справа № 752/15163/25 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/10490/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у м. Києві, повний текст рішення складено 27 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меддів» про стягнення грошових коштів та інфляційних втрат, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 1 649 698,63 грн. як відшкодування вартості майна та інфляційні втрати у розмірі 479 154,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2021 року між ТОВ «Меддів» та ОСОБА_3 був укладений договір позики № 03/2021 на загальну суму 5 500 000,00 грн. В той же день між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 був укладений договір поруки щодо забезпечення виконання ТОВ «Меддів» зобов`язань за вказаним договором позики, договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 1010.
18 березня 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, посвідчений тим же нотаріусом, зареєстрований у реєстрі за № 1011, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було передано в іпотеку по 1/2 частини нежитлових приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень №109 офісно-складського призначення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виступили майновими поручителями, як співвласники об`єкта нерухомості. Договір іпотеки від 18 березня 2021 року містив застереження про право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі без звернення до суду, реалізація предмета іпотеки відбувається в позасудовому порядку на підставі положень статті 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 2.3. Договору іпотеки від 18.03.2021). Право власності на зазначений об`єкт нерухомості загальною площею 311,30 кв.м. - частини нежитлових приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень №109 офісно-складського призначення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ) належало ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частках (по 1/2) на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С., реєстровий номер № 638. Внаслідок неналежного виконання ТОВ «Меддів» зобов`язань за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року ОСОБА_3 , як іпотекодержатель, реалізував предмет іпотеки відповідно до пункту 2.3 договору іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу від 24 серпня 2022 року з ОСОБА_5 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., реєстровий № 1426, здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 , припинено право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Отже, ОСОБА_1 фактично виконала частину зобов`язань ТОВ «Меддів» за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року за рахунок власного майна. Станом на дату реалізації іпотечного майна 24 серпня 2022 року залишок непогашеної заборгованості ТОВ «Меддів» перед кредитором за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року становив 3 299 397,26 грн. Таким чином, вартість реалізованої 1/2 частини об`єкта нерухомості, що належала ОСОБА_1 , була використана для часткового покриття заборгованості ТОВ «Меддів», яка становила 1 649 698,63 грн. Позивач, як майновий поручитель, фактично виконала частину зобов`язань боржника за рахунок втрати належного їй майна. Позивач зазнала реальної майнової шкоди у вигляді втрати права власності на 1/2 частку нерухомого майна, а з урахуванням знецінення гривні за період з 25 серпня 2022 року по 06 травня 2025 року зазнала інфляційних втрат на суму 479 154,43 грн. 08 травня 2025 року позивач направила вимогу до відповідача щодо здійснення погашення у розмірі 1 649 698,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 479 154,43 грн. протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги. Дана вимога була отримана представниками відповідача 13 травня 2025 року та 15 травня 2025 року, проте на момент подання цієї позовної заяви погашення відповідачем здійснено не було.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що незалежно від відсутності підстав для виникнення суброгації чи регресу, позивач фактично втратила право власності на 1/2 частину нерухомого майна, яке було реалізоване для погашення заборгованості відповідача, що саме по собі свідчить про спричинення їй майнової шкоди. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди, фактично ототожнивши положення Договору від 16 жовтня 2023 року про врегулювання спірних питань із відмовою позивача від будь-яких майнових вимог до відповідача. Такий висновок не ґрунтується на змісті зазначеного договору, суперечить нормам цивільного законодавства та є результатом неправильного тлумачення правочину. Суть спору полягає в тому, що внаслідок неналежного виконання ТОВ «Меддів» своїх зобов`язань за договором позики було звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалося виконання цього зобов`язання, у результаті чого позивач втратила належну їй 1/2 частину об`єкта нерухомого майна. Таким чином, саме через порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань позивач фактично понесла майнові втрати, оскільки її майно було використане для часткового погашення заборгованості відповідача перед кредитором. Предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу майнову шкоду, завдану внаслідок втрати частини її нерухомого майна. Більше того, судом не враховано, що Договір про врегулювання від 16 жовтня 2023 року спірних питань не містить жодних положень про відмову позивача від права на відшкодування шкоди, та/ або прощення боргу відповідачу та/або припинення обов`язку відповідача компенсувати завдані збитки. Фактично суд першої інстанції ототожнив відсутність претензій щодо реалізації майна із відмовою від права на відшкодування шкоди, що є різними за своєю правовою природою вимогами.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Меддів» вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками (по 1/2 частці) нерухомого майна - нежилі приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складські), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом Васьківською В.С. за реєстровим № 638, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.10.2018 № 141924252.
Згідно з висновком, зробленим ТОВ «Всеукраїнській експертний союз», станом на 18 жовтня 2018 року оціночна вартість вищезазначеного нерухомого майна становить 5 475 000,00 грн.
18 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Меддів» укладений договір позики № 03/2021 за умовами якого, останнє отримало у безпроцентну позику грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 грн. у безготівковій формі на строк до 30 червня 2021 року включно. (п.1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 4.1. договору позики).
У п. 5 договору позики від 18 березня 2021 року № 03/2021 сторони домовились, що зобов`язання за цим договором забезпечуються порукою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Додатково для забезпечення виконання зобов`язань за договором позики та поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 передають в іпотеку позикодавцю нерухоме майно - нежилі приміщень з №1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складського призначення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ), які є приватною власністю поручителів.
Відповідно до п. 5.4 договору позики від 18 березня 2021 року № 03/2021 у випадку, якщо позичальник у встановлений у п. 4.1. цього договору строк не поверне позикодавцю суму позики, позикодавець за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити всі свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент їх фактичного задоволення.
18 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладений договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М. за реєстровим № 1010.
За умовами цього договору поручителі поручаються перед кредитором за виконання ТОВ «Меддів» свого обов`язку за договором позики № 03/2021 (повернення суми позики у розмірі 5 500 000,00 грн.) укладеним 18 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Меддів». Поручителі поручаються перед ОСОБА_3 за виконання ТОВ «Меддів» свого обов`язку в повному обсязі і відповідають за порушення виконання ним зобов`язання (п.1. договору поруки).
Відповідно до п.2 договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до п.5 договору поруки до поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
18 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М. за реєстровим № 1011.
За умовами цього договору іпотекодавці у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 18 березня 2021 року № 03/2021, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Меддів» та договору поруки від 18 березня 2021 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 передають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі (п.1.1. договору іпотеки).
Предметом іпотеки є нерухоме майно - нежилі приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складського призначення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ), ринкова вартість яких становить 5 500 000,00 грн. (п.1.2.,1.3. договору іпотеки).
Відповідно до п.2.3. договору іпотеки від 18 березня 2021 року звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснювались на підставі договору купівлі-продажу шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі у спосіб, встановлений ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до п.2.3. договору іпотеки від 18 березня 2021 року у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі шляхом укладення з нею відповідного договору купівлі-продажу. Продаж предмету іпотеки здійснюється в порядку, передбаченому, чинним законодавством України. Даним договором іпотекодавці уповноважують іпотекодержателя подавати та отримувати від імені іпотекодавців довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу, сплачувати всі необхідні платежі, підписувати договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії, пов`язані, які пов`язані з продажем предмета іпотеки. У разі продажу предмета іпотеки, іпотекодержатель має право отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат іпотекодержателя та заборгованості за основним договором. Якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу, ніж сума: заборгованості та витрат іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу іпотекодержатель повертає іпотекодавцям. Дане застереження, вказане в розділі 2 цього договору, визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
02 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Меддів» укладена додаткова угода № 01 до договору позики, в якій сторони погодили строк повернення позики до 31 серпня 2021 року включно.
24 серпня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бондар Т.М. за реєстровим № 1426.
За умовами цього договору ОСОБА_5 придбав у власність нежилі приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складські (літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ). Нежилі приміщення, що відчужуються належать іпотекодавцям. Право продажу нежилих приміщень виникло у продавця у зв`язку з порушенням умов договору іпотеки, посвідченого 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Бондар Т.М., за реєстр. №101 (.1.1., 1.2., 1.4. договору).
Відповідно до п. 2.1., 2.2. звіту про експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна, складеного ТОВ «Шерлі груп», ринкова вартість нежилих приміщень, що відчужується за цим договором станом на 02 серпня 2022 року складає 3 004 100,00 грн. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 3 004 100,00 грн.
26 серпня 2022 року ОСОБА_3 зробив заяву, яку посвідчив приватний нотаріус Бондар Т.М., за реєстр. № 101, про те, що ТОВ «Меддів» не виконало зобов`язання щодо повернення йому суми позики в розмірі 5 000 000,00 грн. за договором позики від 18 березня 2021 року. Ним задоволено вимоги за рахунок нерухомого майна - нежилих приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складські (літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), площею 311,3 кв.м. Просив зняти заборону відчуження, припинити іпотеку.
16 жовтня 2023 року між ОСОБА_3 , ТОВ «Меддів», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір про врегулювання спірних питань, в якому сторони досягли згоди щодо такого:
ТОВ «Меддів», як позичальник, за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року, поручителі ТОВ «Меддів», як боржника, за виконання останнім своїх зобов`язань за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року на підставі договору поруки, посвідченого 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., за реєстровим № 1010, визнають факт виникнення заборгованості перед позикодавцем ОСОБА_3 (за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року) у розмірі 3 159 780,82 (три мільйони сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 82 копійки станом на 23 серпня 2023 року - 24 серпня 2023 року на підставі договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року (п.1.1.1 договру);
Боржник та поручителі визнають правомірність та легітимність продажу ОСОБА_3 нежилих приміщень з № 1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складські (літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 3 004 100,00 грн. згідно звіту, складеного ТОВ «Шерлі груп», шляхом укладання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу з метою погашення заборгованості боржника та поручителів перед ОСОБА_3 зазначеної у п.п. 1.1.1 цього Договору, на підставі Договору іпотеки (з майновим поручителем), укладеного між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , з іншої сторони, та посвідчений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., за реєстровим № 1011 (п. 1.1.2. договору).
Відповідно до п.1.1.6. договору про врегулювання спірних питань від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_3 сплачує грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в рівних частинах в день підписання цього договору, а також заявляє про відсутність будь-яких претензій (у тому числі майнового характеру) до ТОВ «Меддів» (код ЄДРПОУ 42964487), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань, пов`язаних з укладенням та виконанням договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) як позикодавцем та ТОВ «Меддів» (код ЄДРПОУ 42964487) як позичальником.
В п.1.2. договору про врегулювання спірних питань від 16 жовтня 2023 року сторони підписанням цього договору заявляють про відсутність будь-яких претензій та/або вимог один до одного у зв`язку з продажем об`єкта нерухомості за договором купівлі-продажу від 24 серпня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар, за реєстровим № 1426 з метою погашення заборгованості ТОВ «Меддів», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року, а також припиненням у зв`язку з цим договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року.
В п. 2.1.1. встановлений обов`язок ОСОБА_3 виплатити на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в рівних частинах в день підписання цього договору. Виконання цього обов`язку ОСОБА_3 на момент підписання цього договору підтверджується розписками, що видані 16 жовтня 2023 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1
16 жовтня 2023 року представник ОСОБА_3 зробила заяву, посвідчену приватним нотаріусом Турчак С.М. за реєстр. № 2983, про те, що він заявляє про відсутність будь-яких вимог та претензій до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ «Меддів», пов`язаних зі зверненням стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 20 (група приміщень № 109 офісно-складські (літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та про відсутність будь-яких претензій (у тому числі майнового характеру) до ТОВ «Меддів» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з питань, пов`язаних з укладанням та виконанням договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Меддів».
05 травня 2025 року позивач звернулась з вимогою до ТОВ «Меддів» погасити вартість половини об`єкта нерухомості, що була використана для часткового погашення заборгованості в 1 649 698,63 грн. та інфляційних втрат в розмірі 479 154,43 грн.
Листом від 12 червня 2025 року № 1206/01 ТОВ «Меддів» повідомило, що не заподіювало шкоди позивачу.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що 16 жовтня 2023 року між ОСОБА_3 , ТОВ «Меддів», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір про врегулювання спірних питань, в якому сторони зазначили про відсутність будь-яких претензій та/або вимог один до одного у зв`язку з продажем предмета іпотеки за договором купівлі-продажу від 24 серпня 2022 року з метою погашення заборгованості ТОВ «Меддів», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року, а також про припинення цього договору позики. Отже, укладаючи договір від 16 жовтня 2023 року, який позивач не оспорює і який є обов`язковим для усіх його учасників, вона підтвердила відсутність у неї будь-яких претензій та/або вимог до ТОВ «Меддів».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною першою статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статей 572, 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Слід зауважити, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (частини перша і друга статті 7 Закону України «Про іпотеку»).
Положеннями статті 11 цього Закону встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга).
Згідно зі статтею 17 наведеного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша).
При цьому положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга).
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя).
Згідно із статтею 42 наведеного Закону боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Частиною третьою цієї статті визначено зокрема, що майновий поручитель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним. Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Із наведених положень Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Аналіз положень статей 11 та 42 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що ці норми визначають правові наслідки різних ситуацій - задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку») і добровільного повного або часткового виконання майновим поручителем обов`язку боржника (стаття 42 Закону України «Про іпотеку»).
Тобто якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України «Про іпотеку»).
Разом з тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу статті 42 Закону України «Про іпотеку», і його правова природа є регресною.
Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя, який виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого виконання (регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість виконання (суброгація).
Більше того, положення статті 42 Закону України «Про іпотеку» врегульовують наслідки виконання основного зобов`язання до моменту реалізації предмета іпотеки, тобто добровільне виконання основного зобов`язання, чого не мало місця у даній справі.
Судомвстановлено, що ОСОБА_1 є майновим поручителем за іпотечним договором від 18 березня 2021 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручилась власним нерухомим майном за виконання ТОВ «Меддів» зобов`язань, що випливають з укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Меддів» договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року. Внаслідок неналежного виконання ТОВ «Меддів» зобов`язань за договором позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року ОСОБА_3 , як іпотекодержатель, реалізував предмет іпотеки відповідно до пункту 2.3 договору іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу від 24 серпня 2022 року з ОСОБА_5 .
Тобто, мала місце примусова реалізація предмета іпотеки та відбулося задоволення частини вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, у розмірі 3 004 100,00 грн.
Разом з тим, 16 жовтня 2023 року між ОСОБА_3 , ТОВ «Меддів», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір про врегулювання спірних питань, в якому сторонизазначили про відсутність будь-яких претензій та/або вимог один до одного у зв`язку з продажем предмета іпотеки за договором купівлі-продажу від 24 серпня 2022 року з метою погашення заборгованості ТОВ «Меддів», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору позики № 03/2021 від 18 березня 2021 року, а також про припинення цього договору позики.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладаючи договір від 16 жовтня 2023 року, який є обов`язковим для усіх його учасників, позивач підтвердила відсутність у неї будь-яких претензій та/або вимог до ТОВ «Меддів».
Застосоване в договорі від 16 жовтня 2023 року «Про врегулювання спірних питань», формулювання, а саме «сторони зазначили про відсутність будь-яких претензій та/або вимог один до одного у зв`язку з продажем предмета іпотеки за договором купівлі-продажу від 24 серпня 2022 року» безумовно свідчить, що у сторін немає будь-яких претензій та вимог, в тому числі і тих, які ґрунтуються на наслідках зазначеного договору, а саме право позивача на підставі статті 42 Закону України «Про іпотеку», вимагати в порядку регресу відшкодування боржником вартості предмета іпотеки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.
Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення позову.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.