П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2026 року м. Київ
Справа № 752/3505/22
Провадження: № 22-ц/824/5689/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Желепи О. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Алєксєєва Владислава Вячеславовича в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Плахотнюк К. Г.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.09.2021 року о 10 год. 45 хв. по проспекту Правди, 47 в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 «BMW X3», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТзДВ «Страхова група «Оберіг» відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-204723579, строк дії якого встановлено з 01.07.2021 року до 30.06.2022 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 130 000 грн, розмір франшизи - 2 500 грн.
27.09.2021 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, подав заяву про виплату страхового відшкодування та надав документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
22.12.2021 року відповідач здійснив на користь позивача виплату у загальному розмірі 23 137,11 грн.
Для визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу, ОСОБА_1 залучив оцінювача ОСОБА_3 .
Відповідно до звіту № 19/07/21 від 24.09.2021 року, складеного оцінювачем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW X3», р.н. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ на складові й матеріали, що підлягають заміні, становить 50 603,61 грн. За послуги ФОП ОСОБА_3 з визначення вартості матеріального збитку та складання зазначеного звіту позивач сплатив 2 600 грн.
Позивач зазначав, що виконав усі вимоги, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте відповідач, не погодивши з ним розмір страхового відшкодування, здійснив його виплату не в повному обсязі.
На думку позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, затягування виплати страхового відшкодування та необхідність докладати додаткових зусиль і витрачати час для захисту своїх прав спричинили йому душевні хвилювання та негативно вплинули на його особисте і сімейне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив у 5 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» на свою користь недоплачене страхове відшкодування у розмірі 27 566,50 грн, 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 27 566,50 грн.
Стягнуто з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн, що разом складає 3 992,40 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, адвокат Алєксєєв В. В. в інтересах ТзДВ «Страхова група «Оберіг» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд неправильно визначив розмір належного до стягнення страхового відшкодування та допустив подвійне врахування витрат на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу. За розрахунком відповідача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становила 26 127,99 грн, з якої підлягали вирахуванню сума ПДВ у розмірі 3 090,88 грн та франшиза в розмірі 2 500 грн, а з урахуванням витрат на оцінку в розмірі 2 600 грн загальний розмір виплати становив 23 137,11 грн.
Вказував, що суд без належного мотивування взяв до уваги звіт, поданий позивачем, та не надав оцінки звіту страховика, хоча відповідач наголошував на недоліках розрахунку позивача. Крім того, у матеріалах справи відсутні платіжні документи, які підтверджували б фактичне понесення позивачем витрат на проведення оцінки.
Також посилався на порушення судом норм процесуального права, тривалий розгляд справи та неналежну оцінку доказів, зокрема неврахування передбачених договором страхування франшизи, порядку вирахування ПДВ і положень спеціального законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стверджував, що стягнення з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» моральної шкоди є безпідставним, оскільки страховик не є особою, яка завдала шкоди, а Закон України № 1961-IV не передбачає відшкодування страховиком моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна. На думку скаржника, позивач також не надав належних доказів заподіяння йому моральних страждань та причинного зв`язку між діями страховика і заявленою моральною шкодою.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.09.2021 року близько 10 год. 45 хв. по проспекту Правди, 47 в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у справі № 758/13791/21 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с. 7-8).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТзДВ «Страхова група «Оберіг» відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-204723579, строк дії якого встановлено з 01.07.2021 року до 30.06.2022 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 130 000 грн, розмір франшизи - 2 500 грн (а.с. 9).
Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем, позивач повідомив ТзДВ «Страхова група «Оберіг» про дорожньо-транспортну пригоду та подав документи, що підтверджують настання страхового випадку.
Відповідно до звіту № 19/07/21 від 24.09.2021 року про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку (без ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали) становить 50 603,61 грн (а.с. 12-16).
22.12.2021 року ТзДВ «Страхова група «Оберіг» здійснило на користь позивача виплату у загальному розмірі 23 137,11 грн (а.с. 11).
