П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/6036/23
Провадження № 22-ц/4815/1421/26
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.
Час, дата і місце постановлення ухвали
суду першої інстанції: 12 год. 17 хв.
15 травня 2026 року у м. Рівне
Рівненської області
Повний текст ухвали складено: 19 травня 2026 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
орган державної виконавчої служби: Відділ державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
боржник: ОСОБА_1 ;
стягувач: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України";
за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Зражевського Олега Валентиновича та представника Рівненського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Хоптар Жанни Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зражевського Олега Валентиновича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
в с т а н о в и в:
У квітні 2023 року в суд звернувся заступник начальника Відділу державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДВС) з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.
Мотивуючи заяву, вказувалося про те, що на примусовому виконанні Відділу ДВС знаходиться виконавче провадження №1715/6043/12 від 15 січня 2018 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") 5 510 000 гривень завданих збитків. Незважаючи на часткове виконання зобов`язання, залишок невідшкодованої шкоди станом на день звернення до суду склав 5 231 686, 76 гривень.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 квітня 2023 року подання заступника начальника Відділу ДВС задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , закордонний паспорт № НОМЕР_2 , виданий 23.03.2018, АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №1715/6043/12, виданого 15 січня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ "Ощадбанк" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" 5 510 000 гривень завданих збитків.
05 травня 2026 року в суд звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Зражевський О. В. із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, вжитого згідно з ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 квітня 2023 року.
На обґрунтування заяви зазначалося, що станом на час прийняття ухвали про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України були відсутні підстави для її чинності. Переконання заявника тим, що ОСОБА_1 не мала у власності нерухомого майна та зареєстрованих за нею транспортних засобів або вкладів, на які було можливо звернути стягнення, а єдиним джерелом її доходів була отримувана пенсія.
З часу винесення ухвали суду 6 квітня 2023 року, якою тимчасове обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , боржник фактично була позбавлена можливості виїзду за кордон при тому, що з єдиного джерела отримання нею доходу - пенсії щомісячно здійснювалися виплати у розмірах, не менше ніж було визначено законодавством України по обох наявних відкритих відносно ОСОБА_1 як боржника виконавчим провадженням.
Зважаючи на наявність в розпорядженні виконавця та суду інформації про відсутність у ОСОБА_1 будь-якого іншого нерухомого, рухомого майна чи джерел доходів, що було прямо вказано в змісті зазначеного судового рішення, єдиною формою стягнення з неї боргу було утримання коштів з отриманої нею пенсії.
Вважав, що своєю належною процесуальною поведінкою ОСОБА_1 як боржник довела відсутність в неї намірів ухилитися від виконання рішення суду, вона вчиняла всі можливі дії для сплати суми боргу згідно з виконавчими документами. Разом з тим об`єктивна потреба у скасуванні оскаржуваного тимчасового заходу обмеження її права виїзду за кордон була пов`язана з тим, що її рідній сестрі - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Березне Рівненської області, в грудні 2024 року виповнилося 71 рік, її стан здоров`я, а також небезпека, пов`язана з війною в Україні, не дозволяли їй приїхати в Україну, а тому ОСОБА_1 мала намір на нетривалий час відвідати сестру в Республіці Польща на її запрошення та за її рахунок.
Тому просив скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 квітня 2023 року у справі № 569/6036/23 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , закордонний паспорт № НОМЕР_3 , виданий 23 березня 2018 року, адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 1715/6043/12, виданим 15 січня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі РОУ ПАТ "Державний ощадний банк України" - 5 510 000 гривень завданих збитків.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження права на виїзд за кордон.
Приходячи до такого висновку, суд виходив із того, що обставини, наведені заявником, не свідчать про зникнення підстав для застосованого обмеження права виїзду за межі України, а факт її ухилення від виконання судового рішення підтверджується матеріалами справи та запереченнями АТ "Ощадбанк". Так, зобов`язання за виконавчим листом № 1715/6043/12 від 15 січня 2018 року залишаються невиконаними, а грошових коштів, утриманих саме з ОСОБА_1 у 2025 році на користь банку, не надходило.
При цьому заявником не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували усунення обставин, що були підставою для встановлення тимчасового обмеження.
На ухвалу суду адвокатом Зражевським О.В. подано апеляційну скаргу, де покликався на її незаконність і необґрунтованість, які полягали невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про помилковість порівняння судом самого факту невиконання судового рішення та наявності значної заборгованості до свідомого ухилення від виконання зобов`язань. Вважає, що факт наявності непогашеного боргу не є безумовним свідченням ухилення. Так, під ухиленням розуміються виключно свідомі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання обов`язку, коли у нього є реальна можливість його виконати, але він цього не робить без поважних причин. Натомість єдиним джерелом доходу боржника є пенсія, і нерухомості, транспортних засобів, додаткових доходів чи рахунків у ОСОБА_1 немає. Отже, за відсутності іншого майна та доходів боржник об`єктивно не має фінансової можливості сплатити борг у повному обсязі, тому невиконання рішення суду через відсутність коштів не може кваліфікуватися як ухилення.
Звертає увагу на добросовісну поведінку боржника у ході виконавчого провадження, адже з моменту обмеження виїзду із її пенсії у примусовому порядку систематично та безперешкодно утримуються кошти на користь стягувача. При цьому режим воєнного стану дозволяє зупинити стягнення з пенсії та захищає від стягнень рахунки в межах двох мінімальних зарплат, проте боржник не скористалася цим правом для уникнення виплат.
Крім того, вона не вчиняє жодних дій для приховування доходів, не змінює місце проживання та не намагається незаконно перетнути кордон. Суд першої інстанції безпідставно визнав ознакою ухилення неявку боржника за викликом від 24 квітня 2025 року, оскільки в матеріалах справи немає жодних доказів надсилання або вручення цього виклику. Тим паче, поодинока неявка річної давнини з обставин безперервного відрахування коштів з пенсії не може бути доказом тривалого ухилення станом на 2026 рік.
Зауважує і на фактичній безстроковості та довічному характері вжитого заходу, адже залишок боргу становить понад п`ять мільйонів гривень, тоді як пенсія боржниці складає 14 тисяч гривень. Тобто виплата такого боргу лише за рахунок пенсії триватиме близько 28 років, що фактично робить обмеження виїзду довічним і перетворює його на каральний захід.
На переконання заявника, суд першої інстанції не провів оцінки пропорційності втручання у свободу пересування людини, гарантовану ст. 33 Конституції України та Протоколом 4 до Конвенції про захист прав людини, а це суперечить практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Гочев проти Болгарії", "Рінер проти Болгарії" тощо, яка забороняє тривалі обмеження без періодичного перегляду їх обґрунтованості.
Також судом не досліджено статусу інших солідарних боржників, хоча виконавчий документ видано щодо трьох осіб і з яких борг стягується солідарно. Проте державний виконавець не надав суду інформації про те, чи вживалися заходи примусового стягнення щодо інших двох боржників, а, отже, висновок про те, що борг залишається невиплаченим саме через бездіяльність ОСОБА_1 , є передчасним.
З наведених підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
У поданому відзиві стягувач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржувану ухвалу як законну і обґрунтовану.
Вважає, що є відсутніми будь-які обставини, якими б обґрунтовувалася необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Банком стверджувалося про те, що протягом першого та останнього кварталів 2025 року від ОСОБА_1 не надходили грошові кошти на погашення заборгованості. Самі по собі твердження боржника, що утримання коштів з пенсії підтверджує відсутність ухилення від виконання зобов`язань є необґрунтованими, оскільки примусове списання коштів органом державної виконавчої служби не є проявом добровільного виконання рішення суду боржником. Навпаки, такі платежі здійснюються незалежно від волевиявлення боржника внаслідок застосування заходів примусового виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі доводи та викладені на них у відзиві заперечення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як з`ясовано судом, постановою державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 26 січня 2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1715/6043/12, що виданий 15.01.2018, про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ "Ощадбанк" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованості в розмірі 5 510 000 гривень.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від від 06 квітня 2023 року тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на строк до виконання зобов`язань, покладених на неї згідно з виконанням виконавчого листа № 1715/6043/12, виданого цим же судом 15 січня 2018 року (а.с. 64-68).
Постановою Рівненського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року ухвалу, якою забезпечено виконання судового рішення, залишено без змін (а.с.110-113).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ ДВС, АТ "Ощадбанк"; про скасування тимчасового обмеження права на виїзд за кордон (а.с.182-185).
Станом на 11 травня 2026 року залишок заборгованості за виконавчим листом № 1715/6043/12 становить 5 007 019,80 гривень.
Згідно з ч.ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Отже, процесуальним законодавством унормовано, що при повторному зверненні із заявою про скасування вжитого заходу предметом доказування є не загальний майновий стан боржника чи обставини, що існували від початку виконавчого провадження, а виключно факт виникнення нових, юридично значущих обставин, які очевидно свідчать про те, що підстави для відповідного обмеження повністю відпали або вжитий захід втратив свою актуальність.
Натомість обставини, на які посилається заявник, у т.ч. отримання виключно пенсійних виплат, відсутність іншого майна, систематичне утримання коштів державним виконавцем, посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо тривалості заходу, наявність солідарних боржників, не є новими обставинами у розумінні цивільного процесуального законодавства.
Усі ці обставини існували як на момент первісного встановлення обмеження відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 06 квітня 2023 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, так і на момент попередньої відмови у його скасуванні згідно з ухвалою Рівненського міського суду від 17 лютого 2025 року, та вже отримували належну правову оцінку судами.
Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без змін, колегія суддів бере до уваги, що фактично заявник намагається здійснити прихований перегляд та ревізію попередніх судових рішень, тобто доводить неправомірність самого заходу та безпідставність його застосування ab initio (лат. "від самого початку"), а не наводить докази виникнення нових обставин, що зумовлюють його скасування саме в цей час.
Між тим, процесуальний інститут скасування тимчасового обмеження (ст. 441 ЦПК України) не може використовуватися як сурогат чи альтернатива інстанційному апеляційному оскарженню судового рішення, яким такий захід був застосований і його законність була перевірена. Часткове ж погашення заборгованості шляхом примусового стягнення коштів із пенсії боржника не є тією новою обставиною, з якою закон пов`язує безумовне скасування обмеження, адже залишок непогашеного боргу продовжує становити значну суму, виконавче провадження триває, а судове рішення залишається невиконаним у повному обсязі.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення заяви боржника, оскільки ОСОБА_1 не доведено виникнення нових обставин, які б свідчили про необхідність скасування тимчасового обмеження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки встановлених судами фактів, і, як зазначалося, до незгоди із судовими рішеннями, що набрали законної сили, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її постановленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зражевського Олега Валентиновича залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків