ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Справа № 918/580/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Хабарова М.В.
секретар судового засідання Муляр О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року (повний текст складено 25.06.2026) у справі №918/580/26 (суддя Мовчун А.І.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Петрик Андрія Генадійовича
до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про стягнення заборгованості у розмірі 372 259,80 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець Петрик Андрій Генадійович (далі - ФОП Петрик А.Г.) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (далі - ПП "Агро-Експрес-Сервіс") про стягнення заборгованості у розмірі 372 259,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №06-08-25 МО оренди техніки з екіпажем від 01.08.2025 в частині сплати орендної плати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року у справі №918/580/26 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Фізичної особи-підприємця Петрика Андрія Генадійовича 338917 грн 23 коп основного боргу, 8185 грн 67 коп пені, 18428 грн 95 коп інфляційних втрат, 6727 грн 95 коп 3% річних та 4467 грн 12 коп судового збору та 16640 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, що є підставою для стягнення основного боргу, а також передбачених договором і законом пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Крім того, суд поклав на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, визнавши їх документально підтвердженими, реальними, необхідними та співмірними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене передчасно та без урахування фактичних обставин, пов`язаних із досягненням сторонами домовленостей щодо мирного врегулювання спору. На його думку, після відкриття провадження представники сторін вели переговори про укладення мирової угоди, погоджували її умови та досягли принципової згоди щодо подальшої співпраці й врегулювання спору без стягнення судових витрат. У зв`язку з цим відповідач не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні та не подавав заперечень щодо позову, обґрунтовано розраховуючи на завершення спору шляхом затвердження мирової угоди. Скаржник стверджує, що позивач не повідомив відповідача про припинення переговорів та фактичне продовження судового розгляду, натомість подав клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу і підтримав позовні вимоги. Таку поведінку апелянт вважає недобросовісною, такою, що суперечить принципу добросовісності та доктрині venire contra factum proprium, у зв`язку з чим вказує на зловживання позивачем процесуальними правами. На думку апелянта, прийняття рішення судом першої інстанції позбавило сторони можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.
Крім того, апелянт не погоджується з рішенням суду в частині розподілу судових витрат. Зазначає, що суд безпідставно стягнув з відповідача 16640,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи. На переконання скаржника, справа не була складною, позовна заява є типовою, представником позивача було підготовлено лише позовну заяву та клопотання про долучення доказів судових витрат, а участь у двох судових засіданнях тривала менше однієї години. Апелянт також звертає увагу на відсутність доказів необхідності понесення таких витрат та вважає, що їх розумний розмір не може перевищувати 5 000,00 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 для розгляду справи №918/580/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Мамченко Ю.А., Хабарова М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року у справі №918/580/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11 серпня 2026 року о 15:30 год.
10.08.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
В судове засіданні представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбчається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2025 року між ФОП Петрик Андрієм Генадійовичем (орендодавець/позивач) та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" (орендар/відповідач) був укладений договір №06-08-25 МО оренди техніки з екіпажем (далі - договір), згідно п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове володіння та користування техніку, визначені в договорі (далі - техніка), а також зобов`язується забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу (водіїв) орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
Під технікою в цьому договорі розуміються трактори з причепами та/або зернозбиральні комбайни, - марка, державні (реєстраційні) номери яких зазначаються у додатках до договору (п. 1.2. договору).
Техніка використовується орендарем для цілей обмолоту сільськогосподарських культур (п. 2.1. договору).
У відповідності до п. 3.3. договору, передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі. Орендодавець зобов`язаний надати техніку для огляду в місці її передачі та пред`явити документи на право керування нею. За результатами огляду техніки та документів, орендар перевіряє чи техніка відповідає найменуванню, вона справна, не пошкоджена, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація на керування та розпорядження технікою.
Пунктом 4.1. договору визначено, що строк оренди становить до 10.09.2025. При умові не повернення техніки з оренди в зазначений строк, строк оренди продовжується до моменту фактичного перебування техніки в оренді.