Позивач посилався на те, що відповідач здійснив виплату у загальному розмірі 23 137,11 грн, тоді як належний розмір страхового відшкодування, на його думку, становив 48 103,61 грн, у зв`язку з чим відповідач не виконав зобов`язання за договором у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля «ГАЗ», цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ТзДВ «Страхова група «Оберіг». Відповідно до наданого позивачем звіту про оцінку вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW X3» з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ на змінні складові й матеріали становила 50 603,61 грн, тоді як страховик виплатив позивачу лише 23 137,11 грн. Заперечуючи проти зазначеного звіту, відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження його недостовірності, а призначена за його клопотанням судова автотоварознавча експертиза не була проведена через неоплату відповідачем її вартості. За таких обставин суд визнав звіт оцінювача належним доказом розміру завданої шкоди та дійшов висновку про стягнення з відповідача 27 566,50 грн недоплаченого страхового відшкодування. Також суд вважав доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням автомобіля та неможливістю ним користуватися, визначивши її розмір у 5 000 грн.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо страхового відшкодування
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у редакції, чинній на час настання страхового випадку (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно із ст. 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що розмір реальних збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, та розмір страхового відшкодування не є тотожними поняттями.
Реальні збитки у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України охоплюють, зокрема, витрати, які потерпілий здійснив або має здійснити для відновлення пошкодженого майна. Вартість відновлювального ремонту характеризує загальний розмір витрат, необхідних для відновлення транспортного засобу до стану, в якому він перебував до дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас обсяг відповідальності страховика визначається спеціальними положеннями Закону № 1961-IV. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховик відшкодовує оцінену шкоду в межах страхової суми з урахуванням фізичного зносу складових транспортного засобу, правил щодо податку на додану вартість та передбаченої страховим полісом франшизи.
Отже, вартість відновлювального ремонту відображає повний обсяг витрат на відновлення пошкодженого майна, тоді як страхове відшкодування становить суму оціненої шкоди, яку страховик зобов`язаний виплатити потерпілому відповідно до умов страхового поліса та спеціального закону.
За приписами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц та від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 викладена правова позиція про те, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Так, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (пп. «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України).
Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 у справі № 911/286/20.
Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.
У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18).
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 у справі № 565/1210/19 зазначив, що якщо автомобіль не було відремонтовано або відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова компанія, ні винна в ДТП особа.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру матеріального збитку позивач до позовної заяви долучив звіт № 19/07/21 від 24.09.2021 року про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу. Згідно даного звіту, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «BMW X3», р.н. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, (без ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали) складає 50 603,61 грн; вартість відновлювального ремонту (без ПДВ 20 %) становить 85 332,39 грн (а.с. 12).
На спростування доводів позивача до письмових пояснень щодо позовної заяви ТзДВ «Страхова група «Оберіг» долучило копію звіту № 98485 про оцінку колісного транспортного засобу від 23.10.2021 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (без ПДВ на запасні частини) становить 23 037,11 грн (зворот а.с. 60).
Крім цього, до письмових пояснень щодо позовної заяви ТзДВ «Страхова група «Оберіг» долучило копію страхового акту № 32881/1 від 22.12.2021 року, в якому зазначено, що сума страхового відшкодування складає 23 137,11 грн (а.с. 73).
Відповідно до платіжного доручення № 10848 від 22.12.2021 року ТзДВ «Страхова група «Оберіг» виплатило позивачу страхове відшкодування, згідно страхового акту № 32881/1 від 22.12.2021 року, у сумі 23 137,11 грн (а.с. 74).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про неподання відповідачем доказів на підтвердження заперечень не повною мірою відповідає матеріалам справи.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З метою перевірки заперечень відповідача ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2023 року за його клопотанням призначено судову автотоварознавчу експертизу. Експертиза проведена не була, а матеріали справи повернуто Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у зв`язку з неоплатою її вартості.
Матеріали справи не містять належних доказів вручення відповідачу рахунку експертної установи або повідомлення його про розмір і строк оплати вартості експертизи.
За таких обставин непроведення експертизи не може розцінюватися як ухилення відповідача від участі в ній, не тягне наслідків, передбачених ст. 109 ЦПК України, та не підтверджує достовірності будь-якого з поданих сторонами звітів. Тому колегія суддів оцінює звіти № 19/07/21 і № 98485 незалежно від факту непроведення призначеної судом експертизи.
Оцінивши звіти № 19/07/21 та № 98485 у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів виходить із того, що сама по собі відмінність наведених у них результатів оцінки не свідчить про недостовірність одного з цих доказів.
Як убачається зі звіту № 19/07/21 від 24.09.2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW X3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 101 096,86 грн з ПДВ та 85 332,39 грн без ПДВ. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначена у розмірі 59 422,32 грн з ПДВ та 50 603,61 грн без ПДВ на замінні складові та матеріали. Вартість матеріального збитку у цьому звіті визначена у розмірі 50 603,61 грн без ПДВ на замінні складові та матеріали.
Відповідно до звіту № 98485 від 23.10.2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена у розмірі 44 422,73 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 26 127,99 грн, у тому числі ПДВ на запасні частини у розмірі 3 090,88 грн; без ПДВ на запасні частини - 23 037,11 грн.
При цьому визначені оцінювачами ринкова вартість транспортного засобу та коефіцієнт його фізичного зносу істотно не відрізняються. За звітом № 19/07/21 ринкова вартість автомобіля становить 683 678 грн, а коефіцієнт фізичного зносу - 0,4814, тоді як за звітом № 98485 відповідні показники становлять 654 501,65 грн та 0,4966.
Колегія суддів ураховує спосіб одержання вихідних даних, повноту фіксації пошкоджень транспортного засобу та обґрунтованість визначення обсягу і вартості відновлювальних робіт.
Звіт № 19/07/21 складено за результатами безпосереднього огляду пошкодженого транспортного засобу, проведеного 20.09.2021 року, невдовзі після дорожньо-транспортної пригоди. Водночас представник страховика не здійснив огляду автомобіля у встановлений Законом № 1961-IV строк, у зв`язку з чим відповідач відшкодував позивачу 2 600 грн витрат на залучення оцінювача. Із матеріалів справи не вбачається, що наведені у звіті № 19/07/21 перелік пошкоджень, обсяг ремонтних робіт або використані під час розрахунку вихідні дані не відповідають фактичному стану автомобіля чи вимогам нормативно встановленої методики.
За таких обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звіт № 19/07/21 відповідає вимогам чинного законодавства і є належним доказом розміру заподіяної шкоди.
Оскільки позов у цій справі пред`явлено до страховика, предметом судової перевірки є розмір страхового відшкодування, належного до виплати відповідно до Закону № 1961-IV та умов страхового поліса.
Відтак при визначенні розміру страхового відшкодування колегія суддів виходить із установленої звітом № 19/07/21 вартості матеріального збитку у розмірі 50 603,61 грн, визначеної з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без ПДВ на замінні складові й матеріали. Після вирахування передбаченої страховим полісом франшизи у розмірі 2 500 грн страхове відшкодування, належне до виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, становить 48 103,61 грн.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів фактичного понесення позивачем витрат на проведення оцінки спростовуються матеріалами справи. Відповідно до квитанції № 19 від 20.09.2021 року ОСОБА_1 сплатив 2 600 грн за послуги з визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження належного йому автомобіля «BMW X3», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 34).
Крім того, відповідач у письмових поясненнях визнав необхідність компенсації зазначених витрат та включив 2 600 грн до загальної суми здійсненої позивачу виплати. Отже, фактичне понесення позивачем цих витрат та їх компенсація страховиком підтверджуються належними доказами.
Як убачається з письмових пояснень відповідача, загальна виплата 23 137,11 грн визначалася таким чином: 26 127,99 грн - вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу; мінус 3 090,88 грн ПДВ; мінус 2 500 грн франшизи; плюс 2 600 грн витрат на проведення оцінки.
При цьому із загальної суми 23 137,11 грн, сплаченої відповідачем позивачу, 20 537,11 грн становило страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу, а 2 600 грн було виплачено на відшкодування витрат, пов`язаних із залученням позивачем оцінювача у зв`язку з непроведенням представником страховика огляду пошкодженого транспортного засобу у встановлений законом строк.
Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону № 1961-IV витрати на проведення оцінки, здійсненої потерпілим у зв`язку з неприбуттям представника страховика для огляду пошкодженого майна, підлягають окремому відшкодуванню страховиком. Такі витрати не є складовою вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та не зараховуються до суми страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу, визначеної відповідно до статей 22 і 29 цього Закону, а тому не можуть бути враховані в рахунок належних до виплати 48 103,61 грн.
Оскільки у рахунок такого відшкодування страховик фактично сплатив 20 537,11 грн, невідшкодований залишок становить 27 566,50 грн (48 103,61 грн - 20 537,11 грн).
Доводи апеляційної скарги про необхідність додаткового вирахування ПДВ із суми 50 603,61 грн є безпідставними, оскільки у звіті № 19/07/21 розмір матеріального збитку вже визначено без ПДВ на складові та матеріали, що підлягають заміні. Повторне зменшення цієї суми на ПДВ призвело б до подвійного врахування одного й того самого вирахування.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 566,50 грн.
Щодо моральної шкоди
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом із тим у правовідносинах обов`язкового страхування обсяг відповідальності страховика визначається спеціальним законом. Стаття 26-1 та п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV передбачають відшкодування страховиком моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.
Водночас відсутність у спеціальному законі прямої вказівки на можливість компенсації моральної шкоди сама по собі не виключає застосування загальних положень ст.ст. 16, 23 ЦК України у разі доведеності порушення цивільного права та спричинення таким порушенням моральної шкоди.
Задовольняючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із переживань позивача у зв`язку з пошкодженням автомобіля та неможливістю ним користуватися. Отже, встановлені судом немайнові втрати пов`язані безпосередньо з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, заподіювачем яких страховик не є.
Позивач також посилався на неналежне виконання страховиком зобов`язань і затягування виплати. Однак матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив виплату 22.12.2021 року після подання заяви 27.09.2021 року, тобто у межах передбаченого п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV дев`яностоденного строку. Спір між сторонами виник щодо розміру виплати, а не у зв`язку з відмовою у її здійсненні чи простроченням.
Саме по собі неправильне визначення страховиком розміру страхового відшкодування не є безумовною підставою для компенсації моральної шкоди та не звільняє позивача від обов`язку довести факт її заподіяння, характер і обсяг, а також причинний зв`язок між порушенням його права та заявленими немайновими втратами.
Доказів характеру та обсягу моральних страждань, спричинених саме поведінкою страховика, а також причинного зв`язку між такою поведінкою та заявленою шкодою позивач не подав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» 5 000 грн моральної шкоди ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» на користь позивача становить 3 992,40 грн (3 000 грн (правнича допомога) + 992,40 грн (судовий збір)).
При подачі апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 1 488,60 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (15,35 %), а саме у розмірі 228,50 грн (1 488,60 грн х 15,35 %).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, з ТзДВ «Страхова група «Оберіг» слід стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між сумою судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу, а саме 3 763,90 грн (3 992,40 грн - 228,50 грн).
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Алєксєєва Владислава Вячеславовича в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити, у зв`язку з чим четвертий абзац резолютивної частини рішення викласти в такій редакції.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (ЄДРПОУ 39433769, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 14) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) 3 763 (три тисячі сімсот шістдесят три) грн 90 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О. В. Желепа
В. А. Нежура