УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №275/1236/25 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 68 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.
суддів: Григорусь Н.Й.,
Панкеєвої В.А.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 275/1236/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Лівочки Л.І. у селищі Брусилів,
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме перебування неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на його утриманні.
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що на виконання ухвали суду від 16 квітня 2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. На його думку, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, є єдиною вимогою немайнового характеру, яка однаковою мірою стосується всіх учасників справи, тому не потребує окремого формулювання щодо кожного із відповідачів.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, будь-яких клопотань на адресу суду не направляли.
За таких обставин суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність її учасників, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду про залишення її без руху, а саме не визначив зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів, як цього вимагає пункт 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Частинами одинадцятою та тринадцятою статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 175, 177 цього Кодексу, він постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, зазначає підстави такого залишення та надає позивачу строк для усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою цього ж суду від 16 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, оскільки суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України через невизначення змісту позовних вимог щодо кожного із відповідачів.
На виконання вимог зазначеної ухвали представником позивача подано заяву, у якій зазначено, що висновки суду про наявність недоліків позовної заяви є безпідставними, оскільки заявлена вимога про встановлення факту, який має юридичне значення, є єдиною вимогою немайнового характеру, яка стосується всіх відповідачів та не може бути розмежована окремо щодо кожного з них.
Проте, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про неусунення недоліків позовної заяви, однак не надав належної оцінки змісту поданої заяви та не з`ясував, чи дійсно заявлена позовна вимога потребувала окремого формулювання щодо кожного із відповідачів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом звернення до суду є одна вимога немайнового характеру - встановлення факту, що має юридичне значення. Така вимога стосується предмета спору в цілому, а не окремо кожного із відповідачів, які залучені до участі у справі з огляду на можливий вплив судового рішення на їх права та обов`язки.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України є помилковим.
Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20) звернув увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, який є неправомірним обмеженням права особи на доступ до суду як складової права на справедливий суд.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції без належної оцінки доводів, наведених позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, дійшов помилкового висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.
За змістом пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неусунення позивачем недоліків позовної заяви, у зв`язку з чим без достатніх правових підстав залишив позовну заяву без розгляду, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: