ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3557/26
провадження № 2/753/6942/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Парубець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,
В С Т А Н О В И В :
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є споживачем центрального опалення та гарячої води, які постачає йому позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своєчасно не сплачував кошти за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим, за нем утворилась заборгованість у розмірі 121 410,82 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 16 березня 2026 року, ОСОБА_3 подав до суду відзив, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову, вказавши, що він не є і ніколи не був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Власником зазначеної квартири є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Договору дарування квартири від 06 серпня 2011 року та саме ОСОБА_4 , як власник, відповідно до ст. 322 ЦК України зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, що включає і обов`язок з оплати комунальних послуг. Крім того вказав, що з 17 лютого 2022 року він придбав у власність інше житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та з моменту придбання і до теперішнього часу постійно проживає у даній квартирі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні та залучив до участі у даній справі в якості співвідповідача - ОСОБА_4 .
У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_4 скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 14 липня 2026 року ним подано до суду відзив на позов, у якому фактично визнав наявну заборгованість та просив суд розстрочити виконання рішення суду, оскільки має скрутне матеріальне становище.
В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи у його відсутність, у заяві просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки не є власником даної квартири та проживає за іншою адресою.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив суд розстрочити виконання рішення суду, оскільки має скрутне матеріальне становище.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила).
Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 « Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).
Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3 та є споживачем центрального опалення та гарячої води, які постачає йому позивач за даною адресою. ОСОБА_3 зареєстрований в спірній квартирі, що підтверджується відомостями реєстру територіальної громади м. Києва.
Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підтвердження своїх доводів щодо наявної заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що станом на 31 липня 2025 року загальна заборгованість складає 121 410 грн. 82 коп., яка складається з заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячої води за період до 01.05.2018 року, а також за період з 1.05.2018 року по 31.10.2021 року, включаючи інфляційну складову, 3%-річних та плату за абонентське обслуговування.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового обов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.
При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 щодо не проживання в квартирі АДРЕСА_3 ,оскільки як вбачається з матеріалів справи він є власником квартири АДРЕСА_4 та постійно проживає у даній квартирі, сплачуючи житлово комунальні послуги за дане житло, а відтак не є користувачем житлово-комунальних послуг у спірній квартирі, що також підтвердив відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 .
При цьому, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з власника спірної квартири - ОСОБА_4 є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Окрім цього, суд бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_4 щодо розстрочення виконання судового рішення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі № 916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, ОСОБА_4 стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище та пенсійний вік.
Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення в межах строку встановленого ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись стст. 322, 509, 514, 525, 526, 610, 612 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. за № 1357 з подальшими змінами та доповненнями, стст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 352, 354, 435 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Єнакієве, Донецької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" 121 410 грн. 82 коп. в рахунок стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячої води за період до 01.05.2018 року, а також за період з 1.05.2018 року по 31.10.2021 року, включаючи інфляційну складову, 3%-річних та плату за абонентське обслуговування, 3 028 грн. судового збору, а всього 124 438 грн. 82 коп.
В задоволенні частини позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 про стягнення 121 410 грн. 82 коп. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячої води за період до 01.05.2018 року, а також за період з 1.05.2018 року по 31.10.2021 року, включаючи інфляційну складову, 3%-річних та плату за абонентське обслуговування, 3 028 грн. судового збору відмовити.
Згідно п.2, ч.7, ст.265 ЦПК України розстрочити виконання рішення суду, стягуючи з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" по 6 000 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання даного рішення законної сили і до його повного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13.08.2026 року.
Суддя :