ПОСТАНОВА
іменем України
05 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/1068/26
провадження № 22-ц/4809/1587/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каплун Олег Борисович, на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2026 року у складі судді Цесельської О.С.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 25 травня 2025 року відкрито провадження у справі.
У червні 2026 року адвокат Каплун Олег Борисович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду клопотання про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельні ділянки та нерухомість. В обґрунтування заяви зазначав, що в провадженні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа, де предметом спору є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000000 грн та на відшкодування матеріальної шкоди -41386,00 грн. Вказував, що є підстави вважати, що майно, яке належить ОСОБА_2 , може бути відчужено на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2026 року у задоволенні клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каплун Олег Борисович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Заборона вчиняти певні дії це один із заходів забезпечення позову (судова заборона), що застосовується судом, щоб запобігти ухиленню відповідача від виконання майбутнього рішення, унеможливити відчуження майна або зміну обставин, що можуть ускладнити виконання судового рішення. Вона діє до набрання законної сили рішенням у справі. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода вільному розпорядженню майном.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 20.02.2019 у справі №923/558/18 та від 20.01.2025 у справі №916/2907/24.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19 та від 11.08.2020 у справі №911/3136/19 зазначено, що адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовує суд, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, по захист яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з`ясувати відповідність та співмірність заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник, заявленим позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову для відповідача та третіх осіб з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що, ініціюючи забезпечення позову шляхом заборони відчуження на зазначене у заяві нерухоме майно, заявник не зазначив вартість такого майна та не надав відповідних доказів на підтвердження вартості майна. Вказана обставина дійсно позбавляє суд можливості оцінити співмірність застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову із заявленими ним позовними вимогами.
З огляду на відсутність даних про вартість кожного об`єкту нерухомого майна суд також позбавлений можливості на власний розсуд вибірково накласти заборону вчинити певні дії на будь-яке нерухоме майно, що належить відповідачеві, про яке йдеться у заяві про забезпечення позову. Такий захід забезпечення позову може виявитися надмірним або, навпаки, недостатнім для забезпечення належного виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, обґрунтованими є також і висновку суду першої інстанції про те, що заявник просить накласти арешт на земельні ділянки, орендодавцем яких є треті особи. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження прав третіх осіб (зокрема орендарів чи орендодавців) без належного обґрунтування є недопустимим.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Каплун Олег Борисович, залишити без задоволення, а ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2026 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
О.Л. Карпенко