КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.
№ 22-ц/824/11056/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 484/5621/25
12 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н. О. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи його тим, що 27.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 101755981 (далі - Договір) в електронній формі. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у сумі 8 000,00 грн на картковий рахунок. 29.10.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»). У зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань, у неї утворилася заборгованість у розмірі 36 520,00 грн.
Рішенням від 22.04.2026 року Святошинський районний суд м. Києва позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором у загальному розмірі 36 520,00 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком. Вважав надані позивачем докази належними, допустимими, достовірними та достатніми для повного і всебічного з`ясування обставин справи, а відповідачка не надала доказів, які б спростовували наявність та розмір заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 26.04.2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про те, що позивач не надав законних розрахунків відсотків і штрафів; заявлена сума в 3 рази перевищує основний борг; під час військового стану заборонено нарахування штрафів, пені, підвищених відсотків, колектори можуть вимагати лише фактичний борг; відсутнє письмове повідомлення її про відступлення прав (цессію); позивач зловживає процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України).
18.06.2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» через підсистему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, стягнути з апелянта на користь позивача витрати, понесені ним на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 4 000,00 грн.
У відзиві ТОВ «Діджи Фінанс» зазначає, що чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачене Законом України «Про споживче кредитування». Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 виснувала, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. На підтвердження законності нарахування розміру заборгованості позивач долучив відомість про щоденні нарахування та погашення за Договором, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором. Згідно з п. 2.8. Договору для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини, вирішальне значення мають дані бухгалтерського обліку товариства. У відповідачки виникла заборгованість у загальному розмірі 36 520,00 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн (п. 1.2 договору); заборгованість за відсотками - 27 000,00 (відповідно до п. 1.5.2 договору нараховано 3 000,00 грн + відповідно до п. 1.6 договору нараховано 24 000,00 грн = всього 27 000,00 грн); заборгованість за комісійними винагородами становить 1 520,00 грн (п. 1.5.1 договору). Матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за Договором. Позивач додає до відзиву на апеляційну скаргу усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги у справі в суді апеляційної інстанції, що доводить співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, витраченим часом та обсягом робіт.
ОСОБА_1 у своїх додаткових поясненнях, які направила до апеляційного суду 18.06.2026 року, заперечувала проти відзиву і зазначила, що позивач неправомірно нарахував проценти після закінчення строку кредитування, відповідно до умов Договору кредит надано строком на 15 днів, тобто до 11.08.2021 року. Позивач просить стягнути 27 000,00 грн процентів, з яких 24 000,00 грн нараховані після закінчення строку кредитування. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які посилається. Посилання у відзиві на те, що відповідачка не подала власного розрахунку або не заявила клопотання про призначення експертизи, не звільняє позивача від обов`язку доказування. Надані позивачем односторонні розрахунки не є безумовним підтвердженням правильності заявленої суми. Позивач не надав доказів фактичного надання будь-яких додаткових послуг, за які була нарахована комісія у сумі 1 520,00 грн. Сам факт включення такої комісії до договору не свідчить про її безумовну законність.
ОСОБА_1 заперечує проти стягнення 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи. Відповідно до ст. 137 ЦПК України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком Вважав надані позивачем докази належними, допустимими, достовірними та достатніми для повного і всебічного з`ясування обставин справ, а відповідачка не надала доказів, які б спростовували наявність та розмір заборгованості.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2021 року ТОВ «Мілоан» та відповідачка уклали Договір в електронній формі через особистий кабінет на офіційному вебсайті товариства.
На підставі Договору первісний кредитор перерахував на картковий рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 8 000,00 грн.
29.10.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги № 11Т, згідно з яким право вимоги за Договором перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідачка не виконала належним чином свої кредитні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Загальна сума боргу становить 36 520,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 8 000,00 грн; заборгованості за відсотками 27 000,00 грн; заборгованості за комісійними винагородами 1 520,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор має право вимагати його виконання.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої підтверджується наданим позивачем розрахунком. Відповідачка не надала доказів, які б спростовували наявність та розмір заборгованості, що за змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 є її процесуальним обов`язком.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що позивач не надав законних розрахунків відсотків і штрафів, сума яких в 3 рази перевищує основний борг, є необґрунтованими, оскількивідповідачка погодила розмір процентів, підписуючи кредитний договір на визначених у ньому умовах, а позивач надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Твердження ОСОБА_1 про те, що під час військового стану заборонено нарахування штрафів, пені, підвищених відсотків, колектори можуть вимагати лише фактичний борг, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на наступне.
У п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 навів тлумачення п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
У цій справі, позивачем завлено вимогу про стягнення відсотків на підставі ст. 1048 ЦК України, що не є тотожним із наслідками прострочення виконання зобов`язань, встановлених у ст. 549 та у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до спірних відносин не підлягають застосуванню.
Доводи відповідачки про відсутність письмового повідомлення її про відступлення прав (цессію) суд не бере до уваги, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора, не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, про що зазначав Верховний Суд у постановах: від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Отже, підстави для скасування рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22.04.2026 року відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачці понесених нею судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 4 000,00 грн.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником - адвокаткою Міньковською Анастасією Володимирівною, подано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 05.01.2026 року № 42649746-АБ, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, рахунок на оплату від 17.06.2026 року № 251, копію акта про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 17.06.2026 року, копію детального опису робіт, виконаних адвокатом від 17.06.2026 року.
ОСОБА_1 просила відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, а у випадку відшкодування, зменшити їх розмір.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 та від 21.04.2021 року у справі № 488/1363/17).
Саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, покладено обов`язок доказування неспівмірності таких витрат.
Разом з тим, клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не містить обґрунтування неспівмірності таких витрат.
Враховуючи необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачкою позивачу судових витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 квітня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції за складання відзиву на апеляційну скаргу.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіоконструктора Ігора, 8 код ЄДРПОУ: 42649746, п/р НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»).
Відповідач: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )
Головуючий: Судді: