ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5522/26 Справа № 182/6427/25 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №182/6427/25 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Рунчевої О. В.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог законний представник позивача ОСОБА_2 посилається на те, що він з 03 лютого 2018 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . Від шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
ОСОБА_3 є батьком померлої ОСОБА_5 , та відповідно, дідом ОСОБА_1 . Відповідач офіційно працевлаштований в ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», має стабільний високий дохід, змогу та обов`язок сплачувати аліменти на утримання своєї онуки. Інших аліментних зобов`язань не має, особою з інвалідністю не являється.
ОСОБА_2 зазначає, що він офіційно працює, але має інвалідність ІІІ групи. Окрім того, більшість часу змушений займатись вихованням дитини, яку немає на кого полишити в умовах війни та активних бойових дій, оскільки він є одиноким батьком.
У зв`язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої онуки ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої онуки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька дитини ОСОБА_2 , який є законним представником доньки, у розмірі 1/12 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. В іншому відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неправильно з`ясовані обставини справи, недосліджені всі наявні матеріали справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до положення ст.185 ЦПК України, суд не встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу і протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви мав би постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначити недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, проте судом заяву було прийнято позов до розгляду, незважаючи на суттєві порушення вимог ст.175 ЦПК України.
Вважає, що суд залишив поза увагою те, що баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд не правильно прийшов до висновку, що позивачем доведено потребу надавати допомогу у вказаному розмірі, оскільки батько позивача має достатній дохід для утримання дитини, що доведено доказами, зокрема за 9 місяців здійснення підприємницької діяльності ним було отримано дохід в розмірі 108362,93 грн., в серпні 2025 року отримав благодійну допомогу від БО «БФ «Посмішка ЮА» в сумі 22852,48 грн., у вересні 2025 року від того ж благодійного фонду отримав допомогу в сумі 12753,60 грн.
У зв`язку з чим просив позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів залишити без задоволення.
Позивач, скориставшись своїм правом, через законного представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає аргументи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі безпідставними.
ОСОБА_2 звертає увагу, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи безперервно вже з 10 липня 2023 року, та має істотні порушення провідності нервів нижніх кінцівок, що суттєво ускладнює його пересування, а відтак можливості до заробітку є нестабільними та вразливими.
При цьому, його пенсія невелика, що підтверджується матеріалами справи і очевидно не здатна покрити усі потреби дитини у повноцінному навчанні та розвитку.
Донька, будучи повернутою після незаконної депортації до держави агресора та маючи статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних конфліктів, через перебування та незадовільні умови утримання у РФ втратила до 50% зору на обидва ока, через що наразі вже українськими спеціалістами їй виписано окуляри з постійним контролем лікаря-окуліста кожні 6 місяців.
Крім того, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції дитина перебувала на обліку як така, що перебуває у складних життєвих обставинах і ряд з цих обставин триває і досі.
Також дитина навчається у школі мистецтв на музичному, хореографічному та художньому відділеннях, у зв`язку з чим потребує значних постійних витрат на розвиток своїх талантів. Крім того, дитина напередодні нового 2026 року у важкому стані потрапила до лікарні, де їй було діагностовано проміжну гіперглікемію (підвищення рівня цукру крові), у зв`язку з чим вона має потребу у спостереженні та лікуванні у дитячого ендокринолога.
Вважає, що ОСОБА_3 , подаючи у такій справі апеляційну скаргу, проявляє просто верх цинізму та безлюдяності. ОСОБА_6 є його єдиною онукою, напівсиротою.
ОСОБА_3 не має боргів, не має ні неповнолітніх дітей, ні інвалідності, має стабільну постійну заробітну плату (в середньому - 70000 грн. на місяць), тому вважає, що суд стягнув з нього цілком помірну суму коштів - 1/12 частку, що ніяк не поставить ОСОБА_3 у матеріальну скруту.
Вважає, рішення суду першої інстанції абсолютно законним, обґрунтованим, виваженим та таким, що не завдає дисбалансу для відповідача та у повній мірі першочегово приділяє увагу інтересам малолітньої дитини, як це і передбачено Конвенцію ООН про захист прав дитини 1989 року.
Апелянт під час судового розгляду у жодній інстанції не подав судові жодного доказу своєї неспроможності допомагати матеріально дитині, а тому усі його доводи зводяться лише до переоцінки установлених судом обставин та незгоди із висновками суду по їх оцінці. Фізичною особою банкрутом ОСОБА_3 не являється.
У зв`язку з чим просить рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що з 03 лютого 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2022 року у справі №182/5115/21.
Від даного шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , дитина залишилась проживати з матір`ю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини ОСОБА_5 померла в м.Твер.
З листа Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 02 вересня 2025 року вбачається, що 22 серпня 2025 року на підконтрольну територію України повернуто малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наданих ОСОБА_2 документів, дитина проживала в м. Твер.
На даний час малолітня ОСОБА_1 проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ЗДО «Ромашка» Нікопольської міської ради №72 від 24 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 з 11 вересня 2025 року зарахована в списки дітей загальноосвітньої різновікової групи 5-6 (7)-го року життя «Надія» закладу дошкільної освіти «Ромашка» Нікопольської міської ради.
Згідно довідки КЗ «Нікопольська міська школа мистецтв №1» №284 від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 навчається на хореографічному відділенні та на музичному відділенні по класу скрипки з 01 вересня 2025 року.
Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради №1309 від 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надано статус «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів».
Відповідно до наказу КЗ «Нікопольський міський центр соціальних служб» НМР №105 від 10 вересня 2025 року, сім`ї ОСОБА_2 надано соціальний супровід, як такій, що опинилась у складних життєвих обставинах.
Предметом спору є стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання онуки ОСОБА_1 .
ОСОБА_3 є батьком померлої ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 офіційно працевлаштований в ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», отримує стабільний дохід, загальна сума отриманої заробітної плати з січня 2025 року по вересень 2025 року склала 456892,10 грн. (а.с.118).
Батько дитини ОСОБА_2 з 01 липня 2023 року має інвалідність ІІІ групи з протипоказаннями до важкої фізичної праці, а також праці на висоті.
Згідно довідки про доходи №6244232925150260 від 16 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Нікопольському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, загальна сума якої з січня 2025 року по вересень 2025 року склала 29221 грн. (а.с108).
Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 27 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 в період з 01 січня 2025 року по 30 вересня 2025 року здійснював підприємницьку діяльність за умовами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з обраною третьої групою платника єдиного податку за ставкою 5% від доходу. Згідно наданої податкової звітності від підприємницької діяльності за 9 місяців 2025 року його дохід склав 108362,93 грн. (а.с.53).
Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, наданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області на запит суду, ОСОБА_2 в серпні 2025 року отримав благодійну допомогу від БО «БФ «Посмішка ЮА» в сумі 22852,48 грн., у вересні 2025 року від того ж благодійного фонду отримав допомогу в сумі 12753,60 грн. (а.с.129-130).
В заяві від 02 лютого 2026 року ОСОБА_2 додатково зазначив, що бабуся дитини з боку матері - ОСОБА_7 не має змоги матеріально допомагати своїй онуці, що підтверджується матеріалами справи №182/6686/25. Дід дитини з боку батька - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про смерть (а.с.162). Бабуся дитини з боку батька - ОСОБА_9 є пенсіонеркою за віком, отримує пенсію в розмірі 4047,93 грн., а тому також не має змоги надавати матеріальну допомогу онуці (а.с.161).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи матеріальне становище обох сторін, принципи справедливості, добросовісності та розумності задля балансу їх інтересів, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на утримання онуки в розмірі 1/12 частки від його доходів щомісяця, та визначення такого розміру аліментів передбачене вимогами чинного законодавства для забезпечення поліпшення майнового становища дитини, а законні права та інтереси відповідача не порушуються.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої-восьмої статті 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.265 СК України баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до вимог, встановлених законодавцем в Сімейному кодексі України, аліментні обов`язки баби та діда виникають у випадку одночасно наявності таких умов: баба та дід мають фінансову можливість надавати необхідне матеріальне утримання своїм онукам, при цьому покладання на них аліментних зобов`язань не повинно істотно позначитись на їх добробуті, неповнолітня дитина, на користь якої мають стягуватись кошти, не має батьків або ж її батьки нездатні в силу поважних причин забезпечити необхідне утримання, малолітні або неповнолітні внуки потребують матеріальної підтримки.
Такі зобов`язання виникають між внуками і дідом, бабою, як по батьківській, так і по материнській лінії.
Згідно зі ст.272 СК України розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім`ї та родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів. Якщо позов пред`явлений не до всіх зобов`язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов`язку всіх зобов`язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню з інших членів сім`ї та родичів на одну дитину, становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З матеріалів справи вбачається, батьком малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час малолітня ОСОБА_1 проживає разом з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ЗДО «Ромашка» Нікопольської міської ради №72 від 24 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 з 11 вересня 2025 року зарахована в списки дітей загальноосвітньої різновікової групи 5-6 (7)-го року життя «Надія» закладу дошкільної освіти «Ромашка» Нікопольської міської ради.
Згідно довідки КЗ «Нікопольська міська школа мистецтв №1» №284 від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 навчається на хореографічному відділенні та на музичному відділенні по класу скрипки з 01 вересня 2025 року.
Батько дитини ОСОБА_2 з 01 липня 2023 року має інвалідність ІІІ групи з протипоказаннями до важкої фізичної праці, а також праці на висоті.
Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Нікопольському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, загальна сума якої з січня 2025 року по вересень 2025 року склала 29221 грн.
Також, ОСОБА_2 в період з 01 січня 2025 року по 30 вересня 2025 року здійснював підприємницьку діяльність за умовами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з обраною третьої групою платника єдиного податку за ставкою 5% від доходу. Згідно наданої податкової звітності від підприємницької діяльності за 9 місяців 2025 року його дохід склав 108362,93 грн.
ОСОБА_2 в серпні 2025 року отримав благодійну допомогу від БО «БФ «Посмішка ЮА» в сумі 22852,48 грн., у вересні 2025 року від того ж благодійного фонду отримав допомогу в сумі 12753,60 грн.
Відповідач ОСОБА_3 є батьком померлої ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 офіційно працевлаштований в ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», отримує стабільний дохід, загальна сума отриманої заробітної плати з січня 2025 року по вересень 2025 року склала 456892,10 грн.
Бабуся дитини з боку матері - ОСОБА_7 не має змоги матеріально допомагати своїй онуці.
Дід дитини з боку батька - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Бабуся дитини з боку батька - ОСОБА_9 є пенсіонеркою за віком, отримує пенсію в розмірі 4047,93 грн., а тому також не має змоги надавати матеріальну допомогу онуці.
Враховуючи, що малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратила матір, опинилась в складних життєвих обставинах та потребує матеріальної допомоги, яку батько ОСОБА_2 не в змозі надавати їй в повній мірі у зв`язку з його інвалідністю, а також враховуючи той факт, що дідусь ОСОБА_3 , який працевлаштований та має стабільний дохід та не навів беззаперечних фактів неможливості надання ним матеріальної допомоги своїй малолітній онуці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача аліменти на утримання малолітньої онуки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь батька дитини ОСОБА_2 , який є законним представником доньки, у розмірі 1/12 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі №182/6427/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.
Судді: