Справа № 729/752/26
2/729/756/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
11 серпня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
у с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.10.2010 року по 05.07.2015 рік, який розірваний рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.05.2015 року.
Від спільного подружнього життя вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09.02.2015 року (справа № 729/70/15-ц) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини до повноліття дитини.
ОСОБА_1 постійно та вчасно сплачував аліменти протягом всього часу до кінця 2024 року, однак з грудня 2024 року по грудень 2025 року у відповідача в даній справі утворилась заборгованість перед позивачкою по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , яка станом на 30.11.2025 року склала 87 028,75 грн.
В грудні 2025 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04.05.2026 року (справа № 729/2052/25) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, з ОСОБА_1 стягнуто 43 500,00грн.
Таким чином, звертаючись до суду відповідачка не з`ясувала дійсної причини несплати аліментів в вищезазначений період часу. При цьому до примусового виконання рішення суду позивачка подала виконавчий документ лише у вересні 2025 року. Дана обставина свідчить, що ввесь час з моменту стягнення аліментів, відповідач сплачував їх постійно та вчасно без застосування примусового виконання рішення суду. В 2024 році відповідач в даній справі захворів та вимушений був залишити роботу, а кошти витрачати на своє лікування, задля того аби далі працювати і утримувати своїх дітей. Так, відповідач має хворобу, а саме цукровий діабет 2 типу середньої важкості стадія компенсації. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. Діабетична периферична сенсорна полінейропатія верхніх та нижніх кінцівок. Крім основного захворювання, відповідач має інші супутні, які проявились на фоні діабетичної хвороби. Так, внаслідок хвороби, відповідач не міг пересуватись без сторонньої допомоги та палиць-підлокотників. Всі кошти сім`ї, а це працююча мама та батько пенсіонер відповідача, йшли на лікування та боротьбу з його хворобою.
В даний час відповідач працює, однак його дохід з останнього місця роботи складає близько 20000,00 грн. на місяць. Крім того, що відповідач має сплачувати щомісячно 1/4 частину свого доходу на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач також сплачує аліменти на утримання сина від іншого шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини свого доходу, починаючи з 17.03.2025 року. Таким чином вказана сума має забезпечити утримання дітей, а це половина від заробітку, забезпечити лікування відповідача та надати матеріальну допомогу батьку пенсіонеру.
На даний час, відповідно до медичних висновків, стан ОСОБА_1 значно погіршився та він має постійно приймати дорого вартісні ліки. Відшкодування від держави (реімбурсація) за придбані ліки позивач не отримує.
Так, відповідач за період 2025-2026 рік неодноразово лікувався стаціонарно. Крім того, позивач постійно проходить обстеження та лікування амбулаторно, постійно приймає медичні препарати, щоб мати можливість працювати.
В даний час позивач має заборгованість по сплаті аліментів, яка накопичилась за 2025 рік, тому ОСОБА_1 сплачує аліменти та частково заборгованість, що складатиме навіть більше половини його доходу з урахуванням всіх витрат. Крім того, відповідно до довідки про доходи, з ОСОБА_1 провадиться стягнення за виконавчим листом, що також додатково погіршує його матеріальний стан.
Тому зважаючи на вищевикладене вважає, що за рішенням суду повинно бути зменшено розмір аліментів, що стягуються на користь відповідача.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та не заперчує щодо їх задоволення.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.10.2010 року по 05.07.2015 рік, рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.05.2015 року (справа № 729/1547/14р.), шлюб, який зареєстрований Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, актовий запис № 2260, шлюб розірвано (а.с.25).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.27).
Відповідно до копії рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09.02.2015 року по справі № 729/70/15-ц з ОСОБА_1 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на користь ОСОБА_4 на утримання сина - ОСОБА_3 (а.с. 26).
Відповідно до копії рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 04.05.2026 року (справа № 729/2052/25) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про про стягнення пені за прострочення сплати аліментів встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково та з ОСОБА_1 стягнуто 43500,00 грн. (а.с. 68-70).
Відповідач також сплачує аліменти на утримання сина від іншого шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини свого доходу, що підтверджується копією судового наказу від 20.03.2025 року, який виданий Шевченківським районним судом м. Києва (а.с. 65).
Згідно з консультаційним висновком ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренко НАМНУ» від 11.09.2025 року встановлено, що відповідач має хворобу, а саме: цукровий діабет 2 типу середньої важкості стадія компенсації; діабетична ангіопатія нижніх кінцівок; діабетична периферична сенсорна полінейропатія верхніх та нижніх кінцівок. ОСОБА_1 має постійно приймати дороговартісні ліки, ксалтофай доза 30 одиниць на день, вартість одного ручки-шприца 100 одниць складає 8691, 60 грн. Крім того, позивач має приймати на постійній основі ще низку препаратів, а саме: Джаржінс 10 мг на добу постійно, вартість 932,50 грн., Метформін 1000 мг 1 таб. двічі на добу, Ксалтофай 30 одиниць на добу постійно (а.с. 10-12).
Відповідно до консультаційного висновку «КДЦ» Подільського району м. Києва філія № 2 від 04.02.2026 року ОСОБА_1 має хворобу ніг, а саме, встановлений діагноз: «Хондромаляція надколінка правого суглоба 1 ступеню. Деформуючий артроз». (а.с. 18 зв.ст.).
Відповідач за період 2025-2026 рік лікувався стаціонарно, останнього разу з 03.10.2025 року по 13.10.2015 року., що підтверджується випискою з історії хвороби (а.с. 9).
Згідно довідок про доходи ОСОБА_1 встановлено, що відповідач працює, його дохід складає близько 20000,00 грн. на місяць (а.с. 7-8).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частина друга статті 51 Конституції України визначає, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено належними доказами погіршення його матеріального стану, з огляду на те, що обставини, які наводить позивач в обґрунтування позову є істотними та достатніми для зменшення визначеного рішенням суду розміру аліментів.
Проаналізувавши вищенаведені норми та надані сторонами докази, суд вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються із позивача на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини, з 1/4 частки до 1/6 частки на дитину, всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів в даному випадку здійснюється у частці від заробітку (доходу) платника, тобто вказаний вид стягнення автоматично регулює розмір стягнень залежно від рівня доходів платника і одночасно забезпечує обов`язкове стягнення аліментів у розмірі, не нижчому від гарантованого мінімального розміру, встановленого на рівні 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що визначення розміру аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає встановленим обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
Таким чином судом зберігається баланс між правом дитини на належний рівень життя і реальними фінансовими можливостями платника аліментів.
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вбачає зміну матеріального стану у платника аліментів, тобто у позивача, а тому вважає, що його вимоги щодо зменшення розміру аліментів підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180-181, 192 СК України, ст.ст. 141, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки та мешканки АДРЕСА_2 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя В.І. Бойко