платежі підлягали внесенню 22.02.2021 року, 22.03.2021 року, 22.04.2021 року, 22.05.2021 року, 22.06.2021 року та надалі 22 числа кожного наступного місяця.
При цьому станом на 25.06.2021 року простроченою була лише частина заборгованості за тілом кредиту, тоді як сума 39 741,25 грн становила загальний непогашений залишок кредиту. Отже, нарахування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України платежів на всю суму 39 741,25 грн починаючи з 25.06.2021 року є необґрунтованим, оскільки на цю дату строк виконання зобов`язання щодо повернення всього залишку кредиту не настав.
Як убачається з графіка платежів, станом на 25.06.2021 року строк виконання настав щодо частини основного боргу у загальному розмірі 1 680,75 грн, яка складається із передбачених графіком платежів у рахунок погашення тіла кредиту зі строками сплати 22.02.2021 року - 267,84 грн, 22.03.2021 року - 434,14 грн, 22.04.2021 року - 296,40 грн, 22.05.2021 року - 359,30 грн та 22.06.2021 року - 323,07 грн.
Отже, станом на початок визначеного позивачем періоду нарахування, 25.06.2021 року, простроченою сумою основного боргу, на яку могли бути нараховані передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України платежі, було 1 680,75 грн, а не весь непогашений залишок кредиту у розмірі 39 741,25 грн.
У подальшому сума для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат збільшувалася в міру настання строку сплати кожного наступного щомісячного платежу за графіком. Тому відповідні нарахування підлягають визначенню окремо щодо кожної простроченої частини кредиту за фактичний період її прострочення, у межах заявленого позивачем періоду з 25.06.2021 року до 23.02.2022 року.
З урахуванням установлених графіком строків виконання кожного щомісячного платежу прострочення щодо відповідної частини кредиту виникало з наступного дня після визначеної графіком дати платежу. Водночас, оскільки позивач заявив вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період із 25.06.2021 року до 23.02.2022 року, перерахунок підлягає здійсненню саме в межах цього періоду.
Перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний перерахунок, виходячи з розміру кожного простроченого щомісячного платежу і відповідного періоду прострочення, колегія суддів установила, що за період із 25.06.2021 року до 23.02.2022 року розмір 3 % річних становить 61,56 грн, а розмір інфляційних втрат - 229,03 грн, тобто загалом 290,59 грн.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 290,59 грн, з яких 61,56 грн - 3 % річних, 229,03 грн - інфляційні втрати, а в решті заявленої до стягнення суми - залишення без задоволення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають зібраним у справі доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 48 048,43 грн, з яких: 39 741,25 грн - заборгованість за кредитом, 8 016,59 грн - заборгованість за процентами, 61,56 грн - 3 % річних та 229,03 грн - інфляційні втрати.
Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви товариство сплатило судовий збір у розмірі 2 684 грн, за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (93,99 %) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 937,91 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Балашова Віталія Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» задовольнити частково.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (ЄДРПОУ 41904846, адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, офіс 5) заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/968980 від 22.12.2020 року у розмірі 48 048 (сорок вісім тисяч сорок вісім) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 937 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 91 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О. В. Желепа
В. А. Нежура