ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20301/25
провадження № 2/753/3639/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретарів судового засідання - Петрової Т.О., Гуртового К.Д.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Пересунько О.В.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-
ВСТАНОВИВ:
Узагальнені доводи сторін.
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пересунько О.В., звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її матері - ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначає, що після смерті матері через її тяжкий психологічний стан ні вона, ні її брат - відповідач ОСОБА_2 , не звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, у зв`язку з чим спадкова справа не заводилася. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає.
Стверджує, що на момент смерті матері проживала разом із нею у спірній квартирі, здійснювала за нею догляд та несла витрати на утримання квартири. Водночас відповідач разом із матір`ю у спірній квартирі не проживав та витрат на її утримання не здійснював.
Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.
Рух справи.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17.11.2025 року позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 41).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29.01.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 50-51).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті (а.с. 82).
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пересунько О.В. підтримали позов з підстав, викладених у ньому.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав позов у повному обсязі.
Обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 925, на підставі якого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_3 на вищевказану квартиру підтверджується: на 1/2 частку квартири - за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.07.1999 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П. за реєстровим № 1283 (а.с. 10-11); на 1/2 частку квартири - свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.07.2005 року, яке видане державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Дорофєєвою Т.М. за реєстровим № 4-1190 (а.с. 12).
Спадкоємцями ОСОБА_3 першої черги за законом є її діти, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується:
1)актовим записом про народження ОСОБА_4 за № 39, на підставі якого Великоолександрівською сільською Радою Бориспільського району видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ;
2)витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_5 № 0[телефон приховано] від 15.05.2024 року (а.с. 23-24);
3)актовим записом про народження ОСОБА_2 за № 71, на підставі якого Великоолександрівською сільською Радою Бориспільського району Київської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, заповіти не зареєстровані, що підтверджується листом-відповіддю завідувача Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І. за № 276/01-16 від 04.03.2026 року (а.с. 63-65).
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, або, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вважаються такими, що прийняли спадщину, судом не встановлено.
У червні 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 .
Листом-відповіддю завідувача Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І. за № 19910/02-14 від 16.06.2015 року позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , оскільки державному нотаріусу не надано документів про реєстрацію проживання померлої (а.с. 77).
Звертаючись до суду з позовом, позивачка стверджує, що вона проживала разом з померлою ОСОБА_3 у спірній квартирі, здійснювала за нею догляд та несла витрати на утримання квартири, а тому має право на спадщину після смерті матері.
Оцінка суду.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.
Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки він не є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті його матері - ОСОБА_3 .
Таким чином, належним відповідачем у справі є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з клопотанням про заміну неналежного відповідача до суду не зверталась та визначила відповідачем саме її брата ОСОБА_2 , який спадщину після смерті матері не приймав.
Оскільки позов пред`явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, що є обов`язковою підставою для відмови у його задоволенні, суд не дає оцінку решті доводів позовної заяви, тому що вони можуть бути дослідженні та оцінені лише за умови правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, їх процесуального статусу, що узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод правом на справедливий суд, яке включає, зокрема, право на доступ до суду (щодо прав і обов`язків цивільного характеру) і передбачає надання особі відповідних процесуальних гарантій здійснення її прав у суді першої інстанції (Menshakova v. Ukraine, заява від 08 квітня 2010 року № 377/02).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесенні позивачкою витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Осіпенко Л.М.