Справа №591/9236/26
Провадження № 2/591/3411/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Северинової А.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в :
31 липня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, у якому просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 24.09.2011 року Відділом ДРАЦС Сумського міського управління юстиції у Сумській області за актовим записом № 1439.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі з`ясована непідсудність даного позову Зарічному районному суду м. Суми, до якого він поданий, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України визначена можливість визначення підсудності справ за вибором позивача, зокрема за частиною 2 цієї статті позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
За нормами ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
За положеннями частини 8 статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За відомостями, з відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 12 серпня 2026 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 має діючий статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрованим місцем її перебування вказана адреса: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області .
Позивач не надав, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо наявних обставин для застосування ч. 2 ст. 28 ЦПК України при визначенні підсудності даної справи Зарічному районному суду судом не встановлено.
За нормами ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, ураховуючи обставини того, що зареєстроване місце перебування відповідачки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, тому справу слід передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) за зареєстрованим місцем перебування відповідачки до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Керуючись ст.ст. 27,28, 31, 187 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Северинова