Справа № 216/6474/26
провадження 2/216/4587/26
УХВАЛА
іменем України
10 серпня 2026 року місто Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецов Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з-під майна, -
в с т а н о в и в:
05 серпня 2026 року представник позивача, адвокат Чапала Ю.О., звернувся до Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з-під майна.
Справа була передана за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 серпня 2026 року судді Кузнецову Р.О.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Так, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог (спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Із позовної заяви вбачається, що позивач, одночасно з посиланням на положення ст.ст. 321, 391 ЦК України та ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить скасувати арешт та заборону на відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 10770809 від 31.01.2011, внесені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ920695 від 20.01.2011, винесеної Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.
Судом встановлено, що підставою державної реєстрації обтяження зазначено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ920695 від 20 січня 2011 року, винесену Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. Крім того, вказаний запис перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де він обліковується як запис про обтяження №17410956.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №577/4541/20.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 19, 186, 260, 261, 353, 354, 447 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 59, 74 ЗУ «Про виконавче провадження» суддя,-
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з-під майна.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, в порядку ст.ст. 447, 448 ЦПК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