ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5734/26 Справа № 212/13225/25 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О.Р. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 212/13225/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка А.А., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Феняком О.Р. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 27 лютого 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», так, в період з 07 грудня 1966 року по 24 листопада 1967 року позивач працював слюсарем з ремонту у СПЦ №1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 24 листопада 1967 року по 03 грудня 1970 року -черговим слюсарем у СПЦ №1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 03 грудня 1970 року по 01 квітня 1975 року - слюсарем-провідником у СПЦ №1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 01 квітня 1975 року по 16 січня 1984 року - слюсарем з ремонту металургійного устаткування (бригадир) у СПЦ № 1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 16 січня 1984 року по 01 липня 1988 року - слюсарем з ремонту металургійного устаткування (бригадир) у СПЦ №1 КМК «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 01 липня 1988 року по 08 січня 1988 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КМК «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 08 жовтня 1988 року по 31 березня 1998 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КДГМК «Криворіжсталь», з 01 квітня 1998 року по 01 квітня 1999 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КДЗ «Криворіжсталь-прокат», з 01 квітня 1999 року по 08 квітня 2004 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КДГМК «Криворіжсталь», з 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник (бригадир) у СПЦ №1 ВАТ «Криворіжсталь», з 12 січня 2006 року по 11 травня 2007 року слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», правонаступником на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Позивач пропрацював на вказаному підприємстві в умовах впливу шкідливих факторів 40 років 5 місяців. За вказаний період за сумлінну працю неодноразово отримував подяки, премії і заохочення. Внаслідок роботи в шкідливих умовах праці в позивача було виявлене професійне захворювання - нейросенсерну приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху), по факту якого було складено Акт №13 розслідування хронічного професійного захворювання від 23 березня 2010 року. Причинами виникнення вказаного захворювання є шум, що перевищує ГДР - рівень шуму 81-86 дБа при ГРД 80 дБа. Умови та характер роботи слюсаря - ремонтника відносяться до ІІІ кл. 1 ст. шкідливості згідно атестації робочого місця, виконаної в 2004 році. Згідно із акта огляду МСЕК серії АБ № 002417 від 21 квітня 2010 року позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності (тугов.) первинно і безстроково. Згідно довідки МСЕК серії 12ААА №016874 від 02 червня 2016 року позивачу було встановлено 15% втрати професійної працездатності (тугов.) первинно і безстроково.
В результаті набутого професійного захворювання в позивача поганий слух, шум у вухах, періодичне запаморочення при підвищенні артериального тиску, періодичний головний біль, задишка при незначному фізичному навантаженні, хиткість під час ходи, періодичне відчуття частого серцебиття, обмеження рухів у тазостегнових суглобах, забруднення під час ходи, загальна слабкість. Позивачу важко справлятися з професійною хворобою, оскільки він розуміє, що його стан здоров`я не поліпшується, а навпаки з кожним днем тільки погіршується. Вказане викликає в позивача переживання, страждання, стрес, депресію, що в результаті спричиняє йому моральні страждання.
У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 296 000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податків та зборів.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 800 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці.
Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці.
Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. На ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», відповідно до вимог чинного законодавства, повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення умов праці шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва.
Сума компенсації моральної шкоди є необґрунтованою, завищеною та не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»- Тер-Товмасян Ю.Г., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що в період з 07 грудня 1966 року по 24 листопада 1967 року позивач працював слюсарем з ремонту у СПЦ №1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 24 листопада 1967 року по 03 грудня 1970 року - черговим слюсарем у СПЦ №1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 03 грудня 1970 року по 01 квітня 1975 року - слюсарем-провідником у СПЦ №1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 01 квітня 1975 року по 16 січня 1984 року - слюсарем з ремонту металургійного устаткування (бригадир) у СПЦ № 1 КМЗ «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 16 січня 1984 року по 01 липня 1988 року - слюсарем з ремонту металургійного устаткування (бригадир) у СПЦ №1 КМК «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 01 липня 1988 року по 08 січня 1988 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КМК «Криворіжсталь імені В.І.Леніна», з 08 жовтня 1988 року по 31 березня 1998 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КДГМК «Криворіжсталь», з 01 квітня 1998 року по 01 квітня 1999 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КДЗ «Криворіжсталь-прокат», з 01 квітня 1999 року по 08 квітня 2004 року - слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 КДГМК «Криворіжсталь», з 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник (бригадир) у СПЦ №1 ВАТ «Криворіжсталь», з 12 січня 2006 року по 11 травня 2007 року слюсарем-ремонтником (бригадир) у СПЦ №1 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», правонаступником на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23 березня 2010 року встановлено, що причиною професійного захворювання став шум що перебільшував ГДР. Професійне захворювання виникло з таких обставин: КМЗ «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 07 грудня 1966 року по 24 листопада 1967 року - слюсар з ремонту, з 24 листопада 1967 року по 03 грудня 1970 року - черговий слюсар, з 03 грудня 1970 року по 01 квітня 1975 року - слюсар-провідник, з 01 квітня 1975 року по 16 січня 1984 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування; КМК «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 16 січня 1984 року по 01 липня 1988 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування, з 01 липня 1988 року по 08 жовтня 1986 року - слюсар-ремонтник (бригадир); КДГМК «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 08 жовтня 1986 року по 31 березня 1989 року - слюсар-ремонтник (бригадир); КДЗ «Криворіжсталь-прокат», СПЦ №1 з 01 квітня 1998 року по 01 квітня 1999 року - слюсар-ремонтник (бригадир), КДГМК «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 01 квітня 1999 року по 08 квітня 2004 року - слюсар-ремонтник (бригадир); ВАТ «Криворіжсталь», СПЦ №1 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник (бригадир); ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», СПЦ №1 з 12 січня 2006 року по 11 травня 2007 року - слюсар-ремонтник (бригадир). Протягом зазначеного стажу підпадав під шкідливу дію виробничого шуму, що перебільшував ГРД, через недосконалість робочих місць. Рівень шуму 81-86 дБ А при ГРД 80 дБ А.
Медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 12 квітня 2016 року, протокол № 551 містить наступний висновок: Нейросенсорна приглухуватість другого ст. (з помірним зниженням слуху). Захворювання професійне (2010 року). Ступінь проф. приглухуватості підвищена на підставі прогресуючого перебігу даного захворювання, даних аудіометричного обстеження хворого та висновку ЛОР лікаря. Працездатність: Пенсіонер. Інвалід ІІ групи за загальним захворюванням.
Медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 серпня 2023 року № 834 містить наступний висновок: Ступінь нейросенсорної приглухуватості на обидва вуха підвищено до четвертого ст. на підставі негативної динаміки на аудіограмі, висновку ЛОР-лікаря: ШМ- AD=2м, AS=1м. Об-но: отоскопія- AD, AS барабана перетинка сіра, мутна, потовщена. Інші ЛОР органи без особливостей. На аудіограмі: симетричне ураження ЗСА. Д-з: Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість четвертого ступеня (з вираженим зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 та Н.І. Пономарьової. Захворювання професійне (02 березня 2010 року). Рішення про підтвердження раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 серпня 2023 року № 834.
Згідно довідки МСЕК № 002417 віл 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності та визначено втрату 10% професійної працездатності безстроково.
Згідно довідки МСЕК № 016874 віл 06 червня 2016 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності та визначено втрату 15% професійної працездатності безстроково.
ОСОБА_1 періодично проходить лікування, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого та медичними висновками лікарської експертної комісії.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим нею на виробництві професійним захворюванням.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 80 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем та тривалості праці позивача у шкідливих умовах праці у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 24 березня 2010 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача став шум що перебільшував ГДР. Професійне захворювання виникло з таких обставин: КМЗ «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 07 грудня 1966 року по 24 листопада 1967 року - слюсар з ремонту, з 24 листопада 1967 року по 03 грудня 1970 року - черговий слюсар, з 03 грудня 1970 року по 01 квітня 1975 року - слюсар-провідник, з 01 квітня 1975 року по 16 січня 1984 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування; КМК «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 16 січня 1984 року по 01 липня 1988 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування, з 01 липня 1988 року по 08 жовтня 1986 року - слюсар-ремонтник (бригадир); КДГМК «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 08 жовтня 1986 року по 31 березня 1989 року - слюсар-ремонтник (бригадир); КДЗ «Криворіжсталь-прокат», СПЦ №1 з 01 квітня 1998 року по 01 квітня 1999 року - слюсар-ремонтник (бригадир), КДГМК «Криворіжсталь», СПЦ №1 з 01 квітня 1999 року по 08 квітня 2004 року - слюсар-ремонтник (бригадир); ВАТ «Криворіжсталь», СПЦ №1 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник (бригадир); ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», СПЦ №1 з 12 січня 2006 року по 11 травня 2007 року - слюсар-ремонтник (бригадир). Протягом зазначеного стажу підпадав під шкідливу дію виробничого шуму, що перебільшував ГРД, через недосконалість робочих місць. Рівень шуму 81-86 дБ А при ГРД 80 дБ А.
Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке призвело до втрати професійної працездатності та завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини роботодавця - АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, спростовуються матеріалами справи, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити курси лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання та визнання людиною з інвалідністю третьої групи обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачкою професійних захворювань та тривалість її роботи у шкідливих умовах парці на підприємстві відповідача, відсоток втрати нею професійної працездатності у розмірі 40 % та визнання людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про відсутність можливості відновлення попереднього стану здоров`я, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 15 %, що є наслідком праці позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці протягом 40 років 5 місяців та визнано його людиною з інвалідністю другої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (80 000 грн), не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: