КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 362/4721/26 Головуючий у суді першої інстанції - Медведєв К.В. Номер провадження № 22-ц/824/14856/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Медведєва К.В., у місті Васильків, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, усунення перешкод у користуванні житлом, заборону вчиняти дії, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, усунення перешкод у користуванні житлом, заборону вчиняти дії, відповідно до якого просив суд визначити житловий будинок об`єктом права спільної сумісної власності виділивши позивачу належну частку в майні, усунути перешкоди та членам його родини у користуванні житловим приміщенням, заборонити відповідачу та будь - яким третім особам за її дорученням вчиняти дії щодо примусового виселення або зняття з реєстрації місця проживання позивача та членів його родини без надання їм іншого рівноцінного житлового приміщення та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, усунення перешкод у користуванні житлом, заборону вчиняти дії, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто її позивачу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції вказав, що звертаючись до суду з позовом подав його через електронний кабінет, проте не додав описів вкладення, які б підтверджували направлення листів у паперовій формі іншим учасникам.
Разом з тим, до позовної заяви позивачем було додано квитанцію Укрпошти про надсилання копії заяви з додатками Відповідачу та Третій особі (Пункт 1 розділу «Додатки»). За умови, що суд вважав обов`язковою наявність саме опису вкладення, повернення позовної заяви замість продовження процесуального строку для надання суду саме «опису» є непропорційним заходом, який повністю позбавляє апелянта можливості захистити своє єдине житло від протиправного виселення.
Вважає, що суд першої інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву та заяву на усунення недоліків - фактично відмовив позивачу у доступі до правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, усунення перешкод у користуванні житлом, заборону вчиняти дії.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 рокупозовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків з підстав того, що останньому необхідно зазначити, які саме позовні вимоги заявляються до відповідача та обґрунтувати вказані позовні вимоги, а також у зв`язку із неподанням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги зазначити у кого перебувають оригінал кожного з доказів, копії яких він додає до позовної заяви. Також вказав, що позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також не містить посилання на положення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Наголошуючи на тому, що позивач подав до суду позовну заяву з доданими документами в електронній формі через електронний кабінет, проте до позовної заяви не додав доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, виходив із того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі, а саме позивач подав до суду позовну заяву з доданими документами в електронній формі через електронний кабінет, проте до позовної заяви позивачем не додано описів вкладення, які б підтверджували направлення листів у паперовій формі іншим учасникам справи.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
З огляду на викладене, не можна вважати, що позивач ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) до суду першої інстанції подав відповідну заяву про усунення недоліків (а.с. 108-121 ).
Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року на підтвердження направлення копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідачу та третій особі додано чек про оплату послуг АТ «Укрпошта» (а.с. 143).
Повертаючи позовну заяву з підстав відсутності опису вкладення цінного листа, судом першої інстанції не враховано, що квитанція АТ «Укрпошта», що долучені до заяви про усунення недоліків позовної заяви, свідчить про здійснення цінного поштового відправлення, яке відповідно до правил поштового зв`язку оформлюється виключно з описом вкладення та в сукупності з долученням до матеріалів справи доказів направлення заяви про усунення недоліків в Електронний кабінет свідчить про вчинення позивачем дій на виконання вимог ст. 43 ЦПК України щодо направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви, шляхом направлення позовної заяви іншим учасникам справи.
За таких обставин, висновок суду про відсутність доказів направлення позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладень є помилковим.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та формального висновку про повернення позовної заяви точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Як наголосив Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про не усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А. Яворський Т.Ц. Кашперська В.О. Фінагеєв