Справа № 303/6820/26
2/303/3184/26
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
13 серпня 2026 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гутій О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Карпат Мануфактуринг» про визнання трудових відносин припиненими,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Карпат Мануфактуринг» про визнання припиненими трудових відносин. Зокрема, позивач просить визнати припиненими трудові відносити із відповідачем ТзОВ «Карпат Мануфактуринг» у зв`язку із звільненням з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що звертався до загальних зборів учасників товариства із заявою про звільнення з посади директора та з повідомленням про скликання загальних зборів учасників товариства. Разом з тим загальні збори товариства, уповноважені на його звільнення, не розглянули заяву про звільнення та не виконали покладені на них статутом обов`язки. Таким чином, товариство порушує трудові права позивача, зокрема, право бути звільненим з посади директора за власним бажанням і право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд, так як не розглядає відповідну заяву та не вживає заходи для прийняття рішення про звільнення позивача.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).
Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (ст. 38 КЗпП України).
Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 510/456/17, від 08.11.2019 року у справі № 667/1/16, від 04.02.2020 року у справі № 915/540/16 (п. 34), від 19.02.2020 року у справі № 145/166/18 (п. 53), від 12.01.2021 року у справі № 127/21764/17).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.
З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.
При цьому судом встановлено, що позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства. Крім того до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить обрання директора та припинення його повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказане узгоджується також із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 448/362/22.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. При цьому, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України).
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що оскільки позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Карпат Мануфактуринг» про визнання трудових відносин припиненими не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то слід застосувати положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовити у відкритті провадження.
Керуючись ст.ст. 186, 258-260 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Карпат Мануфактуринг» про визнання трудових відносин припиненими.
Надіслати позивачу копію ухвали разом із позовом та всіма доданими до нього документами.
Роз`яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В.Гутій