О К Р Е М А Д У М К А
13 серпня 2026 року
Судді Чернігівського апеляційного суду Разгуляєвої О. В. стосовно постанови Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року (головуючий суддя - Луговець О. А., судді Мамонова О. Є., Разгуляєва О. В.), ухваленої за наслідком перегляду заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року у справі № 742/2313 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 у розмірі 23 668,98грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40грн та на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено вказаний кредитний договір на суму 3000,00грн у електронній формі, підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, а до погодження заявки на кредитування позикодавець верифікував особу позичальника та належність йому платіжної картки. За умовами даного договору товариство надало відповідачу обумовлену суму грошових коштів шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим його загальна сума становить 5 050,00грн. Цим самим первісний кредитор виконав свої фінансові зобов`язання, а відповідач повинен був повернути кредит, сплатити відсотки за його користування в порядку та строки, визначені договором. Однак відповідач свої кредитні зобов`язання за даним договором належним чином та своєчасно не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочену заборгованість, яка на дату подання позовної заяви становить 23668,98 грн, з яких: 5050,00 грн борг - за тілом кредиту, 18618,98 грн - борг за несплаченими відсотками за користування кредитом, 0,00 грн - борг за штрафними санкціями. Надалі за договорами факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс», а те - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те - ТОВ «ФК «Ейс», як новому кредитору, право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі, в тому числі й до ОСОБА_1 . Тому вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.05.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.08.2026 апеляційна скарга ТОВ «ФК «Ейс» залишена без задоволення, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернгівської області від 28.05.2026 - без змін.
Дана постанова була прийнята більшістю голосів колегії суддів.
Відповідно до вимог ст. 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Із вказаним висновком Чернігівського апеляційного суду повністю не погоджуюся та висловлюю окрему думку з огляду на таке.
Апеляційним судом було встановлено, що 14.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №202562620, за умовами якого товариство зобов`язувалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 9 000,00грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник повинен повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі та додатках до нього й Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua і є невід`ємною частиною договору (п. 2.1, 14.1); кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 3 000,00 грн 16.03.2023, що є датою надання кредиту, шляхом ініціювання переказу грошових коштів на рахунок позичальника, використовуючи реквізити його платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.3, 5.1.1).
Кредитний договір підписаний уповноваженою особою кредитодавця кваліфікованим електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5S96T, що підтверджується й довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 29.02.2024 (а.с. 64).
У матеріалах справи наявні також заявка на отримання грошових коштів в кредит від 14.02.2023, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у редакції з 18.08.2022, які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 56-58,59).
Згідно копій платіжних доручень від 14.02.2023, 09.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в загальній сумі 5 050,00грн, призначення платежу - згідно договору №202562620 від 14.02.2023 (а.с. 67), що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 82), і узгоджується з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 15.12.2021 по 31.01.2022 (а.с. 54 зворот).
Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 станом на 18.04.2023 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 10 726,84грн, з яких: 5 050,00грн - борг за тілом кредиту, 5 676,84 грн - борг за процентами (а.с. 38).
Судом також встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, зазначених указаним договором (а.с. 14-16).
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 16 зворот).
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої текст договору факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції (а.с. 17-18). Зокрема, у п. 4.1 встановлено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (п. 8.2).
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 19 зворот).
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (а.с. 19 зворот).
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року (а.с. 20).
Убачається, що 18.04.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано реєстр прав вимоги №225 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у витягу з якого зазначено, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 на загальну суму 10 726,84грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 5 050,00грн, заборгованість по відсотках - 5 676,84 грн (а.с. 21).
18.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог №225 від 18.04.2023, у якому сторони на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених у реєстрі, - 18.04.2023, кількість боржників - 1592 осіб, загальну суму переданої за реєстром заборгованості - 15669239,49 (а.с. 23 зворот).
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №225 від 18.04.2023 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 23).
Також за матеріалами справи, 27.05.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) і ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №27/0524-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 24-26).
Згідно з проведеним ТОВ «Таліон Плюс» та наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 станом на 27.05.2024 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 23 668,98грн, з яких: 5 050,00грн - борг за тілом кредиту, 18 618,98 грн - борг за процентами (а.с. 39).
27.05.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №1, у витягу з якого зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 на загальну суму 23 668,98грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 5 050,00грн, заборгованість по відсотках - 18 618,98грн (а.с. 27).
Як убачається з матеріалів справи, 15.07.2025 між ТОВ ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №15/07/25-Е, згідно п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною Договору (а.с. 29-30).
15.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (додаток №2), відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників у кількості 64376 осіб, загальна сума заборгованості 979869825,88 грн (а.с. 33).
