Справа № 167/865/24 Головуючий у 1 інстанції: Гармай І. Т.
Провадження № 22-ц/802/22/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей.
Позов обґрунтовує тим, що з 27 серпня 1999 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06 квітня 2021 року розірваний. Від шлюбу у них є спільні неповнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що згідно рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 02 березня 2021 року з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 1700 грн на кожну дитину щомісячно. Вказує, що з часу ухвалення рішення суттєво змінилися обставини встановлені судом, а саме: покращився матеріальний стан відповідача та значно погіршилося здоров`я позивачки та дочки ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вона з дітьми опинилася в скрутному матеріальному становищі. Зазначає, що 03 листопада 2022 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини «номер». Позивач вказала, що в квітні 2021 року вона була госпіталізована з діагнозом цукровий діабет з ускладненням, внаслідок чого у 2022 році їй встановлено ІІІ групу інвалідності. У зв`язку з хворобою стан матеріального становища її змінився, оскільки їй постійно потрібно дороговартісне лікування. Разом з цим зазначила, що дочка ОСОБА_4 також з серпня 2022 року хворіє, їй було встановлено діагноз - юнацький епіфізеоліз головки лівої стегнової кістки, 06 березня 2022 року прооперовано в ортопедо-травматологічному відділенні та з жовтня 2023 року дочці встановлено статус дитини з інвалідністю.
Вказала, що власного житла немає, офіційно не працевлаштована, а кошти отримує з власного домашнього господарства. Син також змушений підробляти, оскільки коштів не вистачає. Зазначає, що на теперішній час розмір стягуваних з відповідача аліментів є недостатнім та не задовольняє елементарних потреб дітей. Вказує, що самостійно займається вихованням дітей, піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, намагається забезпечити належним одягом та харчуванням. Зазначає, що на неодноразові звернення до відповідача щодо збільшення його фінансової участі в утриманні дітей були безрезультатними. За наведених обставин, покращення матеріального становища відповідача, погіршення стану здоров`я позивача та дочки ОСОБА_4 просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 02 березня 2021 року з твердої грошової суми на частку від заробітку(доходу) відповідача.
Просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Ухвалено змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з твердої грошової суми в розмірі по 1700 гривень на кожну дитину, визначених рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 02 березня 2021 року на 1/5 частку усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 03 березня 2025 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України було зупинено апеляційне провадження у справі, яке поновлено ухвалою суду від 22 липня 2026 року і призначено справу до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 13 серпня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що з 27 серпня 1999 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06 квітня 2021 року розірваний.
У сторін є спільні неповнолітні діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 02 березня 2021 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1700 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України), за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Існує два способи стягнення аліментів: частка від доходу та тверда грошова сума.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, одержувач аліментів має перевагу в обранні того чи того способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням.
Зміст вказаної статті дозволяє дійти висновку, що суд повинен просто змінювати спосіб стягнення аліментів і не вправі відмовляти стягувачу з посиланням на ст. 192 СК України, якою передбачені підстави зміни раніше встановленого розміру аліментів, а саме: зміни сімейного стану або матеріального, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач з дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» 03 листопада 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини «номер», що підтверджується копією довідки виданої т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .
З відповіді на запит Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 12 серпня 2024 року встановлено, що згідно матеріалів виконавчого провадження у державного виконавця відсутня інформація про розмір заробітної плати боржника ОСОБА_2 , останнє місце роботи військова частина «номер».
Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії № 12ААГ № 050256 ОСОБА_1 з 24 листопада 2022 року встановлено третю групу інвалідності, дата чергового переогляду 24 листопада 2024 року, протипоказана робота з фізичним перенавантаженням.
Відповідно до копії виписок ОСОБА_1 - 20 січня 2023 року, з 07 березня 2023 року по 08 березня 2023 року, з 05 квітня по 06 квітня 2023 року проходила лікування очей в офтальмологічному відділенні КП «Волинська обласна клінічна лікарня». Вартість лікування ОСОБА_1 становила 22400 грн.
Дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в ортопедно-травматологічному відділенні КП ВОТМОЗМіД з 04 жовтня 2023 року по 09 жовтня 2023 року, встановлено діагноз: юнацький епіфізеоліз, що підтверджується копією виписки № 10626д із медичної карти стаціонарного хворого.
З копії виписки № 745328 із медичної карти стаціонарного хворого, копії медичного висновку № 36 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 15 листопада 2023 року встановлено, що ОСОБА_6 згідно наказу МОЗ України № 454 від 08 листопада 2001 року розділ IV список ІІ п.п. 2.20 М 93.0 має право на отримання державної соціальної допомоги як інвалід строком на 5 років.
З копії рахунка-фактури № 00068 від 29 вересня 2023 року встановлено, що набір імплантів для остеосинтезу становить 6805 грн.
Згідно рахунків від 09 листопада 2022 року, 09 серпня 2023 року, 30 серпня 2023 року вартість аналізів ОСОБА_6 становила 2570 грн.
З відповіді на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору встановлено, що ОСОБА_2 з січня 2022 року по жовтень 2022 року отримував дохід від СП ТОВ «Модерн-експо», з грудня 2022 року по червень 2024 року отримував дохід у вигляді виплат військовослужбовцю військової частини «номер», а також отримував дохід від ТОВ «Жива-земля».
Відповідно до копії довідки (форма 5), виданої командиром військової частини «номер» від 05 вересня 2024 року № 359 встановлено, що ОСОБА_2 на даний перебуває на військовій службі в військовій частині «номер».
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини «номер» (по стройовій частині) від 14 січня 2023 року № 9 молодшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира міномета 2 розрахунку 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї, з 14 січня 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та з 14 січня 2023 року прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
У повідомленні Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 13 вересня 2024 року № 89504 зазначено, що станом на 31 серпня 2024 року заборгованість по виконавчому провадженню № 65097554 від 12 квітня 2021 року відсутня, передплата становить 1600 грн.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Відповідно до приписів частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, аналізуючи норми Закону, які регулюють спірні правовідносини, а також, враховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що необхідність зміни розміру аліментів, що належать до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей.
В апеляційній скарзі взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування щодо незгоди відповідача із зміненим розміром та способом стягнення аліментів, чим не доведено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду.
В матеріалах справи міститься довідка про доходи відповідача за період з 2022 року по 2024 роки, відповідно до якої ОСОБА_2 у 2022 році працював на СП ТОВ « Модерн Експо» та отримував зарплату в середньому 15000 грн. З 2022 року по червень 2024 року призваний на військову службу та отримував дохід в середньому по 60000 гривень щомісяця.
Таким чином з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів матеріальний стан відповідача покращився, оскільки середній його дохід зріс в 4 рази, натомість матеріальне становище відповідача з моменту ухвалення рішення суду погіршилось, з врахуванням, як стану здоров`я самої позивачки та і її неповнолітньої дочки, що стало основним фінансовим тягарем для позивача.
Також не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу про те, що відповідач позбавлений можливості сплачувати аліменти у частці від заробітку (доходу), в розмірі який визначив суд першої інстанції.
Щодо доводів відповідача, що суд апеляційної інстанції неправомірно поновив провадження у справі, оскільки він і на даний час перебуває на військовій службі.
Верховний Суд у постанові від 30 червня 2026 року в справі № 699/1569/25 виснував, що «..Приписи статей 8, 51, 55, 64 Конституції України дозволяють зробити висновок, що:
дитина до досягнення нею повноліття має право на утримання з боку своїх батьків. Конституційне право дитини на утримання охоплює собою як стягнення аліментів, так і збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. Це право дитини не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Таке тлумачення повністю відповідає правилу тлумачення favor minoris (на користь неповнолітнього), здоровому глузду та здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини;
якщо законодавець захищає права дитини у мирну годину, то тим більше він має на меті захистити їх під час війни, коли вразливість дитини зростає. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання належить до тих прав, для яких затримка в їхньому судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту;
право на судовий захист є гарантією реалізації прав і свобод. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;…
… зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану;
потреба в констатації неконституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині, яка стосується права дитини на утримання, зумовлена тим, що парламент має запровадити на рівні процесуального закону «гнучкий» механізм, який враховує права та інтереси дитини. Наприклад, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, якщо це не суперечить найкращим інтересам дитини….
Тому касаційний суд: вважає, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України».
У зв`язку із тим, що предметом спору в цій справі є зміна способу стягнення аліментів, з урахуванням висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 30.06.2026 в аналогічній справі № 699/1569/25 про те, що у такій справі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосуванню не підлягає, а підлягають застосуванню ст. ст. 8, 51, 55 Конституції України, як норми прямої дії, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи у відповідача, як у суді першої інстанції, так і під час апеляційної перегляду справи є представники, а тому його права на справедливий суд апеляційним судом не порушено.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Розмір аліментів на дитину в умовах воєнного стану має бути більш ніж достатнім, оскільки діти є найбільш вразливими та потребують додаткових фінансових ресурсів через зростання цін та погіршення життєвих умов.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.
При вирішенні спору про стягнення аліментів, визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними, чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.
Виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Дитині має забезпечуватися такий захист, який є необхідним для її благополуччя.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Статтею 186 СК України передбачено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись статтями 367-369, 375, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий-суддя:
Судді: