КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10818/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року місто Київ
справа № 754/12703/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Панченко О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №4595427 від 25 квітня 2024 року у розмірі 172800 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 27000 грн., заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 87075 грн., заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 145 календарний день - 58725 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4595427, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 27000 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, зі строком кредитування до 360 днів.
Вказував, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 27000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Сенс Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
Зазначав, що 25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу №25/11/2024.
Посилався на те, що станом на дату укладання договору факторингу №25/11/2024, строк дії договору №4595427 від 25 квітня 2024 року не закінчився, а тому в межах строку дії договору укладеного між первісним кредитором та відповідачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 26 листопада 2024 року по 19 квітня 2025 року (145 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 58725 грн. (27000 грн. * 1,50% = 405 грн*145 календарний день = 58725 грн.).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4595427 від 25 квітня 2024 року заборгованість у розмірі 54000 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та судовий збір 757,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,позивач ТОВ«Українські фінансові операції» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив:
скасувати рішення в частині стягнення заборгованості із процентів за користування чужими коштами в сумі 27000 грн.;
ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованостіза процентамиза користування чужими коштами за кредитним договором №4595427 від 25 квітня 2024 року задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_1 заборгованість запроцентами за користування чужими коштами за період із 25квітня 2024 року по 20квітня 2025 року у загальній сумі 112725 грн;
в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не врахував зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а саме: відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 21 серпня 2024 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.
Вказував, що суд першої інсьанції не здійснив власний розрахунок згідно Закону та застосував дискреційні повноваження для визначення заборгованості із процентів за користування чужими коштами.
Зазначав, що відповідач не подавав зустрічний позов в частині змін умов кредитного договору, однак судпершої інстанціїза своєю ініціативою змінив умови кредитування в частині відсотків за користування чужими коштами, визначивши останні в розмірі тіла кредиту.
Вважає, що судом порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача 27000 грн заборгованості по тілу кредиту суд першої інстанції виходив з того, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у сумі 27000 грн, однак останній не виконав свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, отже вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27000 грн підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27000 грн не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справілише в частині вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що з укладеного договору факторингу між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінасові операції» не вбачається право позивача нараховувати проценти за спірним кредитним договором, не визначено порядок такого нарахування, що в свою чергу не дає право правонаступнику ТОВ «Українські фінасові операції» на їх додаткове стягнення, а тому в стягненні відсотків у розмірі 58725 грн слід відмовити.
Крім того, суд першої інстанції встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 27000 грн, що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4595427.з додатком №1.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3. 1.4.1 договору відповідач отримав кредит у сумі 27000 грн, строком на 360 днів, в якому періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, денна процентна ставка - 1,50 %.
Договір підписаний позичальником з використанням електронного підпису.
Перерахування грошових коштів у сумі 27000 грн відповідачу, як позичальнику, підтверджується копією листа ТОВ «УПР» та інформацією від АТ «Сенс Банк» від 10лютого 2026 року за №2126-БТ-32.3/2026.
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладеного договір факторингу №25/11/2024, згідно з умовами якого позивачу, як новому кредитору, передано право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 квітня 2024 року № 4595427, укладеним з відповідачем.
Факт передачі права вимоги за договором від 25 квітня 2024 року № 4595427 підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №25/11/2024.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначеного договору факторингу та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 квітня 2024 року № 4595427.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Частинами 1, 2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до ТОВ «Українські фінансові операції», як до нового кредитора, перейшли права та обов`язки у зобов`язанні, що існує в межах кредитного договору і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Оскільки договір №4595427 про надання кредиту був укладений 25 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.
При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.
Згідно з ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка (далі - ДПС) розраховується у процентах за формулою, що наведена у частині четвертій статті 8 Закону, а саме:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t *100%, де:
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Отже, для цілей обчислення ДПС, як і для цілей обчислення реальної річної процентної ставки, визначаються загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).
Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку ДПС саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах означає який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період.
Отже фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом , які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що при передачі права вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснило розрахунок заборгованості згідно якого, станом на дату відступлення права вимоги, сума боргу відповідача становила 127575 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 27000 грн, заборгованості за процентами - 87075 грн, штрафні санкції 13500 грн. Розрахунок відсотків за період з 25 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року здійснений з відсоткової ставки - 1,43%, а за період з 25 травня 2024 року по 25 листопада 2024 року відповідно до відсоткової ставки 1,5%.
Оскільки станом на дату укладання договору факторингу від 25 листопада 2024 року №25/11/2024, строк дії договору № 4595427 від 25 квітня 2024 року не закінчився, то ТОВ «Українські фінасові операції» за договором №4595427 про надання споживчого кредиту від 25 квітня 2024 року за 145 календарних днів (з 25 листопада 2024 по 19 квітня 2025 року) здійснило нарахування відповідачу процентів за користування грошовими коштами в розмірі 58725 грн. виходячи з відсоткової ставки 1,5%.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам, судом першої інстанції не було враховано, що відсотки як первісним кредитором, так і ТОВ «Українські фінасові операції» були нараховані в межах строку кредитування та на умовах визначених у договорі.
А відтак позивач мав право на нарахування відсотків за період з 25 листопада 2024 по 19 квітня 2025 року.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом у розмірі 87075 грн перевищує суму кредиту, а отже є очевидно непропорційною до суми зобов'язання та не відповідає принципам встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та ст.627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, не врахував, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.
За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення відсотків, які були нараховані ТОВ «Українські фінасові операції» за 145 календарних днів (з 25 листопада 2024 по 19 квітня 2025 року) та про зменшення суми відсотків нарахованих первісним стягувачем до 27000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В апеляційній скарзі позивач вказував на те, що враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів мав складати: з 25 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 21 серпня 2024 року по 20квітня 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.
Відповідно просив стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за період:
з 25 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року у розмірі 47385 грн, виходячи з розрахунку: 27 000 * 117 днів * 1,5 % = 47385 грн;
з 21 серпня 2024 року по 20 серпня 2025 року у розмірі 65340 грн, виходячи з розрахунку: 27 000 * 242 дня * 1 % = 65340 грн., що разом становить 112725 грн.
Колегія суддів з урахуванням принципу диспозитивності ввважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам у розмірі 112725 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак рішення в частині визначення суми відсотків та відповідно загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача підлягає зміні.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України та пропорційності задоволених вимог колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2938,13 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 березня 2026 року в частині часткового задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 40, приміщення 19, літ «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 27000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 112725 грн.,витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та судовий збір у розмірі 757 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 40, приміщення 19, літ «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896 судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2938 грн. 13 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді: