УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2949/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Дроботова Т.Б., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026
у справі за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)
до Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)"
про відшкодування збитків у розмірі 657 571,69 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У липні 2024 року Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)" про відшкодування збитків у розмірі 657 571,69 грн внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.
2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.01.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026, позов задовольнив повністю.
3. 24.07.2026 Державна установа "Синельниківська виправна колонія (№94)" через Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Дослідивши матеріали касаційної скарги Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Отже особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
9. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Частиною 7 ст.12 ГПК передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
12. Статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
13. Предметом спору у цій справі є стягнення 657 571,69 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).
14. Водночас в касаційній скарзі Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)" не зазначено про наявність випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пп."а-г" п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
15. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
16. Таким чином, законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
17. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
18. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
19. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
20. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
21. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судове рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків/обґрунтувань, що підпадають під дію виключень з п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №904/2949/24 за касаційною скаргою Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/2949/24 за касаційною скаргою Державної установи "Синельниківська виправна колонія (№94)" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Т. Дроботова
О. Мамалуй