Справа № 359/9370/26
Провадження № 2-н/359/1810/2026
УХВАЛА
Іменем України
12 серпня 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Шевченко О.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
УСТАНОВИВ:
10 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, якою просить видати судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 аліменти на свою користь, у зв`язку з продовженням навчання.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З відповіді Єдиного державного демографічного реєстру від 11 серпня 2026 року, вбачається, що відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
У поданій заяві ОСОБА_1 вказав фактичне місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру від 11 серпня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 (провадження №61-5805сво23), положення частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені у частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
З огляду на викладене, оскільки заявник зареєстрований у Дніпропетровській області, то цивільна справа за заявою ОСОБА_1 не належить до територіальної підсудності Бориспільського міськрайонного суду Київської області, тобто подана до суду з порушенням правил підсудності, тому у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Окремо суддя вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що відповідно до вимог статті 161 ЦПК України, вимога про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в порядку наказного провадження не розглядається, оскільки судовий наказ видається про стягнення аліментів виключно на неповнолітніх дітей (частина 5 статті 183 СК України). Вимоги щодо стягнення аліментів на повнолітніх осіб вирішуються у позовному порядку.
Керуючись ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ст. 162, п. 9 ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання- відмовити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення до суду в позовному порядку з дотриманням правил підсудності.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Олена ШЕВЧЕНКО