УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1954/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Малашенкова Т.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія"
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026
у справі за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівської міської ради
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 046 663,00 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія"
до відповідача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
про визнання суми пайового внеску у розмірі 1 315 072,73 грн сплаченою та про зменшення пайового внеску,
ВСТАНОВИВ:
1. У червні 2025 року Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 046 663,00 грн (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).
2. Позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія", як замовник будівництва житлового комплексу (перша та друга черги) на вул. М. Пимоненка вул. Пасічній у Садівничому товаристві "Геолог" у місті Львові, не виконало передбачений п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язок щодо сплати пайової участі до прийняття об`єктів в експлуатацію, внаслідок чого безпідставно зберегло кошти місцевого бюджету.
3. У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання суми пайового внеску у розмірі 1 315 072,73 грн сплаченою та про зменшення пайового внеску.
4. Зустрічний позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" фактично виконало обов`язок щодо участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Львова шляхом будівництва, реконструкції та передачі у комунальну власність інженерних мереж поза межами земельної ділянки забудови, а тому заявлена до стягнення пайова участь підлягає зменшенню відповідно до ч.5 ст.30 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності".
5. Господарський суд Львівської області рішенням від 04.12.2025 у справі №914/1954/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, позов задовольнив частково:
- стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" до місцевого бюджету на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради кошти в сумі 2 890 326,19 грн, з яких: 749 005,57 грн величина пайового внеску, 454 472,78 грн інфляційні втрати, 86 556,31 грн 3% річних (перша черга будівництва); 929 054,79 грн величина пайового внеску, 563 720,92 грн інфляційні втрати, 107 515,82 грн 3% річних (друга черга будівництва);
- стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на користь Львівської обласної прокуратури 34 683,91 грн сплаченого судового збору;
- у задоволенні позову в частині стягнення величини пайового внеску в сумі 90 770,94 грн у зв`язку із помилковим розрахунком пайової участі шляхом застосування неправильного показника опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області, а також відповідно 55 076,92 грн інфляційних втрат та 10 489,64 грн 3% річних за першою чергою будівництва відмовив;
- у задоволенні зустрічного позову відмовив.
6. 22.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
7. Верховний Суд ухвалою від 13.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- визначення підстави/підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, передбаченої/передбачених ч.2 ст.287 ГПК, та викладення її/їх належного обґрунтування з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у цій ухвалі;
- надання документів, що підтверджують доплату судового збору, за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у сумі 41 561,73 грн.
8. 22.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" через систему Електронний суд подало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №914/1954/25 визначило:
- п.1 ч.2 ст.287 ГПК: суд апеляційної інстанції застосував положення абз.1 ч.5 ст.30 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" Технічних умов), Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1697 від 03.04.2008, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постановах від 03.04.2018 у справі №904/9051/15, від 11.07.2018 у справі №914/1996/17, від 13.11.2019 у справі №911/2646/18; застосував ст.5 Цивільного кодексу України, п.1 ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", Показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 №151 (по І черзі будівництва) та Показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 №230 (по ІІ черзі будівництва), без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постанові від 22.09.2021 у справі №904/2258/20, та висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постановах від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, від 11.11.2025 у справі №903/314/25;
- п.3 ч.2 ст.287 ГПК: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України у сукупності із ч.5 ст.30 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- п.4 ч.2 ст.287 ГПК: суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про продовження підготовчого провадження; суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи; суди належним чином не дослідили наявні у справі докази, які стосуються виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" обов`язків, передбачених Технічними умовами по першій та по другій чергах, чим було порушено вимоги статей 7, 13, 15, 236, 237 ГПК, тощо.
9. Оскільки касаційна скарга була подана з порушенням процесуального строку, встановленого ст.288 ГПК, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" просить його поновити, зазначаючи, що повний текст оскаржуваної постанови доставлений в його Електронний кабінет 02.06.2026.
10. Довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", підтверджується, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №914/1954/25 надіслана в Електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" та доставлена в Електронний кабінет одержувача 02.06.2026 о 20:28. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" 02.06.2026 о 20:51.
11. Згідно із п.2 ч.6 ст.242 ГПК днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Водночас абз.2 ч.6 ст.242 ГПК передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
12. Частиною 2 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
13. Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" подана протягом двадцяти днів з дня вручення оскаржуваної постанови, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження та вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк.
14. З огляду на виконання скаржником у встановлений строк вимог ухвали Верховного Суду від 13.07.2026 щодо усунення недоліків оформлення касаційної скарги, вона вважається поданою у день її первинного подання та підлягає прийняттю до розгляду, оскільки підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
15. Згідно з ч.3 ст.294 ГПК питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному ст.292 цього Кодексу.
16. Частиною 4 ст.294 ГПК встановлено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
17. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у справі №914/1954/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 з підстав, передбачених п.1, п.3 та п.4 ч.2 ст.287 ГПК.
18. Крім того, 06.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" звернулося до Верховного Суду із заявою, в якій просить зупинити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду, що набрала законної сили 20.05.2026, якою було залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/1954/25, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
19. В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" зазначає, що 10.06.2026 судом було видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026; 01.07.2026 Франківським відділом державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження, у зв`язку з чим виконавець матиме право застосувати заходи примусового виконання, зокрема, накладати арешт на банківські рахунки та все майно скаржника, що призведе до повного блокування його господарської діяльності, оскільки унеможливить здійснення поточних платежів, виплату заробітної плати працівникам, сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету, а також виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; у зв`язку з подачею касаційної скарги на оскаржувані судові рішення є ймовірність їх скасування, а поворот виконання рішень може бути утрудненим, оскільки отримувачем коштів є Департамент економічного розвитку, який є органом місцевого самоврядування та здійснює видатки виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, які передбачають чітко визначені обсяги фінансування, строки їх використання та конкретні цілі, на які можуть бути спрямовані бюджетні кошти; у разі задоволення у майбутньому заяви про поворот виконання рішення суду, повернення сплачених коштів може бути значно утрудненим і зайняти досить тривалий час, оскільки здійснюється в порядку казначейського обслуговування бюджетних коштів, а, отже, для цього необхідна наявність відповідних бюджетних призначень; значну частину заявленої до стягнення суми становлять 3% річних та інфляційні нарахування, які мають компенсаційний характер, а отже зупинення виконання оскаржуваного рішення не призведе до порушення балансу інтересів сторін; сума, що підлягає стягненню, є надмірно великою та фактично непомірною для одномоментної сплати скаржником з огляду на його фінансово-економічний стан, тощо.
20. Окрім цього, скаржник просить врахувати, що Конституційним Судом України було відкрито конституційне провадження у справі №18/238 за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абз.2-23 п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ, положення якого були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору у справі №914/1954/25 та лягли в основу мотивувальної частини ухвалених ними судових рішень, а отже існує обґрунтована ймовірність того, що за результатами розгляду Конституційним Судом України зазначеної конституційної скарги виникнуть правові підстави для перегляду судових рішень у справі №914/1954/25 у зв`язку з виключними обставинами.
21. Положення ст.332 ГПК надають суду касаційної інстанції право зупинити виконання (дію) оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
22. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого їх скасування, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.
23. Натомість сама лише незгода заявника з судовими рішеннями не є автоматичною підставою для зупинення їх дії чи виконання, а касаційний суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що заявник вважає їх незаконними.
24. Клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для такого зупинення, що підтверджені належними доказами. Заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.
25. Суд має право зупинити виконання (дію) судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином.
26. Водночас набрання судовим рішенням законної сили і, як наслідок, його виконання, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судових рішень.
27. Зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими та доведеними, оскільки в такому випадку інша сторона у справі, на користь якої таке рішення ухвалене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
28. Разом з тим, в ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
29. Проте у цьому випадку доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" обґрунтовані саме припущеннями про ймовірність настання певних наслідків у майбутньому та можливістю скасування оскаржуваних судових рішень.
30. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду, що набрала законної сили 20.05.2026, якою було залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/1954/25, до закінчення її перегляду в касаційному порядку, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки подана заява не містить достатньо обґрунтованих мотивів та аргументів для зупинення виконання оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що вони оскаржені і скаржник вважає їх незаконними.
31. Колегія суддів встановила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 10.06.2026 передав справу №922/2047/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) на підставі ч.2 ст.302 ГПК з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне:
- відступити від висновку щодо застосування, зокрема положень абз.2 п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та ст.1212 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, згідно з яким пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва;
- уточнивши при цьому правовий висновок щодо моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, що: (1) на момент виникнення обов`язку замовника звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру у зв`язку з початком будівництва; (2) на момент початку будівництва; (3) на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати.
32. При цьому, передаючи справу №922/2047/25 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 10.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновків, сформульованих у подібних із цією справою правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 922/2053/25, від 28.05.2026 у справі №922/1993/25, згідно з якими пайовий внесок має розраховуватися на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент введення його в експлуатацію, та які протилежні тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №914/169/25, що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.
33. Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 24.06.2026 передав справу №903/953/25 на розгляд об`єднаної палати з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне:
- відступити від висновку про застосування положень абз.2 п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, згідно з яким "розмір пайової участі для замовника будівництва у населеному пункті відповідно до абз.2 п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX має проводитись з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію".
34. При цьому, передаючи справу №903/953/25 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 24.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновку, сформульованого у подібних із цією справою правовідносинах у постанові Верховного Суду від 09.12.2025 №914/169/25, згідно з яким визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва здійснюється саме на момент початку будівництва, що протилежний тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, від яких колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити. Натомість висновки, що аналогічні тим, що сформульовані у постанові Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, від яких колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити, сформульовані також у інших постановах Верховного Суду: від 20.03.2025 у справі №903/601/24, від 21.05.2026 у справі №916/67/25, від 28.5.2026 у справі №922/1993/25, що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.
35. Об`єднана палата ухвалами від 17.07.2026 прийняла справи №922/2047/25 та №903/953/25 до розгляду.
36. Як було зазначено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" у касаційній скарзі посилається на застосування судами, зокрема, ст.5 Цивільного кодексу України, п.1 ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених, зокрема, в постанові від 11.11.2025 у справі №903/314/25.
37. Зазначає, що прокурор та Департамент нарахували розмір пайового внеску станом на момент здачі будинків (2 черга) в експлуатацію, а не на момент виникнення обов`язку зі сплати такого. Правовідносини у справі, що розглядається та справі №903/314/25 є подібними, оскільки прокурором у справі №903/314/25, як і у справі, що розглядається (за другою чергою), було здійснено розрахунок пайової участі станом на дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Однак, Верховний Суд виснував, що застосування прокурором під час здійснення розрахунку розміру пайової участі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо його сплати, суперечить положенням ст.5 Цивільного кодексу України, а, отже потрібно брати до уваги нормативи, які діяли станом на початок будівництва (10 днів з початку будівництва), як це і передбачають Прикінцеві та Перехідні положення Закону №132-ІХ.
38. Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
39. Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
40. Враховуючи підстави касаційного оскарження, доводи скаржника у справі що переглядається, передачу на розгляд об`єднаної палати та прийняття останньою до розгляду справ №922/2047/25 та №903/953/25 правовий висновок щодо застосування розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX у яких може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №914/1954/25 до завершення перегляду об`єднаною палатою справ №922/2047/25 та №903/953/25.
Керуючись статтями 228, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №914/1954/25.
3. Відкрити касаційне провадження у справі №914/1954/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026.
4. Встановити іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.08.2026. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
5. Витребувати з Господарського суду Львівської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №914/1954/25.
6. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду, що набрала законної сили 20.05.2026, якою було залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/1954/25, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
7. Зупинити касаційне провадження у справі №914/1954/25 за касаційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 до завершення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ №922/2047/25 та №903/953/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Т. Малашенкова
О. Мамалуй