Пунктами 5.1., 5.4. договору, сторони передбачили, що розмір орендної плати визначається в протоколі погодження ціни з ПДВ за кожен місяць оренди. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг). Орендар має право здійснювати авансову оплату.
Орендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендні платежі (пп 6.2.1. пункту 6.2. договору).
Повернення техніки провадиться за актом приймання-передачі аналогічним тому, який складається при передачі техніки від орендодавця орендарю. Паливо-мастильні матеріали, що не використані та залишаються в техніці підлягають поверненню (п. 7.1. договору).
У відповідності до п. 8.1. договору, у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену договором і чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
У разі прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу (п. 8.3. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (. 9.1. договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
В додатку №1 від 01.08.2025 до договору оренди техніки з екіпажем №06-08-25 від 01.08.2025 сторони погодили перелік техніки, яку орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове володіння та користування, а саме:
- Комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9610 з державним номером НОМЕР_1 ;
- Комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9880 STS з державним номером НОМЕР_2 ;
- Комбайн зернозбиральний Massey Ferguson 9790 MF з державним номером НОМЕР_3 .
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв зазначену техніку за актами приймання-передачі №1 від 06.08.2025, №2 та №3 від 09.08.2025, в яких сторони підтвердили її передачу у технічно справному стані. Після завершення виконання робіт відповідач повернув техніку позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) №4 від 26.08.2025.
За результатами користування технікою сторони підписали акт надання послуг №АЕ-0000000[телефон приховано] від 26.08.2025, відповідно до якого вартість оренди техніки з екіпажем становила 388 917,23 грн. Будь-яких зауважень щодо обсягу, якості чи вартості наданих послуг відповідач під час підписання зазначеного акта не висловив.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконав грошове зобов`язання лише частково, сплативши 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №387 від 31.10.2025, унаслідок чого заборгованість за договором склала 338 917,23 грн.
27.03.2026 позивач направив відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості, однак вона залишилася без задоволення, а заборгованість у добровільному порядку погашена не була.
Оскільки відповідач належним чином не виконав грошове зобов`язання за договором та після отримання письмової вимоги від 27.03.2026 не погасив заборгованість у розмірі 338917,23 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 338 917,23 грн основного боргу, 8 185,67 грн пені, 18 428,95 грн інфляційних втрат та 6 727,95 грн трьох відсотків річних, а також понесених судових витрат.
Місцевий господарський суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди техніки з екіпажем, а також передбачених законом і договором наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними у визначенні його умов, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до статті 901 ЦК України замовник за договором про надання послуг зобов`язаний оплатити надані виконавцем послуги у порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до статей 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений договором строк, а одностороння відмова від їх виконання або зміна умов не допускаються.
Як вже зазначалося вище, між сторонами укладено договір № 06-08-25 МО оренди техніки з екіпажем від 01.08.2025, яким визначено порядок і строк оплати наданих послуг. Відповідно до пункту 5.4 договору орендна плата підлягає сплаті протягом десяти банківських днів після підписання акта виконаних робіт (наданих послуг).
Судом установлено, що техніку повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) №4 від 26.08.2025, а відтак, з урахуванням погодженого сторонами строку розрахунків, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату вартості наданих послуг не пізніше 05.09.2025.
Колегія суддів також враховує, що з 01.04.2023 Система електронних платежів Національного банку України (СЕП-4), побудована на базі міжнародного стандарту ISO 20022, функціонує у цілодобовому режимі (24/7/365), що забезпечує виконання міжбанківських платіжних операцій у будь-який календарний день. Відтак передбачений пунктом 5.4 договору строк оплати, визначений у банківських днях, у спірних правовідносинах обґрунтовано обчислено судом першої інстанції як календарні дні.
Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 387 від 31.10.2025. Доказів повного виконання грошового зобов`язання або погашення решти вартості наданих послуг відповідачем не подано.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач допустив порушення грошового зобов`язання у розумінні статті 610 ЦК України, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 338 917,23 грн, яка підлягає стягненню.
Щодо вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних колегія суддів зазначає таке.
За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно зі статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, а пеня є видом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі 0,01 % від суми боргу.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що фактично розмір належних до стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом із тим, з огляду на приписи частини другої статті 237 ГПК України, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому правомірно стягнув саме заявлені позивачем 8 185,67 грн пені, 18 428,95 грн інфляційних втрат та 6 727,95 грн трьох відсотків річних.
З огляду на встановлені обставини справи, наявні у матеріалах справи докази та наведені норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому доводи апелянта про те, що неявка його представника у судове засідання 10.06.2026 та неподання клопотання про відкладення розгляду справи були зумовлені очікуванням укладення мирової угоди, колегія суддів відхиляє.
Як убачається з матеріалів справи, належних та допустимих доказів досягнення сторонами домовленості щодо укладення мирової угоди, погодження її умов або вчинення конкретних дій щодо її підписання та подання на затвердження суду відповідачем не надано.
Водночас позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує сам факт проведення між сторонами переговорів щодо укладення мирової угоди та зазначає, що представники відповідача припинили виходити з ним на зв`язок ще задовго до звернення до суду.
За таких обставин твердження апелянта про перебування сторін у процесі погодження умов мирової угоди та обґрунтоване очікування її укладення не підтверджені матеріалами справи та мають характер припущень. Саме по собі бажання сторони врегулювати спір мирним шляхом, без підтвердження досягнення відповідної домовленості з іншою стороною, не може бути підставою для висновку про обов`язок суду відкладати розгляд справи.
Відповідно до статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок та подається суду для затвердження. Отже, до моменту укладення мирової угоди та звернення сторін до суду з відповідною заявою суд не був позбавлений можливості продовжувати розгляд справи, а відповідач не звільнявся від обов`язку належним чином реалізовувати свої процесуальні права.
Посилання апелянта на те, що поведінка позивача свідчила про можливість укладення мирової угоди, а тому відповідач не подав заперечень щодо позову та доказів, також не приймаються судом. Неподання відповідачем заперечень, доказів чи клопотання про відкладення розгляду справи є наслідком його власної процесуальної поведінки та не може ставитися у залежність від припущення про можливе подальше примирення сторін.
При цьому навіть за умови проведення сторонами переговорів щодо можливого мирного врегулювання спору такі переговори самі по собі не свідчать про досягнення остаточної згоди та не створюють для позивача обов`язку утримуватися від підтримання позовних вимог або ініціювати відкладення розгляду справи.
Посилання апелянта на доктрину venire contra factum proprium та недобросовісність поведінки позивача також є необґрунтованими, оскільки обставин, які б свідчили про суперечливу поведінку позивача та обґрунтоване покладення відповідача на таку поведінку, матеріалами справи не підтверджено. Відсутність погодженої сторонами та поданої на затвердження суду мирової угоди не покладала на позивача обов`язку утримуватися від підтримання позовних вимог.
Таким чином, наведені апелянтом обставини не свідчать про порушення права сторін на мирне врегулювання спору, а тому не можуть бути підставою для висновку про передчасність ухвалення рішення судом першої інстанції чи для його скасування.
Щодо апеляційної скарги в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2026 у справі №918/580/26 позов задоволено. Стягнуто з ПП "Агро-Експрес-Сервіс" на користь ФОП Петрик А.Г. 338917,23 грн основного боргу, 8185,67 грн пені, 18428,95 грн інфляційних втрат, 6727,95 грн 3% річних та 4467,12 грн судового збору та 16640,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складає 50 000,00 грн.
10.06.2026 та від 25.06.2026 представником позивача до суду на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу подані клопотання про долучення доказів, а саме: копії договору про надання правничої допомоги від 25.03.2026, актів наданих послуг від 10.06.2026 та від 25.06.2026.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьоїстатті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача визначив до стягнення з відповідача 16 640,00 грн на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем долучено до матеріалів справи копії договору про надання правничої допомоги від 25.03.2026, актів наданих послуг від 10.06.2026 та від 25.06.2026.
Дослідивши подані представником позивача докази, колегією суддів встановлено, що 25.03.2026 між адвокатом Кок Станіславом Анатолійовичем (адвокат) та Фізичною особою - підприємцем Петриком Андрієм Генадійовичем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає адвокату, а адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в питаннях представництва інтересів клієнта у Господарському суду Рівненської області та Північно - західному апеляційному господарському суді за позовом Фізичної особи - підприємця Петрика Андрія Генадійовича до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс", код за ЄДРПОУ 30132761, про стягнення за договором оренди техніки з екіпажем від 01.08.2025 № 06-08-25МО, що включає в себе, в тому числі, але не виключно:
1.1.1. підготовку позовної заяви з необхідними додатками та розрахунками, предметом якої є означене в п. 1.1. питання, та подання її до Господарського суду Рівненської області;
1.1.2. підготовлення відповіді на відзив на позовну заяву, заперечень та пояснень, інших заяв та клопотань у разі доцільності;
1.1.3. участь у судових засіданнях у справі;
1.1.4. підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, необхідних пояснень.
При наданні правничої допомоги згідно даного договору адвокат зобов`язується використовувати передбачені у Господарському процесуальному кодексі України та інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту прав клієнта, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги в порядку та розмірі передбаченими даним договором (п. 1.2 договору).
Розмір гонорару узгоджено сторонами на рівні 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на дату укладення договору, за одну годину послуг адвоката. Мінімальна кількість годин округлюється до однієї. Участь в одному судовому засіданні у Господарському суді Рівненської області та Північно-західному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції розраховується як дві години, а у разі необхідності проїзду з Дніпра до Києва розраховується як чотири години (п. 5.2 договору).
Факт наданих правових послуг підтверджується актом наданих послуг, який складається адвокатом та надається на підпис клієнту, який зобов`язаний розглянути та підписати акт або надати обгрунтовані письмові заперечення не пізніше наступного робочого дня. У разі невиконання клієнтом згаданих обов`язків, акт, складений адвокатом в односторонньому порядку, є підставою для розрахунків сторін (п. 5.5 договору).
10.06.2026 між сторонами укладено Акт наданих послуг, згідно п.1 якого сторони підтвердили належне надання адвокатом наступної правничої допомоги на виконання доручення клієнта та на підставі договору:
1. Підготовка позовної заяви за позовом фізичної особи - підприємця Петрика Андрія Генадійовича до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення за договором оренди техніки з екіпажем від 01.08.2025 № 06-08-25МО у розмірі 372 259,80 грн та подання її разом з розрахунками та додатками до Господарського суду Рівненської області - 6 год; вартість однієї години - 1664,00 грн; загальна сума - 9984,00 грн.
2. Участь у судовому засіданні 10.06.2026 року у справі №918/580/26 в режимі відеоконференції - 2 год; вартість однієї години - 1664,00 грн; загальна сума - 3328,00 грн.
Всього: 13312,00 грн.
25.06.2026 між сторонами укладено Акт наданих послуг, згідно п.1 якого сторони підтвердили належне надання адвокатом наступної правничої допомоги на виконання доручення клієнта та на підставі договору:
1. Підготовка позовної заяви за позовом фізичної особи - підприємця Петрика Андрія Генадійовича до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення за договором оренди техніки з екіпажем від 01.08.2025 № 06-08-25МО у розмірі 372 259,80 грн та подання її разом з розрахунками та додатками до Господарського суду Рівненської області - 6 год; вартість однієї години - 1664,00 грн; загальна сума - 9984,00 грн.
2. Участь у двох судових засіданнях 10.06.2026 та 25.06.2026 у справі №918/580/26 в режимі відеоконференції - 4 год; вартість однієї години - 1664,00 грн; загальна сума - 6656,00 грн.
Всього: 16640,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності, розумності та співмірності, враховуючи конкретні обставини справи. Аналогічні критерії застосовує і Європейський суд з прав людини при вирішенні питання про компенсацію судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити не лише факт їх понесення, а й необхідність, обґрунтованість та співмірність їх компенсації за рахунок іншої сторони. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на оплату послуг адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений сторонами розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, не відповідає складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченому часу чи іншим критеріям, визначеним статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також доводи апеляційної скарги щодо їх неспівмірності, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно виходив із того, що вся сума, визначена сторонами у договорі про надання правничої допомоги, підлягає компенсації за рахунок відповідача.
При цьому колегія суддів враховує, що дана справа не належить до категорії складних. Спір виник з приводу виконання одного договору оренди техніки з екіпажем та стосувався стягнення заборгованості, а також передбачених договором і законом штрафних санкцій та компенсаційних платежів на загальну суму 372 259,80 грн. Правове регулювання спірних правовідносин ґрунтується на усталених положеннях цивільного законодавства щодо належного виконання зобов`язань та відповідальності за їх порушення, а судова практика у спорах цієї категорії є сталою.
Підготовка позовної заяви не потребувала аналізу значного масиву законодавства чи судової практики, формування нових правових підходів або виконання значного обсягу юридичної роботи. Обсяг доказової бази був обмежений договором, актами приймання-передачі техніки, актом наданих послуг, платіжними документами та розрахунком заявлених до стягнення сум. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не потребувала витребування додаткових доказів, призначення експертиз, допиту свідків чи вчинення інших складних процесуальних дій, а спір вирішувався виключно на підставі письмових доказів, поданих сторонами.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 640,00 грн, які були повністю стягнуті судом першої інстанції, не відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, а їх компенсація у повному обсязі покладала б на відповідача надмірний фінансовий тягар та суперечила б принципу справедливого розподілу судових витрат.
Враховуючи характер спору, його складність, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, а також принципи справедливості, розумності та пропорційності, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації за рахунок відповідача, у сумі 5000,00 грн, а в іншій частині заявлених вимог про їх відшкодування - 11 640,00 грн - відмовити.
Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, а також Верховного Суду, згідно з якими суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не пов`язаний умовами договору між адвокатом і клієнтом та має оцінювати не лише факт їх понесення, а й необхідність, розумність і співмірність їх компенсації за рахунок іншої сторони. При цьому визначення судом меншого розміру витрат, що підлягають компенсації, не є втручанням у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, оскільки не змінює їхніх взаємних прав та обов`язків за договором про надання правничої допомоги, а визначає виключно розмір витрат, який підлягає відшкодуванню іншою стороною спору. Такий підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21 та від 30.05.2022 у справі №904/7347/21.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частини або змінити рішення.
Згідно з частинами 1-4 статті 277 ГПК України підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Водночас висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому позивачем розмірі 16640,00 грн не відповідає вимогам статей 126, 129 ГПК України та встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.
За таких обставин апеляційну скаргу ПП "Агро-Експрес-Сервіс" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2026 у справі №918/580/26 змінити в частині розподілу судових витрат, визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5 000,00 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника, оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат, тоді як висновки суду щодо вирішення спору по суті залишаються без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року у справі №918/580/26 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н., с. Ярославичі, вул. Шкільна, буд. 50, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Фізичної особи - підприємця Петрик Андрія Генадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 338917 (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 23 коп основного боргу, 8185 (вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 67 коп пені, 18428 (вісімднадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 95 коп інфляційних втрат, 6727 (шість тисяч сімсот двадцять сім) грн 95 коп 3% річних та 4467 (чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн 12 коп судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу."
В решті рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 14.08.2026.
Головуюча суддя Кульчій І.М.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.