Справа № 465/664/25 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.
Провадження № 22-ц/811/1960/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року, у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
ВСТАНОВИВ:
в січні 2025 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з останньої заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 6 605, 29 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.08.2024 скасовано судовий наказ у справі № 465/4169/24 про стягнення з відповідача заборгованості на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Водночас з 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, укладається сторонами з урахуванням статтей 633, 634, 641, 642 ЦК України та має на меті надання послуг з постачання теплової енергії споживачам. Договір є опублікованим на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго».
З довідки з місця проживання вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач, відповідно, користується послугами з централізованого теплопостачання. Відповідачу для здійснення оплати за надання послуг був відкритий особовий рахунок.
Станом на 01.01.2025 за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2021 до 31.12.2024 у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» рахується заборгованість в сумі 6 605, 29 грн, яка залишилась неоплаченою, що підтверджується довідкою про стан розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення, та числяться витрати на компенсацію оплати судового збору в сумі 3 028, 00 грн.
Таким чином, неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків відповідачем за надані послуги, позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну оплату податків, внесків до пенсійного фонду, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Просили позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 рокупозов задоволено.
Вирішено:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги в розмірі 6 605 грн 29 коп.
стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 3 028 грн 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 , подавши в травні 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналіз змісту апеляційної скарги зводиться до того, що заявник звертає увагу на те, позивачем не надавалося відповідачці послуги з теплопостачання, відтак, вона не повинна такі оплачувати. Суд першої інстанції неправильно оцінив висновок експерта № 07/07-25 від 11 липня 2025 року, яким встановлено, що у другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 відсутня будь -яка діюча система опалення.
Звертає увагу й на те, що позивачем не доведено належним чином розмір заборгованості 6 605 грн 29 коп., оскільки наданий ним розрахунок не підтверджує, що саме така сума є обґрунтованою, правомірною та розрахованою відповідно до фактично наданої послуги.
Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що відключення квартири та під`їзду від централізованого опалення здійснювалося не самовільно, а на підставі відповідних документів, технічних умов, актів, рішень виконавчого комітету ЛМР. Відтак, позивач був обізнаний про факт відключення квартири відповідачки від централізованого опалення. Також суд помилково застосував норми про публічний договір та дійшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно довідки № 15 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 20.01.2025, відповідач ОСОБА_1 є власником та зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім неї, у квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .
Відповідачці для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно із розрахунком заборгованості за надані послуги у відповідача виникла заборгованість за надані послуги щодо загальнобудинкових потреб на опалення на суму 6 605 грн 29 коп.
Як вбачається із наданих відповідачем документів, зокрема акту № 15-62 ЛМКП «Львівтеплоенерго», останнє виконало, а замовник прийняв роботи по видачі технічних умов на від`єднання від мереж централізованого теплопостачання 2-го під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_2 , які проводились згідно з листом замовника.
Відповідно до акту про відключення квартири, під`їзду від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 23.09.2016 квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 відключено від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.
Як вбачається із акту ЛКП «Львівський ліхтар» від 08.06.2022, квартири та сходова клітка під`їзду № 2 буд. АДРЕСА_2 відключені від мереж центрального опалення, а також ліквідовано стояки центрального опалення на сходовій клітці.
Із наданого стороною відповідача висновку експерта убачається, що за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №07/07-25 від 11.07.2025, в приміщеннях загального користування (сходових клітках та підвальних приміщеннях) в другому під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_2 відсутня будь-яка діюча система опалення.
Як зазначено судовим експертом Заяцем І. Г. у дослідницькій частині висновку, станом на час проведення візуального огляду об`єкту дослідження встановлено, що в приміщеннях загального користування другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_2 наявні 2-а транзитні трубопроводи центрального опалення, які проходять з 3-го в 1-ий під`їзд будинку АДРЕСА_2 , а саме на 4-му поверсі будинку довжиною 5,55 м. з діаметром труби 7, 4 см. та в приміщеннях підвалу довжиною 7, 9 м, з діаметром труби 4, 8 см. В підвалі транзитний трубопровід є утеплений, що зменшує його тепловтрати. Фотофіксація транзитних трубопроводів відображена на фото № 13 і № 18 в ілюстративній таблиці № 3 додатку № 1 до висновку. Дані транзитні трубопроводи не є системою опалення другого під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_2 та не використовуються для опалення досліджуваних приміщень та до них не під`єднані жодні прилади обліку та будь-які опалювальні прилади.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який був прийнятий Верховною Радою України 09.11.2017 року. Вказаним Законом виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію). У даному випадку таким суб`єктом є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Відповідно до частини першої статті 6 цього ж Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.
Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830, передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Індивідуальний договір з власником житла вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
На офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» розміщено публічний типовий договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме зразок індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, а відтак, враховуючи, що включно до жовтня 2016 року відповідачем здійснювалась оплата послуг і надалі послуги теплопостачання надавалися, між сторонами наявні договірні правовідносини.
Згідно з пунктами 1, 2 індивідуального договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Такий договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства.
Факт відсутності фізично підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №639/10591/14-ц.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання.
Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення системи індивідуального опалення в багатоквартирних житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), і Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169.
Відповідачка у справі в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , у якій вона проживає, відключена від системи центрального опалення. Дану обставину не заперечив і позивач.
Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 (яка діяла до 01.05.2022) було передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/ будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням , вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Частиною шостою статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Пунктом 12 розділу IV Методики, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Згідно пункту 7 розділу IV вказаної Методики розрахунок обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби, проводиться незалежно від наявності опалювальних приладів у МЗК та допоміжних приміщеннях. Пунктом 38 постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Абзацом 6 пункту 14 зазначеної постанови КМУ № 830 визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики № 315.
Пунктом 24 постанови КМУ № 830 від 21.08.2019 визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Підпункт 13 пункту 45 вищевказаної постанови КМУ № 830 передбачає, що індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність приладів опалення в під`їзді № 2 будинку АДРЕСА_2 , де розташовується квартира відповідачки, не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування даного під`їзду та всього будинку.
Так, згідно представленого самою ж відповідачкою висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №07/07-25 від 11.07.2025, в під`їзді АДРЕСА_15 наявні 2 транзитні трубопроводи центрального опалення, які проходять з 3-го в 1-ий під`їзд, а саме на 4 поверсі будинку довжиною 5, 55 м. з діаметром труби 7, 4 см. та в приміщеннях підвалу довжиною 7, 9 м. з діаметром труби 4, 8 см. З наведеного слідує, що в загальних приміщеннях під`їзду № 2, в якому мешкає відповідач, наявні трубопроводи теплопостачання, які дають тепловіддачу та забезпечують функціонування системи теплопостачання цілого будинку. А тому, відповідач, як власник житла у багатоквартирному будинку, зобов`язана нести витрати на загальнобудинкові потреби з опалення та витрати на абонентське обслуговування. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2019 у справі № 357/4664/15-ц.
З огляду на наведене вище, суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем розрахунки, дійшов вірного висновку, що з відповідачки підлягають стягненню на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги в розмірі 6 605 грн 29 коп.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази про надання позивачем послуг неналежної якості, або ненадання їх взагалі. Такі не надані і суду апеляційної інтсанції.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
За приписами статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачка усупереч вимогам статті 81 ЦПК України не спростувала розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич