Дата документу 13.08.2026 Справа № 336/12402/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/807/1946/26 Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є.С.
Є.У.№ 336/12402/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Кочеткової І.В.,
суддів: Мінгазова Р.В.,
Сакояна Д.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої державної допомоги
за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року про відмову у виправленні описки,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особами.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради виплачену державну соціальну допомогу на дітей над якими встановлено опіку чи піклування у розмірі 21 948,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.
У травні 2026 року Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у резолютивній частині судового рішення та у виконавчому документі, посилаючись на невірне зазначення РНОКП боржника, а саме: зазначено НОМЕР_1 , замість вірного НОМЕР_2 . Вказана помилка унеможливлює примусове виконання рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про виправлення описок у рішенні суду від 27.05.2026 та у виконавчих листах від 29.04.2026 по справі № 336/12402/25.
Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу районного суду та виправити описки.
Копію ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 30 липня 2026 року направлено відповідачу ОСОБА_1 до електронного кабінету 30.07.2026 (18:07:14 год.) (а.с.98).
ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалася, відзив на адресу суду не надходив.
За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення віднесена до п. 19 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відмовляючи Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради у задоволенні заяви про виправлення описок, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсації (а.с. 17), відповідь № 2180342 від 25.12.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (а.с. 31), в яких зазначено РНОКПП ОСОБА_1 « НОМЕР_1 », що надалі знайшло своє відображення у рішенні суду від 27.03.2026 та виконавчих листах від 29.04.2026.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги на відповідність їх вимогам закону та обставинам справи, апеляційний суд керується таким.
Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, арифметичні або граматичні помилки (описки), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунені судом, який ухвалив рішення або постановив ухвалу. Способом усунення неточності рішення є виправлення описок та явних арифметичних помилок.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущену в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичної помилки.
Відповідно до ч. 2 ст. 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання в цілому судового рішення.
Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
Як роз`яснено в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливості реалізації судового рішення чи його правосудності.
Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, який є очевидним й таким, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17, від 13 липня 2022 року в справі № 761/14537/15-ц, від 13 липня 2022 року в справі № 761/14537/15-ц вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як визначено у частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Відмовляючи у задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про внесення виправлень у рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2026 року в реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із відсутності такого номеру в матеріалах справи.
Проте, суд не звернув уваги на те, що подана до суду позовна заява містить в резолютивній її частині РНОКПП ОСОБА_1 під № НОМЕР_2 (а.с.6), до позову долучено копію рішення про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 04.12.2023 року де РНОКПП ОСОБА_1 є НОМЕР_2 (а.с.21), яке відповідно до заяви Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради зазначене в рішенні з помилкою.
Крім того, Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради як доказ додав до апеляційної скарги копію паспорту ОСОБА_1 та копію довідки про внесення відомостей до єдиного Державного демографічного реєстру, відповідно до вказаних документів номер РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.66,67).
Вказані розбіжності у персональних даних відповідачки суд першої інстанції під час розгляду справи по суті не усунув, не запропонував позивачеві уточнити правильний РНОКПП ОСОБА_1 і ухвалив судове рішення, яке через вказані розбіжності неможливо виконати.
Не скористався суд таким своїм правом і у спосіб, передбачений ст.269 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно практики ЄСПЛ, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
В даному випадку не можна сказати, що позивач «отримав рішення, яке стосується його «цивільних прав та обов`язків», оскільки вказане рішення не може бути виконано.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 755/11440/18-ц (провадження 61-4561св20).
Отже суд першої інстанції, відмовляючи у виправленні описки в РНОКПП ОСОБА_1 , не врахував, що зазначення неправильного реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача унеможливлює виконання рішення суду про стягнення сум, що порушує викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду, а виправлення зазначеної описки не є виходом за межі заявлених позовних вимог.
Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги про виправлення описок судом апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки за положенням ст.269 ЦПК України усунення недоліку судового рішення відноситься до компетенції суду, який ухвалив рішення.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради, задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді Р.В. Мінгазов
Д.І. Сакоян