ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року м. Львів Справа № 914/683/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Орищин Г.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» б/н від 28.05.2026 (вх. суду від 29.05.2026 № 01-05/1719/26)
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 (постановлене у порядку спрощеного позовного провадження, суддя Козак І.Б.)
у справі № 914/683/26
за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сулим Галини Франківни, м. Львів
про: стягнення 24 114 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сулими Галини Франківни про стягнення 24 114 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску), чим порушено вимоги «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 року. Враховуючи те, що відповідач не демонтував малу архітектурну форму (вивіску) у добровільному порядку, то їх демонтаж здійснював позивач із залученням підрядної організації. Загальна вартість витрат, понесених позивачем у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій зовнішньої реклами відповідача станом на момент подання позову становила 24 114 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сулими Галини Франківни на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» 1 480 грн витрат на демонтаж конструкцій, 296 грн податку на додану вартість та 195,95 грн судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що послуги з демонтажу вивіски, вартістю 1480 грн підтверджуються долученими до матеріалів справи Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій та Актом наданих послуг, відповідач проти задоволення позову в частині стягнення 1 480 грн витрат на демонтаж, транспортування конструкцій не заперечив. Також, як вказав суд першої інстанції, оскільки на момент звернення з позовом, відповідач не оплатив понесених скаржником витрат за демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) у розмірі 1 480 грн, то позивач не міг нарахувати на вказану суму ПДВ та сплатити його. Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення витрат на демонтаж конструкцій з врахуванням податку на додану вартість
Крім цього, суд першої інстанції констатував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту зберігання вивісок відповідача та понесених у зв`язку з таким зберіганням витрат, тому вимога позивача про стягнення 18 615 грн витрат на зберігання конструкції та 3 723 грн ПДВ не підтверджена матеріалами справи та до задоволення не підлягає.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням, Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про стягнення: 22 338, 00 грн витрат за зберігання демонтованих конструкцій та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт вказує, що розмір витрат чітко визначено актами місцевого самоврядування, сума становить один неоподатковуваний мінімум за добу зберігання однієї конструкції.
Скаржник наголошує, що факт передачі вивісок на склад підтверджується підписаною, уповноваженим представником, накладною № 65 від 08.09.2021. На думку апелянта, відсутність окремих реквізитів у накладній не скасовує факт реального приймання майна.
Також апелянт зауважує, що ПДВ є складовою фактичної вартості послуг з демонтажу та підлягає відшкодуванню у складі понесених витрат. Апелянт вважає, що суд першої інстанції без будь-якого мотивування не застосував аналогічний підхід до витрат на зберігання демонтованих конструкцій, хоч заявлена сума ПДВ формувалася позивачем як єдина складова вартості всіх понесених витрат.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 справу № 914/683/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» б/н від 28.05.2026 (вх. суду від 29.05.2026 № 01-05/1719/26) на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі № 914/683/26; постановлено здійснювати розгляд справи № 914/683/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, ця ухвала надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Реміснича, буд. 16, кв. 2, м. Львів, 79058.
Відповідно до поштового повідомлення відповідач отримала ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 914/683/26 - 08.06.2026, отже останнім днем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу було 18.06.2026.
01.07.2026 сформовано в системі «Електронний суд» та цього ж дня зареєстровано в суді відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому відповідач просить, зокрема, визнати поважними причини пропуску ФОП Сулим Г.Ф. та продовжити ФОП Сулим Г.Ф. строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач стверджує, що на дату отримання ухвали суду від 03.06.2026 ФОП Сулим Г.Ф. не отримала апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», яка скерована відповідачу через ДП «Укрпошта» цінним листом.
Колегія суддів звертає увагу відповідача, що ч. 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В той же час, у цьому випадку, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу зі спливом тринадцяти днів після закінчення строку, встановленого ухвалою апеляційного суду від 03.06.2026.
Водночас суд наголошує, що апелянт до апеляційної скарги долучив належні та допустимі докази на підтвердження надсилання апеляційної скарги з додатками відповідачу, а саме опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек.
Апеляційний суд зазначає, що направлення листа на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).
На підставі викладеного, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження об`єктивної неможливості подати відзив на апеляційну скаргу у визначений ухвалою строк, апеляційний суд залишає без розгляду відзив відповідача в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України як такий, що поданий з пропуском строку.
При цьому, керуючись принципом змагальності сторін, з огляду на те, що відповідач до відзиву не долучав доказів на підтвердження чи спростування обставин справи, суд бере до уваги викладені аргументи у відзиві як письмові пояснення учасника справи в порядку ст. 42 ГПК України.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
20.07.2021 Департамент містобудування Львівської міської ради направив відповідачу вимогу №23/Р-18-2316, зі змісту якої вбачається, що ФОП Сулим Г.Ф. порушено вимоги Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджених, рішенням виконкому №21025 від 11.11.2016, оскільки самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою просп. Чорновола, 16-Г, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність.
Вказано, що вивіска складається з 3-х конструкцій, розміри конструкцій вивіски - 1,90 х 0,80 м (місце №1); 1,90 х 0,80 м (місце №2); 0,90 х 0,80 (місце №3).
Запропоновано в термін до 02.08.2021 усунути вказане порушення та демонтувати малу архітектурну форму (вивіску), про що письмово повідомити позивача. Роз`яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово.
Відповідно до списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №7966 вимогу від 20.07.2021 надіслано відповідачу за адресою 79056, м. Львів, вул. Реміснича, 16/2.
Вказана вимога залишена без відповіді та задоволення, докази отримання відповідачем вимоги у матеріалах справи відсутні.
11.08.2021 Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 149 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», за змістом якого КП «Адміністративно-технічне управління» зобов`язано демонтувати самовільно встановлені вивіски за адресою просп. Чорновола, 16-Г до 08.04.2022.
Виконуючи вказаний наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради, 08.09.2021 КП «Адміністративно-технічне управління» із залученням підрядної організації здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски ФОП Сулим Г.Ф., про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 13 від 08.09.2021.
Демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) відповідача проводив підрядник ФОП Флис Т.І. згідно договору про надання послуг №18/05/21 від 18.05.2021.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) 08.09.2021 на просп. Чорновола, 16-Г склала 1480 грн (за три конструкції), що підтверджується рахунком на оплату №0809 від 08.09.2021 та актом надання послуг № 0809 від 08.09.2021. Оплата витрат за демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій, малої архітектурної форми(вивіски) підряднику ФОП Флис Т.І. підтверджується платіжною інструкцією №2726 від 15.09.2021.
До позову долучено накладну № 65 від 08.09.2021 зі змісту якої вбачається, що ФОП Флис Т.І. відпустив Крижанівському І.Ф. 11 об`єктів серед яких 3 рекламні конструкції ФОП Сулим Г.Ф., демонтовані на просп. Чорновола, 16-Г.
У матеріалах справи наявний також наказ № 301-н від 22.10.2020 про прийняття на роботу Крижанівського І.Ф. у відділ оперативного реагування як комірника складу відділу оперативного реагування Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».
Згідно розрахунку позивача ФОП Сулим Г.Ф. зобов`язана відшкодувати КП «Адміністративно-технічне управління» кошти в розмірі 24 114 грн, з яких:
- витрати на демонтаж, транспортування конструкцій в розмірі 1480 грн;
- витрати на зберігання демонтованих конструкцій в розмірі 18 615 грн;
- 20% податку на додану вартість в розмірі 4019 грн.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
У відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до пунктів 1 та 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п. 4.2.10. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
Пунктом 2.1. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м, Львові», затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 № 332 примусовий демонтаж конструкції це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб`єктом господарювання у добровільному порядку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Як встановлено судом першої інстанції, послуги з демонтажу вивіски (що складається з трьох конструкцій, розміри - 1,90 х 0,80 м (місце №1); 1,90 х 0,80 м (місце №2); 0,90 х 0,80 (місце №3), вартістю 1 480 грн підтверджуються долученими до матеріалів справи Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 13 від 08.09.2021 та Актом наданих послуг № 0809 від 08.09.2021. Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення 1 480 грн витрат на демонтаж, транспортування конструкцій не заперечив.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення 22 338 грн з ПДВ за зберігання демонтованої конструкції.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1025 затверджено Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові (тут і надалі Порядок).
Відповідно до п. 1.7. Порядку, вивіска мала архітектурна форма, елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, будівлі або споруди, яка містить інформацію про зареєстроване найменування особи (включаючи герби, емблеми, знаки для товарів та послуг, які належать цій особі, комерційне (фірмове) найменування, якщо таке є; час роботи); паспорт малої архітектурної форми (вивіски) проектна документація, яка є підставою для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм; самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, якій розміщується з порушенням вимог діючого Порядку; демонтаж комплекс дій, які передбачають відокремлення малої архітектурної форми (вивіски) разом з її основою від місця її розміщення та транспортування у місце її подальшого зберігання; примусовий демонтаж конструкції дії, спрямовані на примусове усунення виявленого порушення цього Порядку (самовільного встановлення малих архітектурних форм (вивісок), неусуненого суб`єктом господарювання у добровільному порядку.
За змістом положень Розділу 3 Порядку «Порядок узгодження паспорта малої архітектурної форми (вивіски)», підставою встановлення вивіски є паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист на відповідність.
Згідно п. 5.2. Порядку, контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».
Приписами п. 8.5. Правил (з урахуванням внесених змін на підставі рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 №332), компенсація коштів, витрачених комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.
Пунктом 6.11. Порядку також визначено, що компенсація витрат комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», пов`язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як було встановлено судами, демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) відповідача проводив підрядник ФОП Флис Т.І. згідно договору про надання послуг № 18/05/21 від 18.05.2021.
До матеріалів справи долучено накладну № 65 від 08.09.2021, зі змісту якої вбачається, що ФОП Флис Т.І. відпустив ОСОБА_1 11 об`єктів серед яких 3 рекламні конструкції ФОП Сулим Г.Ф., демонтовані на просп. Чорновола, 16-Г.
Відповідно до наказу № 301-н від 22.10.2020 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято у відділ оперативного реагування як комірника складу відділу оперативного реагування Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».
Згідно п. 8.8., 8.9.Правил, облік та тимчасове зберігання демонтованих рекламних засобів здійснює у встановленому порядку оператор. Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо). Демонтовані рекламні засоби підлягають утилізації після публікації у місцевих друкованих засобах масової інформації, якщо:
1) після закінчення річного терміну зберігання примусово демонтованих об`єктів їх власники не зголосились за поверненням;
2) після закінчення річного терміну зберігання примусово демонтованих об`єктів власники не компенсували витрат, витрачених комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» на примусовий демонтаж рекламних засобів, їх транспортування та зберігання або не надали документів, які підтверджують право власності (інше майнове право) на цей рекламний засіб;
3) власники надали письмову відмову від демонтованого рекламного засобу та документи, які підтверджують право власності (інше майнове право) на цей рекламний засіб.
Положеннями п. 6.13.-6.14.Порядку передбачено, що облік та тимчасове зберігання демонтованих малих архітектурних форм (вивісок) здійснює у встановленому порядку комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління». Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо). Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) підлягають утилізації після публікації у місцевих друкованих засобах масової інформації, якщо:
- після закінчення річного терміну зберігання примусово демонтованих об`єктів їх власники не зголосились за поверненням.
- після закінчення річного терміну зберігання примусово демонтованих об`єктів власники не відшкодували вартості демонтажу, транспортування та зберігання або не надали документів, підтверджуючих право власності (інше майнове право) на цю вивіску.
- власники надали письмову відмову від демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) та документи, які підтверджують право власності (інше майнове право) на цю малу архітектурну форму (вивіску).
Апеляційний суд вказує, що передача демонтованих конструкцій зовнішньої реклами та вивісок підрядником (ФОП Флисом Т.І.) на зберігання КП «Адміністративно-технічне управління» підтверджується наявною у матеріалах справи накладною № 65 від 08.09.2021.
Колегія суддів також зазначає, що у Акті проведення демонтажу спеціальних конструкцій вказано за яких умов демонтована спеціальна конструкція може бути повернута власнику, у матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем відповідачу Акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій.
Суд зауважує, що ні Правила, ні Порядок не покладає на оператора обов`язку повідомляти власника про умови зберігання демонтованих конструкцій, вивісок.
Апеляційний суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні звернення відповідача із вимогою про повернення демонтованих конструкцій, як і докази повернення таких відповідачу, що б спростовувало обставину зберігання демонтованих конструкцій позивачем.
Вищезазначене не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення витрат за зберігання демонтованих конструкцій.
Відповідно до п. 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затв. ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
13.4.1. За демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат.
13.4.2. За зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Таким чином, нараховані позивачем витрати за зберігання трьох конструкцій (вивісок) в розмірі 18 615 грн є правильними (365 днів*17 грн*3конструкції).
Щодо доводів апелянта про понесені ним витрати в сумі 3 723 грн ПДВ, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат у звітному періоді.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що підрядником передано демонтовані конструкції на зберігання КП «Адміністративно-технічне управління», що підтверджується накладною № 65, доказів зворотнього матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції констатує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 18 615 грн та в цій частині позов підлягає до задоволення.
Щодо задоволення решти позовних вимог, то такі знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в цій частині.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» б/н від 28.05.2026 (вх. суду від 29.05.2026 № 01-05/1719/26) підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі № 914/683/26 частковому скасуванню.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» при поданні апеляційної скарги, підлягає частковому відшкодуванню скаржнику за рахунок Фізичної особи-підприємця Сулим Галини Франківни.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» б/н від 28.05.2026 (вх. суду від 29.05.2026 № 01-05/1719/26) - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі № 914/683/26 - скасувати в частині відмови у стягненні 18 615 грн. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі № 914/683/26 викласти в такій редакції:
« 2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сулими Галини Франківни (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (адреса: 79005, Львівська обл., місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7, ідентифікаційний код 13804591) 1 480 грн витрат на демонтаж конструкцій, 296 грн податку на додану вартість, 18 615 грн витрат на зберігання демонтованих конструкцій та 2 049,35 грн судового збору».
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 у справі № 914/683/26 залишити без змін.
3. Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сулими Галини Франківни (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (адреса: 79005, Львівська обл., місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7, ідентифікаційний код 13804591) 3 027,88 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
4. Господарського суду Львівської області видати відповідні накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.В. Орищин