ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5705/26 Справа № 214/2441/17 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Богданна Богданівна, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року, ухвалене суддею Поповим В.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року,
ВСТАНОВИВ
У квітні 2017 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач з 01 грудня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2016 року було розірвано.
За час спільного перебування у зареєстрованому шлюбі, сторонами у справі, за сумісні кошти було придбано наступне майно:
однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 19.07.2011 року;
автомобіль «Toyota Venza», 2013 року випуску, тип транспортного засобу - універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу від 05.02.2015 року;
гараж № НОМЕР_2 блоку №12 ГБК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований по АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.02.2007 року;
збудовано на земельній ділянці 0,1030 га, яка належить на праві власності відповідачу, дачний будинок АДРЕСА_3 .
На даний час угоди про добровільний поділ спільного майна між позивачем та відповідачем не досягнуто, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Неодноразово уточнивши позовні вимоги, в останній редакції просить суд розділити в натурі спільне майно подружжя, визнавши за позивачем право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 251 350 грн. 00 коп. та на гараж № НОМЕР_2 блоку №12 ГБК «Криворіжець», що розташований по АДРЕСА_2 , вартістю 73 212 грн. 00 коп.;
відповідачу залишити частину грошових коштів від продажу автомобіля «Toyota Venza», 2013 року випуску, тип транспортного засобу - універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 326 115,75 грн. та дачний будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташовані на земельній ділянці 0,1030 га в садівничому товаристві «Крижовник», будинок 10, Лозуватської сільської ради Криворізького району, вартістю 360 050 грн. 50 коп.;
стягнути з відповідача на користь позивача вартість 1/2 частини від продажу автомобіля «Toyota Venza», 2013 року випуску, тип транспортного засобу - універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 361 604,25 грн.,
а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 910,82 грн. та оплати послуг експертів і БТІ.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_2 блоку №12 ГБК «Криворіжець», що розташований по АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку гаражу № НОМЕР_2 блоку №12 ГБК «Криворіжець», що розташований по АДРЕСА_2 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини від продажу спірного майна - автомобіля «Toyota Venza», 2013 року випуску, тип транспортного засобу - універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 326 115,75 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 782,84 грн. та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 7 897,63 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Б.Б., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання спільною сумісною власністю сторін по справі та визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку гаража №с 4 блоку № 12 ГБК «Криворіжець», що розташований по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі, б. 83, стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини від продажу спірного майна - автомобіля TOYOTA VENZA, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 326 115,75 грн., стягнення із відповідача по справі на користь позивачки судових витрат судового збору в розмірі 3 782, 84 грн., та інших витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 7 897, 63 грн., та винести нове рішення яким відмовити в цій частині у задоволенні позовних вимог, стягнути із позивачки по справі на користь відповідача витрати понесені на сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанціх не враховано, що нерухоме майно - спірний гараж №4 блоку 312 ГБК «Криворіжець» належить позивачу на праві особистої приватної власності та не відноситься до спільного майна подружжя. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі Рішення виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради від 17.01.2007 року за №32 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», гараж 4, блоку № НОМЕР_3 , розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Криворіжець», та належить відповідачу по справі. Звертає увагу суду, що шлюб сторін по справі було зареєстровано 01.12.1995 року та розірвано 01.12.2016 року. Із витягу з рішення Саксаганської районної в місті ради від 29.12.1995 року за № 565, відповідачу по справі було виділено земельну ділянку під будівництво гаража у ГБК «Криворіжець». На час виділення земельної ділянки, гараж уже було побудовано відповідачем, ще до реєстрації шлюбу із позивачкою, та жодної участі у створенні вказаного майна позивачка не приймала. Вказана обставина підтверджується тим, що відповідно до технічного висновку від 2007 року про розміщення та технічний стан гаража № НОМЕР_2 блок № НОМЕР_3 в ГБК «Криворіжець», будівництво гаража було здійснене ще в 1995 році. Окрім того, відповідно до рішення правління ГБК «Криворіжець» протокол № 3 від 18.04.1995 року, відповідач був включений до членів ГБК «Криворіжець» та йому було виділено ділянку землі № 4 в блоці № 12 для будівництва гаража ще в квітні 1995 року. Таким чином, незважаючи на те, що правоустановчі документи на гараж були отримані тільки в 2007 році, саме будівництво гаража було проведено відповідачем до реєстрації шлюбу із позивачкою по справі, а тому даний об`єкт нерухомого майна не відноситься до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та є особистою приватною власністю відповідача. Посилається, що позивачка по справі не надала до суду жодних доказів того факту, що набуття гаража у власність, а саме його будівництво було здійснено в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за рахунок спільних коштів
Також зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги посилання позивачки і її представника, що транспортний засіб TOYOTA VENZA, 2013 року випуску було придбано 10.06.2013 року і саме в цю дату за спірне майно, за твердженням позивачки та її представника, сплачувалися спільні сімейні грошові кошти. Про жодні інші дати придбання даного майна ні позивачка ні її представник суду не зазначали. В той же час, сторона відповідача зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10.06.2013 року, покупцем транспортного засобу TOYOTA VENZA, 2013 року випуску, виступала донька відповідача по справі ОСОБА_4 . Саме тому відповідач наголошував, що до придбання даного майна сторони по справі не мали жодного відношення, оскільки дане майно купувалося за рахунок власних грошових коштів доньки відповідача по справі, і за вказане майно вона здійснювала розрахунок самостійно. Зауважує, що договір купівлі продажу транспортного засобу від 10.06.2013 року ніким оспорено не було. Надалі, 15.02.2015 року донька відповідача провела формальне переоформлення транспортного засобу на батька, шляхом укладення договору купівлі-продажу, однак як було зазначено і позивачкою у її позові, так і її представником надаючи пояснення суду, 15.02.2015 року фактичного придбання не відбувалося та на користь доньки відповідача жодні грошові кошти не сплачувалися. Звертає увагу суду, що позивачка по справі не надала жодних доказів на обгрунтування того факту, що для придбання транспортного засобу взагалі було витрачено будь-які спільні грошові кошти подружжя - сторін по справі, у зв`язку із чим вважає, що дане майно не могло бути віднесене до спільного майна подружжя
Підсумовуючи посилається, що суд першої інстанції дійшов висновку про віднесення гаража до спільної сумісної власності, без врахування того факту, ким та за який рахунок було створено дане майно, та про віднесення до спільної сумісної власності транспортного засобу, із стягненням із відповідача грошових коштів, без врахування того факту, що для придбання даного майна сторони не витрачали жодні спільні грошові кошти подружжя.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача адвоката Уманець Б.Б., який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній аідстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, позивач та відповідач з 01 грудня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2016 року було розірвано.
Згідно Витягу з рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної Ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №565 від 29.12.1995 року «Про затвердження витягів із протоколів засідань правління гаражно-будівельних кооперативів, про переоформлення раніше побудованих гаражів, та виділення земельних ділянок для будівництва гаражів громадянам району», виконком районної Ради народних депутатів вирішив виділити земельні ділянки для будівництва гаражів у гаражному кооперативі «Криворіжець» ОСОБА_2 .
Відповідно до архівного витягу №17 з реєстраційної книги членів гаражно-будівельного кооперативу «Криворіжець» від 13.02.2017 року, у списках реєстраційної книги №1 гаражно-будівельного кооперативу «Криворіжець», власник гаража № НОМЕР_2 блок НОМЕР_3 є ОСОБА_2 зареєстрований під номером 333.
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 14.02.2007 року, ОСОБА_2 є власником гаража № НОМЕР_2 блок НОМЕР_3 у гаражно-будівельному кооперативі «Криворіжець».
Висновком експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи №56-18 від 26.11.2018 року, наданого у виконання ухвали суду першої інстанції про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, встановлено, що ринкова вартість гаражу № НОМЕР_2 , розташованого в блоці № НОМЕР_3 гаражно-будівельного кооперативу «Криворіжець», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , визначена на дату оцінки 26 листопада 2018 року порівняльним підходом становить 73 212,00 грн.
Відповідно довідки голови Садівничого товариства «Крижовник» від 03.04.2017 року, ОСОБА_2 є членом обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Крижовник» з 1992 року.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №848149 від 12.10.2009 року, ОСОБА_2 , на підставі розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації за №54-р від 27.01.2009 року, №74-р від 29.01.2007 року, є власником земельної ділянки площею 0,1030га, що розташована у Садівничому товаристві «Крижовник», №10, Лозуватська сільська рада, Криворізький район, Дніпропетровська область, цільовим призначенням якої є ведення садівництва.
Із технічного паспорту на садовий (дачний) будинок № НОМЕР_5 у Садівничому товаристві «Крижовник», виготовленого 18 липня 2018 року на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що на земельній ділянці у Садівничому товаристві «Крижовник», буд. № НОМЕР_5 знаходиться наступне: садовий будинок «А-2» побудований у 2008 році, вбиральня-літній душ «Б» - побудована в 2011 році, альтанка «В» - побудована у 2015 році, огорожа №1,3, ворота №2, замощення І. Разом з тим зазначено, що рік побудови будівель встановлений зі слів користувача.
Відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, ВРМ №016435, ВРМ №016436, 19 липня 2011 року.
Згідно до Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Логонюк А.А., зареєстровано в реєстрі за №2010, ОСОБА_5 , іменована як продавець, передала майно у власність ОСОБА_2 , іменованого як покупець, а останній прийняв у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно п. 4.4 вищевказаного Договору, покупець повідомляє продавця, що перебуває в шлюбі, дружиною ОСОБА_1 надано згоду на придбання предмету договору, справжність підпису на якій засвідчено 19 липня 2011 року Логонюк А.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим №2009.
Висновком експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи №56-18 від 26.11.2018 року, наданого у виконання ухвали суду про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, встановлено, що ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , визначена на дату оцінки 26 листопада 2018 року порівняльним підходом становить 251 350 грн. 00 коп.
Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Venza», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є власником вказаного автомобіля з 04 липня 2013 року та з 28 квітня 2016 року.
10 червня 2013 року між ТОВ «Алмаз Сістем» та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу №148КА/13, відповідно до якого ТОВ «Алмаз Сістем» зобов`язався передати у власність ОСОБА_4 транспортний засіб «Toyota Venza», н/з НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 зобов`язується прийняти товар та оплатити його за ціною, визначеною у Договорі.
Квитанціями до прибуткового касового ордеру від 10.06.2013 року та від 03.07.2013 року підтверджується, що ОСОБА_4 оплатила на користь ТОВ «Алмаз Сістем» грошові кошти за Договором №148КА/13 від 10.06.2013 року.
Відповідно до Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А.А. та зареєстрованого в реєстрі за №103, ОСОБА_4 , іменована як продавець, зобов`язалась передати майно у власність ОСОБА_2 , іменованого як покупець, а останній прийняти у власність транспортний засіб марки «Toyota Venza», випуску 2013 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , тип ТЗ - УНІВЕРСАЛ-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно до п. 4.4 вищевказаного Договору, покупець повідомляє продавця, що перебуває в шлюбі, дружиною ОСОБА_1 надано згоду на укладання та підписання цього договору, справжність підпису на якій засвідчено 05 лютого 2015 року Забуранною А.А., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим №102.
Відповідно відповіді на запит Територіального сервісного центру №1243 за вих. №31/4-1243-197 від 01.02.2020 року, у відповідності до Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 29 січня 2020 року автомобіль «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі №1243/01/16/2200 від 28.04.2016 року укладеному в територіальному сервісному центрі №1243.
Висновком експерта №31/18 про визначення ринкової вартості від 10.02.2018 року, наданого на виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи, встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , на час проведення експертизи складає 652 231 грн. 51 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, встановивши, що спірна квартира АДРЕСА_1 , придбана у період шлюбу сторін у справі, дійшов висновку, що вона є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому судом не встановлено обставин, на підставі яких суд має відступити від рівності часток у спірному майні, а відтак, враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, дійшов висновку, що частка кожного із сторін у цьому майні є рівною та складається із 1/2 його частки.
Також суд дійшов висновку, що спірний гараж № НОМЕР_2 , розташований в блоці № НОМЕР_3 гаражно-будівельного кооперативу «Криворіжець», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки саме в період перебування сторін у шлюбі відповідачу рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної Ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за №565 було вирішено виділити земельну ділянку для будівництва гаражів у гаражному кооперативі «Криворіжець» та згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 14.02.2007 року, тобто також у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за відповідачем було зареєстровано право приватної власності на гараж №4 блоку 12 у гаражно-будівельному кооперативі «Криворіжець». При цьому, судом також не встановлено обставин, на підставі яких суд має відступити від рівності часток у спірному майні, а відтак, враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, приходить до висновку, що частка кожного із сторін у цьому майні є рівною та складається із 1/2 його частки.
Судом також встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за відповідачем було зареєстровано право власності на транспортний засіб «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А.А. та зареєстрованого в реєстрі за №103. При цьому, зазначений Договір купівлі-продажу транспортного засобу було вчинено зі згоди дружини відповідача ОСОБА_1 , зважаючи на вказане, зазначений автомобіль також є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
Встановивши, що 28 квітня 2016 року відповідач продав вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі №1243/01/16/2200 від 28.04.2016 року, укладеному в територіальному сервісному центрі №1243, при цьому докази про надання позивачкою, як дружиною відповідача, згоди на продаж спільного сумісного майна - автомобіля відсутні, суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання компенсації вартості спільного сумісного майна - автомобіля, проданого відповідачем без згоди та відома її як співвласника. Вирішуючи питання про розмір компенсації та вартість 1/2 частки спірного автомобіля суд виходив із того, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Прийнявши до уваги висновки експерта №31/18 про визначенню ринкової вартості від 10.02.2018 року та врахувавши, що ринкова вартість автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , на час проведення експертизи складає 652 231,51 грн., суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина вартості автомобіля у розмірі 326 115,75 грн.
Щодо позовних вимог про поділ дачного будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташованих на земельній ділянці 0,1030 га в садівничому товаристві «Крижовник», будинок 10 Лозуватської сільської ради Криворізького району, суд першої інстанції, погодившись з доводами сторони відповідача стосовно того, що дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами, є самочинним будівництвом та правовстановлюючих документів не має, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині поділу вказаного позивачем дачного будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Також прийнявши до уваги, що передача у власність позивачу спірної квартири та гаража, вартість яких не є однаковою, у зв`язку з чим такі об`єкти нерухомого майна не можна вважати рівнозначними як за ціною, так і за своїм цільовим призначенням, та визначення відповідачу розміру грошової компенсації вартості його часток у вказаному майні, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог щодо поділу дачного будинку та заперечення відповідача проти виплати йому такої грошової компенсації та позбавлення його таким чином права власності, зокрема на квартиру, яка є єдиним належним йому нерухомим житловим майном, буде порушенням порядку поділу майна між подружжям, частки у праві власності якого є рівними, дішов висновку про наявність підстав для визнання ідеальних часток подружжя у спірному майні у виді вказаної вище квартири та гаражу без його реального поділу та залишення майна у спільній частковій власності.
Рішення суду окаржується відповідачем лише в частині частині визнання спільною сумісною власністю сторін по справі та визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку гаража №с 4 блоку № НОМЕР_3 ГБК «Криворіжець, стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини від продажу спірного майна - автомобіля TOYOTA VENZA, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 326 115,75 грн.
В іншій частині рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської облаті від 09 грудня 2025 року не оскаржується, тому відповідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не перевіряється.
Колегія суддів апеляційного суду з висноками суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині в цілому погоджується, оскільки доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду в оскаржуваній частині рішення є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно ч. 1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
За змістом ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
За статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Так, позивач, звертаючись до суду вказує, що за час спільного проживання в шлюбі вона з відповідачем за сумісні кошти придбали наступне майно:
автомобіль «Toyota Venza», 2013 року випуску, тип транспортного засобу - універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу від 05.02.2015 року;
гараж № НОМЕР_2 блоку №12 ГБК «Криворіжець», що розташований по АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.02.2007 року;
Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірний гараж № НОМЕР_2 , розташований в блоці № НОМЕР_3 гаражно-будівельного кооперативу «Криворіжець» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого (Мелешкіна), 83, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки в період перебування сторін у шлюбі, а саме 29 грудня 1995 року, відповідачу рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної Ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за №565 виділено земельну ділянку для будівництва гаражів у гаражному кооперативі «Криворіжець» та згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 14.02.2007 року, також у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за відповідачем було зареєстровано право приватної власності на гараж №4 блоку 12 у гаражно-будівельному кооперативі «Криворіжець».
Разом з тим, судом не встановлено будь-яких обставин, які мають істотне значення, для відступлення від рівності часток у спірному майні, а відтак, враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, суд дійшов обгрунтованого до висновку, що частка кожного із сторін у цьому майні є рівною та складається із 1/2 його частки.
Щодо позовних вимог щодо транспортного засобу «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , судом вірно встановлено, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за відповідачем було зареєстровано право власності на транспортний засіб «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.02.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А.А. та зареєстрованого в реєстрі за №103. вказаний Договір купівлі-продажу транспортного засобу було вчинено зі згоди дружини відповідача ОСОБА_1 , що підтверджено п.4.4 Договору, а відтак, висновок суду що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю позивача та відповідача є обґрунтований та відповідає обставинам справи.
Також під час розгляду справи встановлено, що 28 квітня 2016 року відповідач продав зазначений транспортний засіб ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі №1243/01/16/2200 від 28.04.2016 року, укладеному в територіальному сервісному центрі №1243.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
За змістом ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 року по справі №125/2157/19 прийшла до висновку, що відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.
В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Оскільки, правочин щодо відчуження вказаного спірного автомобіля виходить за межі дрібних побутових правочинів, а тому такий правочин потребував згоди позивача як другого із співвласників.
За приписами ч. 3 ст. 65 СК України передбачено надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що при укладенні Договору відчуження транспортного засобу позивачкою, як дружиною відповідача, було надано згоду на продаж спільного сумісного майна - автомобіля, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання компенсації вартості спільного сумісного майна - автомобіля, проданого відповідачем без згоди та відома її як співвласника.
Вирішуючи питання про розмір такої компенсації та вартість 1/2 частки спірного автомобіля суд виходить із того, що висновком експерта №31/18 про визначення ринкової вартості від 10.02.2018 року, встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Toyota Venza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , на час проведення експертизи складає 652 231 грн. 51 коп., суд дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина вартості автомобіля у розмірі 326 115 грн. 75 коп.
Доводи апеляційної скарги відповвдача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній заявником частині, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір в частині поділу майна подружжя в межах доводів апеляційної скарги відповідача, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Б.Б., залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Уманець Богданна Богданівна, залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: