справа № 381/2006/25 головуючий у суді І інстанції Мартинцова І.О.
провадження № 22-ц/824/13459/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мартинцової І.О., у м. Васильків, Київської області, повний текст рішення складено 25 травня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Словенське спільне підприємство «Київський обласний Хлібопекарський комплекс», Фермерського господарства «Кегичівське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал преміум» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому з урахуванням нової редакції позовної заяви просив витребувати у ТОВ «Українсько-Словенське СП № Київський обласний хлібопекарський комплекс», ФГ «Кегичівське», ТОВ «Персонал преміум» та передати позивачу належний йому на праві власності автомобіль марки Фольксваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 він-код lVWAH7A31CCl10957, сірого кольору в належному технічно-справному стані, свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу та ключ до замка запалення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником транспортного засобу Фольксваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 він-код НОМЕР_2 , сірого кольору, який він дав у користування своєму батькові ОСОБА_2 , який працював на той час у ТОВ «Українсько-Словенське СП № Київський обласний хлібопекарський комплекс». 08 вересня 2023 року у ході конфліктної ситуації між його батьком та посадовими особами відповідача безпідставно вилучено зазначений транспортний засіб, який до теперішнього часу зберігається на території відповідача, а також ключ до замка запалення транспортного засобу та свідоцтво реєстрації транспортного засобу. Про вказану подію 08 вересня 2023 року повідомлено на лінію «102» 22 вересня 2023 року відкрито кримінальне провадження № 12023116460000047. Станом на 16 жовтня 2024 року перебування транспортного засобу на території відповідача підтверджується фото.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на аналогічні обставини викладені ним у позовній заяві.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з`явився. Подав суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи зазначене, та те, що позивач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відхиливши його клопотання про відкладення розгляду. Крім того, жодних доказів на підтвердження обставин, з якими позивач пов`язує поважність причин не явки в судове засідання, а саме хворобу, останнім суду надано не було.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Фольксваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 він-код НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 14 травня 2021 року (а.с.10).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.09.2023 до ЄРДР 23.09.2023 внесено відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 про те, що 08 вересня 2023 року о 10.00 годині представники ТОВ «Кулиничі» самовільно заволоділи його майном. (а.с.11).
На підтвердження обставини щодо перебування майна у відповідачів позивач надав суду:
- копії фотознімків, які на його думку підтверджують перебування транспортного засобу на території хлібопекарського комплексу (а.с.49-52).
- накладну на хлібобулочну продукцію, які посадові особи Відповідача виписували у якості документації. Де у графі «водитель» зазначено прізвище ОСОБА_3 . Накладна датована 05 вересня 2023 року (а.с.183).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що він працював у ТОВ «Персонал Преміум», на посаді водія, але як і більшість працівників ТОВ «Українсько-Словенське СП № Київський обласний хлібопекарський комплекс» яке знаходиться за фактичною адресою: Київська область, Васильківський район с. Крушинка комплекс будівель та споруд 3. У коло його обов`язків входило керування транспортним засобом при перевезенні хлібобулочних виробів у торгівельні центри реалізації по Україні. У рейс він виїжджав постійно у супроводі експедитора, який проводив документальне оформлення реалізованого продукту. 15 серпня 2023 року при виїзді роботу він попросив у свого сина - ОСОБА_1 , надати йому у користування належний йому автомобіль марки Фольксваген Пассат (7 серія), сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Приїхавши на роботу, він припаркував транспортний засіб на автомобільній стоянці поблизу місцезнаходження відповідача та поїхав у рейс у місто Львів на робочому авто. Коли наступного дня він повернувся, його разом із експедитором викликали до директора. Ще при вході до кабінету начальник охорони забрав його телефон. Крім нього у кабінеті перебували директор, начальник охорони, представник юридичного відділу, начальник відділу логістики, представник фінансового відділу, які його почали звинувачувати в зникненні лотків для хліба в кількості 1000 штук, по заявленій ними вартості нібито у 351,00 грн. за штуку. Керівництву він повідомив, що у будь-який спосіб не проводить контроль реалізації хлібобулочних виробів та його тари у виді лотків. Їх кількість контролює експедитор, який завжди здійснював загрузку-вигрузку і контроль за поверненням тари. Директор почав погрожувати йому тюрмою, фізичною розправою. Він дав вказівку до вияснення всіх обставин загнати автомобіль Фольксваген Пассат (7 серія), сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 на територію підприємства. Після таких погроз ОСОБА_4 злякався за життя рідних людей та під тиском погодився на умови директора загнати автомобіль на територію підприємства. Згодом він вийшов на стоянку, разом з ним в машину сіли начальник охорони і начальник автоколони, він загнав автомобіль на місце, яке йому вказали, після цього начальник охорони наказав віддати йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від авто, що він і зробив. Лише тоді йому повернули мобільний телефон. Коли автомобіль був уже на території, йому повідомили, що автомобіль залишають як заставу до встановлення всіх обставин нестачі лотків. Ніяких документів з приводу утримання автомобіля в якості застави він не підписував, ніяких розписок йому не надавалось. Прочекавши два тижні, ОСОБА_4 пішов до директора із проханням повернути йому авто на що йому сказали: «Будеш працювати у нас два з половиною роки за мінімальну заробітну плату, щоб відпрацювати борг». Після цього батько позивача ОСОБА_4 написав заяву на звільнення із ТОВ «Персонал Преміум» за власним бажанням. 22 вересня 2023 року ОСОБА_4 разом із позивачем поїхали до відповідача, щоб забрати автомобіль, який стояв на території підприємства, підійшли до прохідної, викликали начальника охорони, щоб він повернув документи, ключі і авто, але він в грубій формі відмовив їм повертати автомобіль. Коли позивач із батьком зрозуміли, що посадовими особами вчинено незаконне привласнення автомобіля Фольксваген Пасат, вони викликали наряд поліції з Фастівського РУП ГУНП в Київській області та написали заяву до поліції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі позивачем на підтвердження володіння відповідачами майном надано копії фотокарток, які зі слів представника позивача зроблено станом на жовтень 2024 року (позивач із позовом звернувся у квітні 2025 року). Дані фото не містять даних про дату, місце та час їх виготовлення, а тому є неналежними доказами у даній справі. 20 березня 2026 року судом у судовому засіданні за межами обладнаного приміщення суду здійснено огляд приміщень з метою встановлення відсутності (чи наявності) спірного автомобіля в комплексі будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначеного автомобіля не виявлено. У судовому засіданні приймав участь представник позивача, який мав можливість вказати, де на його думку зберігається автомобіль. Відтак суд першої інстанції вважав недоведеною обставину знаходження автомобіля у незаконному володінні відповідачів, на яку позивач посилається, як на підставу свого позову.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15 зроблено висновок, що «витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. До того ж одна з умов застосування віндикаційного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 37 - 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2018 року у справі № 703/5364/15-ц (провадження № 61-4812св18) вказано, що «застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Проте, позивачем не надано доказів знаходження спірного автомобіля безпосередньо у відповідача. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження вказаного автомобіля у відповідача».
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
20 березня 2026 року судом першої інстанції у судовому засіданні за межами обладнаного приміщення суду здійснено огляд приміщень з метою встановлення відсутності (чи наявності) спірного автомобіля в комплексі будівель і споруд за адресою: 08635, Київська область, Фастівський район, Глеваська територіальна громада, комплекс будівель та споруд №3, де зазначеного автомобіля не виявлено. У судовому засіданні приймав участь представник позивача, який мав можливість вказати, де на його думку зберігається автомобіль.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції постановлено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.