П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/21617/25
Провадження № 22-ц/4815/651/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м.Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року, ухваленого в складі судді Ковальова І.М., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 569/21617/25,
в с т а н о в и в :
В жовтні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1420-5097.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50% в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Вказує, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором станом на 02 вересня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 56080,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 44580,00 грн та простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту - 1500,00 грн.
Крім того зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та відсотками у загальній сумі 6080,00 грн, при умові погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50000,00 грн.
Просив суд стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором в розмірі 50000,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 10000,00 грн і 40000,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1420-5097 від 12 липня 2024 року в розмірі 33814,12 грн (з яких: заборгованість за кредитним договором в розмірі 10000,00 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 23814,12 грн.) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В решті позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення п. 4.6. та 10.2 кредитного договору, згідно якого нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Вказує, що судом помилково було визначено, що строк дії договору є 140 днів, оскільки між сторонами погоджено строк кредитування 300 календарних днів (до 07.05.2025) згідно п.4.9 договору, протягом якого позивач має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено п. 4.6. та 10.2 договору.
При цьому, зазначено також, що згідно наданого розрахунку, позивачем не нараховувалися відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф або інші платежі за неналежне виконання умов кредитного договору. Нарахування процентів здійснювалось за користування кредитними коштами.
З підстав викладеного, на думку скаржника, обумовлені сторонами умови кредитного договору щодо нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за договором визначено сторонами за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не містить доводів, щодо неправильності висновків суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що 12 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1420-5097, підписаний одноразовим ідентифікатором А0137.
Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб позичальника (п.2.4 договору), на наступних умовах: загальний розмір кредиту - 10000,00 грн, дата видачі кредиту - 12 липня 2024 року (п.4.1); базовий період кредитування - 14 днів (п. 4.4) ; строк кредитування - 300 днів, дата повернення кредиту - 07 травня 2025 року (п.4.9), стандартна процентна ставка становить 1,50% в день (п. 4.6); орієнтована загальна вартість кредиту складає 51640,44 грн. (п.4.11).
Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», видача кредиту за договором №1420-5097 від 12 липня 2024 року здійснювалася за допомогою системи LiqPay на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 10000,00 грн.
Також, факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, відповідно до якого через систему LiqPay 12 липня 2024 року була проведена транзакція № [номер приховано] на суму 10000,00 грн по договору №1420-5097 на картку № НОМЕР_1 .
Разом з тим, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим відповідно до наведеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку утворилася заборгованість в сумі 56080,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 10000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 44580,00 грн та простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту - 1500,00 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та відсотками у загальній сумі 6080,00 грн, при умові погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50000,00 грн., а саме: 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 40000,00 прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
До договору про відкриття кредитної лінії №1420-5097 від 12 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.
Відповідач не заперечував факту укладення договору про відкриття кредитної лінії №1420-5097 від 12 липня 2024 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Убачається, що 12 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 у відповідності до положень ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1420-5097, який підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0137.
Відповідач у встановлений договором строк не повернув кредитні кошти позивачу та не сплатив нараховані проценти, а тому в останнього виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Суд першої інстанції вірно встановив факт невиконання умов кредитного договору відповідачем, однак неправильно визначив розмір заборгованості по процентах.
Зі змісту вказаного договору встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови кредитування, а саме розмір наданого кредиту, проценти за користування кредитом та порядок їх нарахування, що міститься в п. 4.6 договору, згідно якого нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредит, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою).
Пунктом 4.9. договору передбачено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 07.05.2025 року; строк дії договору є рівним строку кредитування.
З 08 травня 2025 року позивач припинив нарахування відсотків, оскільки строк дії договору закінчився, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с.26-28).
Пунктом 4.11 договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування), яка складає 51640,44 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.
Водночас, розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним.
Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.
Разом з тим, згідно з умовами договору, відповідач мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.
Також апеляційним судом враховано, що кредитодавцем частково списано заборгованість позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 6080,00 грн.
Враховуючи наведене, в колегії суддів відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1420-5097 від 12 липня 2024 року за процентами становить 40000,00 грн.
Доказів того, що відповідач не погоджувався з вищевказаним розміром процентів, оспорював умови договору в цій частині, як споживач фінансових послуг, з підстав їх несправедливості, матеріали справи не містять.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору та відповідачем не спростовується.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за відсотками.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року в частині стягнення процентів за користування кредитом змінити, збільшивши її розмір з 23814,12 грн до 40000,00 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 3633,60 грн понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13 серпня 2026 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.