Номер провадження 2/754/11880/26
Справа № 754/12087/26
У Х В А Л А
13 серпня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2025 року заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України та позивачу було роз`яснено право протягом п`яти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
Деснянським районним судом м. Києва на електронну адресу заявника, зазначену у заяві, було направлено ухвалу суду про залишення заяви без руху від 20.07.2025 року, на підтвердження чого роздруковано повідомлення про доставлення електронного листа 20.07.2025 року. Крім того, цю ухвалу оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 вказано, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Станом на 25.07.2026 року (останній день строку, встановлений заявнику для усунення недоліків) позивач не звертався до суду щодо питань розгляду справи за вказаною заявою, не подав заяв про продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій, як і ним не були подані матеріали на виконання ухвали суду від 20.07.2026 року, враховуючи, що 5-ти денний строк, визначений цією ухвалою суду, уже закінчився.
Водночас, 12.08.2026 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, датована 03.08.2026 року, тобто із пропуском встановленого 5-ти денного строку.
При цьому, позивачем з огляду на норми ст.ст. 120, 122, 123, 124, 126-127 ЦПК України, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання такої процесуальної заяви (заяви про усунення недоліків) та не наведено поважність причин пропуску строку для її (його) подачі, у зв`язку з пропуском 5-ти денного строку, визначеного судом в ухвалі від 20.07.2026 року для усунення недоліків позовної заяви. Також і не було у межах, встановленого ухвалою суду від 20.07.2026 року 5-ти денного строку, подане клопотання про продовження строку для виконання цієї ухвали суду.
Визначаючи наявність підстав для прийняття позовної заяви до розгляду, слід звернути увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення. Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань цивільного судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Прийняття до провадження позовної заяви є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. Відповідно до ч. 8 ст. 285 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов`язковості судових рішень є обов`язковою для позивача.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху була винесена судом 20.07.2026 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов`язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Отже, залишаючи без руху позовну заяву, суд належним чином інформував позивача про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, враховуючи матеріали справи, встановлено, що позивач, отримавши 20.07.2026 року ухвалу про залишення позову без руху, протягом 5-ти денного строку, визначеного ухвалою суду від 20.07.2026 року, її не виконав, направивши заяву про усунення недоліків лише 03.08.2026 року.
Крім того, у межах 5-ти денного строку, встановленого ухвалою суду від 20.07.2026 року, позивач не подавав клопотання про продовження строку для виконання ухвали суду від 20.07.2026 року, а також не звернувся до суду із заявою про поновлення строку для подання заяви про усунення недоліків.
Суд звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, за якою визначено, що з`ясування судом обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду із заявами, скаргами, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із заявою, скаргою, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення заяви, скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Згідно з ч. 3 ст. 185, ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Враховуючи недоліки позовної заяви та її невідповідність вимогам ЦПК України, про що було зазначено в ухвалі суду від 20.07.2026 року, які заявником не усунуті в строк встановлений судом, заява підлягає поверненню.
При цьому суд роз`яснює, що згідно з частиною 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: