ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8949/26 Справа № 199/5567/23 Головуючий у першій інстанції: Подорець О.Б. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
14 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого - Красвітної Т.П.
Суддів - Никифоряка Л.П., Петешенкової М.Ю.,
заслухавши суддю-доповідача про проведені підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Індустріальний відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання батьківства та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключено із актового запису №116 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 квітня 2023 року, відомості про ОСОБА_3 , громадянина України, як батька дитини. Внесено до актового запису №116 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 квітня 2023 року, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, як батька дитини. Повний текст рішення складено 20.12.2024; опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.12.2024.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року доповнено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року у даній справі, а саме внесено зміни до актового запису №116 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 квітня 2023 року, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Повний текст додаткового рішення складено 09.04.2025; опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.04.2025.
На зазначене вище рішення та додаткове рішення відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу 16.04.2025, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції апеляційного суду (а.с. 115).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року- залишено без змін.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Гриценко Денис Валерійович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року.
На зазначені вище рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу 25.06.2026, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції апеляційного суду. В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування причин пропуску строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що вона не була повідомлена про розгляд справи, а пропуск строку на апеляційне оскарження пов`язаний з обставинами непереборної сили, оскільки з метою безпеки своїх дітей виїхала з країни через збройну агресії російської федерації проти України. Вказані обставини відносяться до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується відповідним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Детально дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
«Право на суд», одним із аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Результат аналізу вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов`язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі №490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Як встановлено судом, рішення суду першої інстанції ухвалено 16 грудня 2024 року, повний текст якого складено 20.12.2024, додаткове рішення ухвалено 02.04.2025, повний текст якого складено 09.04.2025.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні суду першої інстанції 05.10.2023, та в той же день отримала копію ухвали від 28.07.2023 року про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками; викладене підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання від 05.10.2023, письмовою розпискою ОСОБА_1 від 05.10.2023 (а.с. 45).
У подальшому, ОСОБА_1 подала до місцевого суду заяву про долучення до матеріалів справи копії довідки, яка зареєстрована судом першої інстанції 10.10.2023 (а.с. 47).
Крім того, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення від 16 грудня 2024 року та на додаткове рішення від 02 квітня 2025 року, ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про долучення копії рішення по справі №199/2284/22, яка зареєстрована апеляційним судом 20.06.2025 (а.с. 139.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 була обізнана про існування вказаної цивільної справи, про слухання даної цивільної справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, апеляційна скарга подана третьою особою ОСОБА_1 25.06.2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повних текстів рішення та додаткового рішення місцевим судом у даній справі; ОСОБА_1 була обізнана про існування справи в суді, протягом розумного строку мала можливість проявити заінтересованість щодо руху справи. Однак, апелянтка не вчинила необхідних процесуальних дій щодо оскарження вищевказаних судових рішень протягом встановленого законом строку.
Аналогічні висновки місяться у постанові Верховного Суду від 14.04.2025 у справі №294/1656/20.
Посилання ОСОБА_1 на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження був зумовлений обставинами непереборної сили, оскільки з метою безпеки своїх дітей вона була змушена виїхати за межі України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків апеляційного оскарження. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на апеляційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк у період воєнного стану. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, провадження № 11-107заі22; постанову Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі № 619/6227/21-ц, провадження № 61-16003св23).
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт не навела конкретних обставин, які б свідчили про те, що її виїзд за межі України фактично позбавив її можливості звернутися до суду апеляційної інстанції особисто, з використанням засобів поштового зв"язку, електронної пошти, дистанційно, або скористатися правничою допомогою представника для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
Вище встановлено, що апелянтка після початку повномасштабної війни, у жовтні 2023 року, особисто приймала участь у судовому засіданні місцевого суду у місті Дніпрі, а у червні 2025 року подавала документи у даній справі до Дніпровського апеляційного суду, тобто достеменно знала про наявність відкритого апеляційного провадження, але з апеляційною скаргою не звернулась (а.с. 139).
При цьому, колегія наголошує, що територія м.Дніпро не належить до територій активних бойових дій, що є загальновідомим фактом.
Крім того, з інформації, наданої Державною прикордонною службою України від 17.02.2026, вбачається, що після ухвалення районним судом рішення та додаткового рішення апелянтка неодноразово перетинала державний кордон та в`їжджала на територію України, що також свідчить, що її перебування за межами України не було безперервним і апелянтка не відчувала впливу непереборної сили, яка б перешкоджала їй перебувати на території України та звернутись з апеляційною скаргою.
Отже, апелянтка мала об"єктивну можливість звернутись з апеляційною скаргою у даній справі до спливу річного строку, який передбачений ч.2 статті 358 ЦПК України. Доводи щодо впливу на апелянтку обставин непереборної сили - не доведені, є безпідставними.
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України, будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, апеляційна скарга на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року, подана 25 червня 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а передбачених законом винятків для відкриття апеляційного провадження не встановлено.
З урахуванням того, що ч. 2 ст. 358 ЦПК України містить імперативну вказівку для суду як він має діяти у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення і з матеріалів справи не вбачається обставин, визначених п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України, - колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Індустріальний відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання батьківства та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді Л.П. Никифоряк
М.Ю. Петешенкова