Постанова № 138984026 у справі № 214/291/26 від 13.08.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7455/26 Справа № 214/291/26 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року, ухвалене суддею Ковтун Н.Г. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ

У січня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у різний період часу уклав ряд договорів кредиту з фінансовими компаніями, а саме: з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитний договір №8744560 від 07.02.2025; з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» кредитний договір №00-10215517 від 16.02.2025 року; з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір надання коштів в кредит №73127687 від 17.02.2025.

Усі договори було укладено у вигляді електронного документу, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та застосуванням електронного підпису за одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договорів, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський картковий рахунок позичальника, в обмін на зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики. Підписанням договорів позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця, його послуг, погодився, що до моменту підписання договорів ознайомився з їх умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань сторін та наслідки укладення договорів йому зрозумілі.

Свої зобов`язання за договорами позики/кредитними договорами кожен із кредиторів виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі.

Натомість, ОСОБА_1 в порушення умов договорів, свої зобов`язання не виконав належним чином, в результаті чого утворилась кредитна заборгованість, у загальному розмірі 101 275,80 грн., що включає:

- заборгованість за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 у розмірі 16 125,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 375,00 грн., заборгованість за пенею 10 000,00 грн., комісія за надання кредиту -750,00 грн.;

- заборгованість за кредитним договором №00-10215517 від 16.02.2025 у розмірі 12 250,00 грн.., з яких: залишок по кредиту 7 200,00 грн., залишок по відсоткам 2 650,00 грн., штрафні санкції згідно умов договору 2 400,00 грн.;

- заборгованість за кредитним договором №8744560 від 07.02.2025 у розмірі 72 900,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 27 000,00 грн., заборгованість за відсотками 32 400,00 грн., заборгованість за пенею, штрафами 13 500,00 грн.

При цьому, первісні кредитори ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «МАКС КРЕДИТ», з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»», кожен окремо, у різний проміжок часу, уклали з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договори факторингу, у відповідності до умов яких передали (відступили) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні їм права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за укладеними із ОСОБА_1 а саме: за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 у розмірі 16 125,00 грн., за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 у розмірі 16 125,00 грн. та за кредитним договором №8744560 від 07.02.2025 у розмірі 72 900,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача за кожним із вищевказаних кредитних договорів нарахування жодних санкцій, процентів на заборгованість не здійснювалось.

З огляду на те, що відповідач наявну кредитну заборгованість за договорами в добровільному порядку не погашає, позивач, будучи дійсним кредитром, просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 101 275,80 грн., що включає: заборгованість за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 у розмірі 16 125,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 375,00 грн., заборгованість за пенею 10 000,00 грн., комісія за надання кредиту -750,00 грн.; заборгованість за кредитним договором №00-10215517 від 16.02.2025 у розмірі 16 125,00 грн.., з яких: залишок по кредиту 7 200,00 грн., залишок по відсоткам 2 650,00 грн., штрафні санкції згідно умов договору 2 400,00 грн.; заборгованість за кредитним договором №8744560 від 07.02.2025 у розмірі 72 900,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 27 000,00 грн., заборгованість за відсотками 32 400,00 грн., заборгованість за пенею, штрафами 13 500,00 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості:

за кредитним договором №73127687 в розмірі 16 125,00 грн. з яких:

5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

375,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею;

750,00 грн. - комісія за надання Кредиту;

За кредитним договором №00-10215517 в розмірі 12 250,80 грн., з яких:

7200,00 грн. - залишок по тілу кредиту

2650,00 грн. - залишок по відсотками;

2400,00 - штрафні санкції згідно умов договору;

За кредитним договором № 8744560 в розмірі 72 900,00 грн. з яких:

27 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

32 400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

13 500,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Всього стягнуто заборгованості за договорами у загальному розмірі 101 275,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у сумі 3028,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він категорично заперечує факт укладення будь-яких договорів, на які посилається позивач. Жодних договорів він не підписував, не надавав повноважень третім особам на укладення договорів від його імені, не отримував жодних примірників договорів. Він не отримував жодних товарів, робіт чи послуг, які б могли підтверджувати існування договірних зобов`язань. Він не отримував кредитних коштів.

Також посилається, що у зв`язку з вимушеним перебуванням поза межами свого проживання, зумовленим без пековою ситуацією на території України, він був позбавлений можливості реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції. Судом першої інстанції не було забезпечено можливості дистанційного ознайомлення з матеріалами справи, внаслідок цього він був позбавлений можливості належним чином підготувати свої заперечення. Вважає, що вказані порушення призвели до істотного порушення його прав та неправильного вирішення справи. Суд обмежився доводами позивача та дійшов до передчасних та необґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що ОСОБА_1 у різний період часу уклав ряд договорів кредиту з фінансовими компаніями, а саме:

- з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договір про надання споживчого кредиту №8744560 від 07.02.2025, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 27000 грн. 00 коп., строком на 360 днів; за кожен день користування кредитом позичальник сплачує проценти за стандартною ставкою 1,00% - фіксована. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський картковий рахунок позичальника з використанням картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору);

- з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» договір кредитної лінії №00-10215517 від 16.02.2025, за умовами якого отримав кредит у розмірі платіжний період за договором 15 днів, тип процентної ставки - фіксована 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1 200,00 грн.;

- з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №731277687 від 17.02.2025, за умовами якого отримав кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 0,75% в день (фіксованою), 4,00% за день за понадстрокове користування кредитом (її частиною), пеня 4,00% за день. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів кредитодавцем зі свого поточного рахунку на банківський картковий рахунок позичальника з використанням картки № НОМЕР_2 .

При укладенні кожного із вищевказаних договорів, ОСОБА_1 був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту до кожного з договорів, який містить деталізовану інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Свідченням цьому є наявність у паспортах електронного підпису позичальника у формі одноразового ідентифікатора.

Свої зобов`язання за кредитними договорами кредитори виконали належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі.

ОСОБА_1 , у порушення умов договорів, свої зобов`язання не виконав належним чином в обумовлені строки, в результаті чого утворилась заборгованість:

- заборгованість за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 у розмірі 16 125,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 375,00 грн., заборгованість за пенею 10 000,00 грн., комісія за надання кредиту -750,00 грн.;

- заборгованість за кредитним договором №00-10215517 від 16.02.2025 у розмірі 12 250,00 грн.., з яких: залишок по кредиту 7 200,00 грн., залишок по відсоткам 2 650,00 грн., штрафні санкції згідно умов договору 2 400,00 грн.;

- заборгованість за кредитним договором №8744560 від 07.02.2025 у розмірі 72 900,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 27 000,00 грн., заборгованість за відсотками 32 400,00 грн., заборгованість за пенею, штрафами 13 500,00 грн.

Первісні кредитори ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», кожен окремо, у різний проміжок часу, уклали з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договори факторингу, у відповідності до умов яких передали (відступили) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні їм права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за укладеними із ОСОБА_1 , а саме:

- заборгованість за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 за кредитним договором укладеним з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ`у розмірі 16 125,00 грн;

- заборгованість за договором кредитної лінії №00-10215517 від 16.02.2025 укладеним з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у розмірі 12 250,00 грн;

- заборгованість за кредитним договором №8744560 від 07.02.2025 укладеним з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у розмірі 72 900,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за наведеними вище договорами, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеними договорами позичальником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитними договорами та відсотків за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду та виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 укладено наступні договори: з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кредитний договір №73127687 від 17.02.2025, з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» договір кредитної лінії №00-10215517 від 16.02.2025, з ТОВ «АВЕНТУН Україна» кредитний договір №8744560 від 07.02.2025 року.

Зазначені договори укладено в електронній формі, а тому є чинними.

Слід зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).

З матеріалів справи слідує, що наведені вище договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, Договір про надання коштів в кредит №731127687 від 17.02.2025 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № 36258, Договір кредитної лінії № 00-102215517 від 16.02.2025 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № 50052, Договір № 8744560 про надання споживчого кредиту від 07.02.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором № С3984. Отже, вказані договори відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів,ій доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними.

Отже, підписавши вказані договори, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

При цьому, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Кредитодавці ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої обов`язки за кредитними договорами виконали у повному обсязі.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів та непогашення простроченої заборгованості підтверджується змістом самих договорів та довідками ТОВ «ФК «ЄАПБ» про рух коштів по кредитами, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неукладеність вказаних кредитних договорів.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень та доводів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції, наголошував на тому, що вказані кредитні договори він не укладав та грошові кошти не отримував. Разом з тим не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеним картковим рахункам за спірні періоди на підтвердження факту неотримання ним кредитних коштів, не надав належних доказів на підтвердження того, що банківські картки, які зазначені в кредитних договораї йому не належать.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Отже, в даному випадку позивачем надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитних договорів та наявності у відповідача відповідного розміру заборгованості, при цьому відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Спірні договори про споживчий кредит та їх умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Доказів належного виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 на користь первісних кредиторів матеріали справи не містять.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», кожен окремо, уклали з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договори факторингу, у відповідності до умов яких передали (відступили) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні їм права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за укладеними із ОСОБА_1 , а саме:

- за кредитним договором №73127687 від 17.02.2025 укладеним з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у загальному розмірі 16 125,00 грн за договором факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року;

- за договором кредитної лінії №00-10215517 від 16.02.2025 укладеним з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у загальному розмірі 12 250,00 грн за договором за договором факторингу №14082025-МК/ЄАПБ від 14 серпня 2025 року;

- заборгованість за кредитним договором №8744560 від 07.02.2025 укладеним з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у загальному розмірі 72 900,00 грн. за договором факторингу №17102025 від 17 жовтня 2025 року

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

Тобто, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеними вище договорами.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісними кредиторами, ні перед позивачем, не надано, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач умови кредитних договорів та договорів позики не виконує, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та комісію.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлено, що нарахування відсотків за наведеними вище договорами здійснено судом першої інстанції в межах строку, узгодженого сторонами, й в апеляційній скарзі відповідач наведенного не спростував.

Також пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за комісією у кредитному договорі від 17 лютого 2025 року за №73127687 року у розмірі 750,00 грн. Суд першої інстанції вважав стягнення суми комісії правомірним, і колегія суддів погоджується з такими висновками.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, дії первісного кредитора щодо нарахування заборгованості за комісією є правомірними, оскільки укладеним кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів (п.2.2.4 договору).

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в сумі 10 000,00 грн. за Кредитним договором №73127687 від 17 лютого 2025 року, штрафних санкцій в сумі 2 400,00 грн. за Договором кредитної лінії № 00-10215517 від 16 лютого 2025 року, та заборгованості за пенею та штрафами в сумі 13 500,00 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 8744560 від 07 лютого 2025 року, оскільки відповідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники на період воєнного стану звільняються від обов`язку сплати штрафів, пені та інших платежів.

Оскільки Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер, то у вказані вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 75 375,80 грн.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на вказане, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 2 253,74 грн., з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 161,39 грн, пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати про сплаті судового збору в сумі 1 092,35 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості:

- за Кредитним договором № 73127687 в розмірі 6 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основою сумою боргу; 375,00 сума заборгованості за відсотками 750,00 грн. комісія за надання Кредиту,

- за Договором кредитної лінії №00-10215517 від 16.02.2025 року в розмірі 9 850,80 грн., з яких: 7 200,00 грн. залишок по тілу кредиту, 2 650,80 грн. залишок по відсоткам;

- за Договором про надання споживчого кредиту №8744560 в розмірі 59 400,00 грн., з яких: 27 000,00 грн. сума заборгованості за основою сумою боргу, 32 400,00 грн. сума заборгованості за відсотками,

в загальному розмірі 75 375,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір у сумі 1 092,35 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді