Дата документу 13.08.2026 Справа № 554/11539/26
Провадження № 2-з/554/75/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терещенко Анастасії Владиславівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь загальну суму у розмірі 759 603 грн., яка складається із наступних сум: 733 603 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та 26 000 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Ухвалою суду від 12.08.2026 року було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
12.08.2026 року адвокат Терещенко А.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить постановити ухвалу, якою у порядку забезпечення позову, вжити наступні заходи: накласти арешт на 1/4 квартири АДРЕСА_1 , номер запису 19357 в книзі 145, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству "СЕТАМ", а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо 1/4 квартири АДРЕСА_1 , номер запису 19357 в книзі 145, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заяви зазначає, що у заявника є вагомі підстави для застосування судом по відношенню до ОСОБА_2 заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне йому нерухоме майно, а саме на 1/4 квартири АДРЕСА_1 , номер запису 19357 в книзі 145, що є необхідним заходом, оскільки, невжиття цього заходу забезпечення позову призведе до подальшого ухилення від виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань та унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на що, права та законні інтереси позивача не будуть відновленні.
Загальна сума позовних вимог до відповідача становить 759 603,00 грн. та складається із суми сплаченого судового збору. Разом із тим, представник позивача звертає увагу, що відповідач повністю ігнорує та не бажає жодним чином відшкодовувати завдану позивачу шкоду, оскільки відповідач своїми діями не був зацікавлений у врегулюванні даного питання в добровільному порядку. Вказані дії є очевидними та підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідач жодного разу не намагався встановити контакт із позивачем, не цікавився ані його станом, ані завданою його працівником матеріальною шкодою.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом: 1)накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України чітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 року по справі за №755/9322/20).
Отже самого тільки припущення, без наведення обґрунтування, з посиланням на те, що відповідач не був зацікавлений у врегулюванні даного питання в добровільному порядку, недостатньо для вжиття заходів забезпечення позову. Висловлене стороною позивача припущення про те, що відповідач може вжити заходів з метою утруднення виконання судового рішення, є виключно суб`єктивним судженням, яке не підтверджується об`єктивними обставинами. Аналогічно сама лише наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний представником позивача спосіб.
Більше того, майно, на яке просить накласти арешт заявник, не є предметом розгляду в суді та, крім того, вартість вказаного майна не визначена з метою встановлення співмірності позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи викладене та те, що стороною позивача не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що обраний позивачем вид забезпечення позову буде співмірним із заявленим позовом, як і не зазначено факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду відповідачем, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника права звернутися в подальшому з такою заявою до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терещенко Анастасії Владиславівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.М. Чуванова