ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 серпня 2026 року
м. Харків
справа № 638/4790/26
провадження № 22-ц/818/3723/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою представникаОСОБА_1 - адвоката Гринишина Євгенія Васильовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків та інфляційних втрат за неправомірне користування чужими грошовими коштами та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Євгенія Васильовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Рибальченко Л.М.,
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача три відсотки річних за період з 11 вересня 2018 року по 14 березня 2024 року та інфляційні втрати в розмірі 1 629 467,06 грн, а також моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн та судові витрати.
Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , шляхом накладення заборони на відчуження належної відповідачу ОСОБА_2 , частки у розмірі 60/100 квартири АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням, яким буде вирішено справу по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гринишин Є.В., просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що, судом не враховано, що предметом спору є стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, тобто, грошових коштів, ціна позову складає близько 2,5 млн. гривень та є значною сумою, а наявність у відповідача єдиного майна - частки у квартирі, про заборону відчуження якої просить позивач, свідчить про потенційну його можливість позбавитись майна для уникнення чи суттєвого утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вказаний ризик вважає істотним та наявність самої можливості у відповідача відчужити майно свідчить про його актуальність. У власності відповідача на даний час перебуває єдиний об`єкт нерухомості, яким він володіє разом з дружиною, іншого майна, за рахунок якого можна отримати задоволення позовних вимог, у разі задоволення позову, відповідач у власності не має. Наявність у нього майна, на думку позивача, та відсутність заборон на відчуження, свідчить про потенційну можливість розпорядитись цією часткою та зробити неможливим чи суттєво утрудненим виконання можливого рішення суду.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи заяву про забезпечення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що вона не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказав, в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені, а матеріали справи не містять доказів чи обґрунтування доводів заявника про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Судом встановлено, що у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, за період з 11 вересня 2018 року по 14 березня 2024 року, інфляційних витрат в розмірі 1 629 467,06 грн, а також моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн та судових витрат.
Як на підставу вимог щодо вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що на підставі рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 21.09.2021 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів у розмірі 2 009 061 грн, під час виконання якого, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти в розмірі 1 872 988 грн., які зараховано на рахунок ОСОБА_2 . В подальшому вказане рішення було скасоване та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку з чим, на підставі ухвали суду від 21.02.2021 року було допущено поворот виконання рішення та ОСОБА_1 , звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення з нього вказаних грошових коштів. Враховуючи ціну позову, майже 2 000 000 гривень, позивач вважає, що відповідач може відчужити належні йому 60/100 частки квартири, що призведе до порушення права позивача, оскільки це утруднить повернення йому перерахованих коштів, в разі задоволення позову, іншого майна, за рахунок якого можна отримати кошти в разі задоволення позовних вимог, відповідач у власності не має. На підставі викладеного, позивач просив вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження, належної ОСОБА_2 частки у розмірі 60/100 квартири АДРЕСА_1 .
Майно, щодо якого позивач просив вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження, належить відповідачу, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 12-0[телефон приховано] від 18.03.2026 року.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
З огляду на ціну позову та відсутністю іншого майна, за рахунок якого може бути виконано рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивача, наявні підстави для забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Таким чином, забезпечення позову, про який просить позивач, а саме - накладення заборони щодо відчуження належної відповідачу частки у розмірі 60/100 квартири, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження частки квартири, яка належить відповідачу, є співмірним заявленим вимогам.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, шляхом заборони відчуження, належної ОСОБА_2 частки, у розмірі 60/100 квартири АДРЕСА_1 , до вирішення даної справи по суті.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Євгенія Васильовича - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 31 березня 2026 року - скасувати та постановити нову.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гринишина Євгенія Васильовича про забезпечення позову - задовольнити.
В порядку забезпечення позову заборонити відчуження, належної ОСОБА_2 частки, у розмірі 60/100 квартири АДРЕСА_1 , до вирішення даної справи по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова