П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року м. Київ
Справа №756/16302/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/8234/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Диби О.В. 19 січня 2026 року в м. Київ,
у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2025 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 101 832 грн 71 коп та вирішити питання судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , до вказаної квартири подаються послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення.
Позивач зобов`язання виконує належним чином. Натомість відповідачі свої зобов`язання не виконують, не здійснюють платежів за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась зазначена у позовних вимогах заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року позовні вимоги КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 101 832 грн 71 коп, що складається з: 6 538 грн 28 коп - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення, інфляційна складова боргу у розмірі 1 104 грн 97 коп, три відсотки річних у розмірі 310 грн 61 коп; 13 316 грн 31 коп - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційна складова боргу у розмірі 2 250 грн 46 коп, три відсотки річних у розмірі 632 грн 62 коп; 30 413 грн 85 коп - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії, інфляційна складова боргу у розмірі 4 087 грн 32 коп, три відсотки річних у розмірі 1 169 грн 76 коп, пеня у розмірі 1 423 грн 20 коп; 31 652 грн 79 коп - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води, інфляційна складова боргу у розмірі 4 016 грн 96 коп, три відсотки річних у розмірі 1 132 грн 53 коп, пеня у розмірі 1 377 грн 92 коп; 1 557 грн 02 коп - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; 831 грн 05 коп - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води; 17 грн 06 коп - заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 514 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 514 грн.
Рішення мотивоване тим, що позивач виконує умови договору належним чином, а відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України. Виходячи із вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодилася із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , її представником - адвокатом Костишеною В.Л., подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнятим на невстановлених фактах.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що у витязі щодо зареєстрованих осіб, доданої до позовної заяви зазначено троє осіб - суд необґрунтовано розглянув справу без співвідповідача - ОСОБА_3 . Зазначає, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад, на що було звернуту увагу Верховним Судом у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19. При цьому вказує, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є фактичним споживачами послуг, що надаються за вказаною адресою, а відповідач ОСОБА_1 не користується ними, так фактично проживає за іншою адресою.
Представник відповідача вказує, що розрахунки, додані до позовної заяви відрізняються щодо періодів від зазначених у рішенні суду. Зокрема, у прохальній частині позову, за текстом позову та, відповідно, у рішенні суду першої інстанції не вказано коректні періоди нарахування заборгованості. Таким чином, не зазначено конкретного періоду нарахування боргу, що суперечить Методиці нарахування штрафних санкцій.
Крім того, до позову не додано договору, укладеного між КП «Київтеплоенерго» та відповідачами (споживачами послуг), де зазначено застосування такого виду відповідальності за невиконання зобов`язань, як пеня. А тому суд першої інстанції мав відмовити у стягненні пені за відсутності підстав її нарахування. Крім того звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовицею, вона підпадає під захист Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», яким у ч. 15 ст.14 визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Процесуальні дії учасників справи та суду.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач та відповідач ОСОБА_2 не скористалися.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Костишева В.Л. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав наведених у ній.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку у зв`язку з цим та у відповідності до положень ст. 372 ЦПК України вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
До апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 було долучено докази, а саме: копію акту про фактичне проживання від 03 лютого 2026 року, копію витягу з Державного реєстру речових прав від 10 квітня 2023 року, копія довідки № 08/01-35 від 29 січня 2026 року, копія посвідчення та офіцерської книжки ОСОБА_1 , копія свідоцтва про право власності на житло від 16 жовтня 2006 року, копію технічного паспорта на квартиру, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ..
Вирішуючи питання долучення вказаних доказів колегія суддів виходила з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями ч.ч.3,4 ст. 83 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
А положеннями ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі № 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18).
З наведених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд вказаної справи та 20 жовтня 2025 року отримала в приміщенні суду під розписку матеріали позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі. (а.с. 27)
Однак будь-яких доказів чи заперечень щодо позову до суду першої інстанції не подала.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не має юридичної освіти та відсутність у неї представника не можуть бути прийняті до уваги апеляційного суду з огляду на те, що сторона сама несе ризики щодо вчинення чи не вчинення дій, а суд діючи в межах принципів змагальності і диспозитивності не може втручатись у взаємовідносини сторін задля збору доказів, а має вирішити спір на підставі уже поданих сторонами у справі. Враховуючи відсутність поважних і виняткових обставин якими зумовлено неподання відповідачем цих доказів до суду першої інстанції, нові докази надані до апеляційного суду, не приймаються колегією суддів під час апеляційного перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Фактичні обставини справи.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 грудня 1992 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Києва. Також за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_3 (а.с. 5).
На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». (а.с. 21)
Згідно з розрахунків заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 :
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення: 6538,28 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1104,97 грн, 3% річних у розмірі 310,61 грн
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води 13316,31 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2250 грн, 3% річних у розмірі 632,62 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії 30413,85 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4087,32 грн, 3% річних у розмірі 1169,76 грн, пеня у розмірі 1423,20 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води 31652,79 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4016,96 грн, 3% річних у розмірі 1132,53 грн, пеня у розмірі 1377,92 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії 1557,02 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 831,05 грн;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 17,06 грн. (а.с. 6-14)
Також було додано корінці наряду для проведення включення жилого будинку по АДРЕСА_1 та корінці наряду для відключення щодо того ж будинку, а також довідку про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ (а.с. 15-20)
Застосовані норми права.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинних на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила), у п. 8 визначено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду оскаржується відповідачем ОСОБА_1 , апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог пред`явлених до цього відповідача. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.
З наведених обставин справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Даних про здійснення нею повідомлення позивача про відсутність за зареєстрованим місцем проживання матеріали справи не містять.
Вказана квартира під`єднана до внутрішньо будинкової системи тепло- та водо-постачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Даних про те, що споживачі від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку відмовлялися матеріали справи не містять.
Наявність правовідносин між сторонами за договорами тепло- та водо-постачання, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого тепло- та водо-постачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачами своєчасно вносилась плата за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Будь-яких доказів, які б спростували вищевказану суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, стороною відповідача суду представлено не було.
Доводи апеляційної скарги щодо не зазначення чітких періодів нарахування та відсутності договірних підстав для нарахування пені також є необґрунтованими, оскільки розрахунки заборгованості містять деталізовані періоди, а нарахування пені та інфляційних втрат ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та умовах споживання житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 та наявність підстав для відмови у позові через неналежний суб`єктний склад.
В порядку визначеному ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Виходячи з положень ст.ст. 525, 526 та 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання зобов`язання частково або в повному обсязі як від усіх боржників спільно, так і від будь-кого з них окремо.
Тобто у спірних правовідносинах щодо солідарного стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги позивач наділений правом самостійно визначати склад відповідачів з числа осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому приміщенні. Неподання позову до всіх можливих співмешканців чи співвласників само по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову до інших належних відповідачів, а посилання апелянта на практику Верховного Суду у справі № 203/2/19 є нерелевантним, оскільки стосується інших матеріально-правових відносин, де існує обов`язкова процесуальна співучасть, яка не виникає автоматично у спорах про стягнення комунальних боргів із солідарних боржників.
В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 вказує на відсутність правових підстав для нарахування пені, оскільки між сторонами не був укладений договір, який передбачав би такий вид відповідальності за невиконання зобов`язання.
Однак факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Положення щодо права нарахування пені визначено у спеціальному Законі. Судом перевірений порядок нарахування пені і невідповідності положенням чинного законодавства не встановлено. А тому вказані доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними.
Відносно того, що відповідач, як військовослужбовець, має право на пільгу у вигляді звільнення від сплати пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
На підтвердження обставин поширення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач не надала доказів того, що вона залучалася до виконання бойових завдань або заходів із захисту держави. Відтак, правові підстави для звільнення відповідача ОСОБА_1 від вказаного виду цивільної відповідальності відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди відповідача з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на ефективний захист порушених прав позивача. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Розподіл судових витрат.
У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення на підставі ст. 141 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 13 серпня 2026 року.