У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (додаток №1), підписаному між ТОВ «ФК «Ейс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 на загальну суму 23 668,98грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 5 050,00грн, заборгованість по відсотках - 18 618,98грн (а.с. 32).
Відповідно до наданої ТОВ «ФК «Ейс» виписки з особового рахунку за кредитним договором №202562620 від 14.02.2023 стосовно ОСОБА_1 зазначено, що його заборгованість перед товариством станом на 26.12.2025 складає 23 668,98грн, з яких: 5 050,00грн - прострочений борг за сумою кредиту, 18 618,98грн - прострочений борг за процентами, 0,00 грн - строковий борг за сумою кредиту, 0,00 грн - строковий борг за процентами, 00,00 грн - борг за штрафними санкціями (а.с. 40).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, зокрема перерахування фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 договору, обумовлених правочином коштів, позивачем суду не надано, у зв`язку з чим відсутні достовірні й допустимі відомості щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора.
З таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд, зазначивши, що підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входить до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.
Як зазначив апеляційний суд, усі укладені до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 наступні додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта. Зазначений у розділі 13 цього договору. Позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані до апеляційного суду, жодних платіжних документів про здійснену ТОВ «Таліон Плюс» на зазначений у розділі 13 договору факторингу банківський рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оплату за факторингову операцію щодо відступлення прав вимог згідно реєстру прав вимог №225 від 18.04.2023, де серед боржників значиться відповідач. Вищевказані платіжні документи повинні бути в розпорядженні позивача, як нового кредитора, у силу положень ч. 1 ст. 517 ЦК України.
Також апеляційний суд виснував, що акт звірки взаємних розрахунків, у якому зазначено про сплату 28.04.2023 суми фінансування 2415368,71 грн та що сторони підтверджують повну оплату фактором суми фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги №225 від 28.04.2023 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, не відповідає критеріям засобів доказування на підтвердження здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки такий акт є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18. На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» мало можливість надати платіжні документи про проведення означеної оплати суми фінансування, або ж ініціювати перед судом клопотання про витребування у попередніх кредиторів чи банківської установи таких платіжних інструментів у разі неможливості самостійного подання, але цим своїм правом усвідомлено не скористалось.
Тому апеляційний суд виходив з того, що у справі відсутні належні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Проте, такий висновок є помилковим, враховуючи наступне.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Апеляційний суд враховує що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.
Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 202562620 укладено від 14.02.2023, а надалі право вимоги за ним було належним чином індивідуалізоване та відступлено у послідовності, підтвердженій письмовими доказами, зокрема витягом з реєстру прав вимоги № 225 від 18.04.2023, в якому зазначено боржника, номер і дату кредитного договору, суму та складові вимоги, витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 27.052024, що містить дані щодо тієї ж грошової вимоги, а також витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 15/07-25-Е від 15.07.2025, в якому визначено таку ж суму вимоги та її складові.
Отже, сам по собі факт укладення рамкового договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до виникнення конкретного кредитного зобов`язання не свідчить про відсутність у сторін можливості відступлення права грошової вимоги, оскільки за договором факторингу допускається відступлення як наявних, так і майбутніх вимог.
У цій справі право вимоги за кредитним договором № 202562620 виникло після укладення кредитного договору та було належним чином індивідуалізоване у витягу з реєстру прав вимоги, підписаному сторонами після виникнення відповідного зобов`язання, що узгоджується зі статтями 1077-1078 ЦК України та підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25.
Крім того, Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 року договір викладено у новій редакції, якою прямо передбачено можливість відступлення вимог, що виникнуть у майбутньому, та врегульовано порядок переходу права такої вимоги (з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог).
Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 Договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018 фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надані позивачем копії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та витягу реєстру прав вимоги №225 від 18.04.2023, містять підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія Договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс».
Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).
Тому копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25.
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «ФК Ейс».
Суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позовної вимоги з підстав недоведеності існування права вимоги у позивача за кредитним договором у зв`язку з відсутністю доказів про оплату за договорами факторингу.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, вважаю, що позивачем підтверджено набуття права грошової вимоги за кредитним договором № 202562620 від 14.02.2023 внаслідок послідовного відступлення за договорами факторингу та відповідними реєстрами (витяг з реєстру № 225 від 18.04.2023, витяг з реєстру № 1 від 27.05.2024, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі до договору № 15/07-25-Е від 15.07.2025), а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Таким чином, дослідивши обставини справи та оцінивши зібрані у справі докази, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «Ейс» є помилковим, оскільки позивач довів набуття права вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 202562620 від 14.02.2023.
За таких обставин, на моє переконання, у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» та залишення заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.05.2026, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості, без змін.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягала задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення на підставі ст.376 ЦПК України. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню у встановленому в договорі порядку та розмірі.
Суддя О. В. Разгуляєва